П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20517/25
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
повний текст судового рішення
складено 15.09.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,-
ГУ ДПС в Одеській області (далі ГУДПС) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути суму заборгованості:
- по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 48317 грн. 86 коп. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11011001, отримувач коштів ГУК в Одеській області/Одеська обл./11011001;
- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 8120 грн. 00 коп. на бюджетний рахунок UA078999980333129341000015724, банк отримувача Казначейство України (ЕБР), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11010500, отримувач коштів ГУК в Одеській області/с. Успенівка/11010500;
- по адміністративним штрафам та іншим санкціям - 580154 грн. 43 коп. на бюджетний рахунок UA728999980313070106000015724, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 21081100, отримувач коштів ГУК в Одеській області/с. Успенівка/21081100.
В обґрунтування позову зазначено, що станом на дату подачі позову, відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 перед бюджетом становить 636592 грн 29 коп.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянтка просила його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУДПС відносно відповідачки були прийняті податкові повідомлення-рішення форми “Ф»:
№42949/15-32-24-04-20 від 04.10.2024 в сумі 38654 грн 29 коп.;
№42949/15-32- 24-04-20 від 04.10.2024 в сумі 9663 грн 57 коп.;
№42941/15-32- 24-04-20 від 04.10.2024 в сумі 7100 грн 00 коп.;
№42943/15-32- 24-04-20 від 04.10.2024 в сумі 1020 грн 00 коп.;
№42945/15-32-24-04-20 від 04.10.2024 в сумі 463851 грн 54 коп.;
№42945/15-32-24-04-20 від 04.10.2024 в сумі 115962 грн 89 коп.;
№42948/15-32- 24-04-20 від 04.10.2024 в сумі 340 грн 00 коп (а.с.20-22).
Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідачки: АДРЕСА_1 (а.с.23).
Доказів скасування зазначених податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять.
Відповідно розрахунку податкового боргу (а.с.5), довідки про податкову заборгованість (а.с.6), інтегрованої картки платника податків (а.с.7-9), податкова заборгованість відповідачки станом на 16.06.2025 становить 636592,29 грн та виникла за результатами нарахування податкового зобов'язання за вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями.
ГУДПС сформовано податкову вимогу форми “Ф» №0119791-1308-1532 від 27.12.2024 (а.с.10), відповідно до якої загальна сума податкового боргу відповідачки станом на 25.12.2024 становить 636592,29 грн.
Вказану податкову вимогу направлено на адресу ОСОБА_1 (а.с.11).
Доказів оскарження вказаної податкової вимоги форми “Ф» №0119791-1308-1532 від 27.12.2024 матеріали справи не містять.
При цьому, матеріали справи не містять і доказів погашення вказаної заборгованості.
Враховуючи те, що вищезазначена сума боргу перед бюджетом самостійно не сплачена, позивач вважає, що виникли правові підстави для звернення до суду щодо стягнення боргу в сумі 636592,29 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи, відповідачка не надала суду доказів щодо самостійної сплати податкового боргу, нарахованого на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, так само як і доказів їх оскарження та скасування, у зв'язку з чим така сума грошового зобов'язання відповідачки вважається узгодженою та є податковим боргом, який підлягає стягненню.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою статті 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Приписами пп.14.1.175, п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;
Згідно положень пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи
Відповідно до п.36.1, п.36.2, п.36.3 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Приписами п.59.1, п.59.3 ст.59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до положень п.95.1, п.95.2, п.95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Також, відповідно до п.42.1, 42.2 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Таким чином, приписами ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації.
Відповідно до п.6, 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 року №610, податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у письмовій та/або електронній формі. Податкові вимоги, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою такого контролюючого органу. Платникам податків, які подають звітність в електронній формі, контролюючі органи можуть надсилати податкові вимоги засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. На вимогу платника податків, який отримав податкову вимогу в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідну податкову вимогу у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту (в письмовій або електронній формі) платника податків.
Податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 42.5 ст.42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені ППР направлено за податковим місцем обліку відповідачки, а саме: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку.
При цьому, податковим органом 12.05.2025 року було отримано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані та отримано відомості щодо реєстраційних даних ОСОБА_1 , а саме місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24).
Також, судом 1-ї інстанції отримано відповідь №1529654 від 30.06.2025 з ЄДДР, з якої вбачається зареєстрована адреса реєстрації відповідачки: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації: 10.09.2019 (а.с. 34).
З огляду на вищенаведені докази, вказана адреса є актуальним місцем реєстрації та податковою адресою відповідачки на момент направлення ППР та податкової вимоги.
Наведене свідчить про виконання контролюючим органом обов'язку надіслання податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги з повідомленням про вручення відповідачці. Таким чином, надіслані на адресу ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, в розумінні норм чинного законодавства, вважаються врученими останній належним чином.
При цьому, як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, контролюючий орган не несе відповідальності за безпосереднє вручення документів платнику податку чи його представнику.
Водночас, матеріали справи не містять доказів скасування спірних ППР, тобто грошове зобов'язання є узгодженим та вважається податковим боргом.
Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення податковим органом відповідачці податкової вимоги, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та наявність підстав для стягнення з відповідачки заявленої суми заборгованості.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідачка не була позбавлена можливості оскаржити в судовому порядку податкові повідомлення рішення та вимогу згідно норм чинного законодавства до набуття податковим зобов'язанням статусу узгодженого.
Апеляційний суд наголошує, що оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Відтак, з урахуванням викладених законодавчих приписів дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов'язання, визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були правові підстави для її стягнення.
Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №824/399/17-а, від 24.09.2019 року у справі №825/1109/16, від 18.04.2019 року у справі №813/2092/15.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Щодо клопотання представника апелянта про зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно п.3 ч.1 статті 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Такою підставою заявником зазначено, що в Одеському окружному адміністративному суді перебуває справа №420/34591/25 про визнання незаконними та скасуванні податкових повідомлень-рішень, які стали підставою для виникнення податкового боргу у справі №420/20517/25.
Разом з тим, заявником додано до заяви лише копію позовної заяви по вказаній справи без доказів відкриття провадження.
Судом було перевірено дані по справі №420/34591/25 у ЄДРСР та встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з несплатою позивачем судового збору. Між тим, інформація щодо відкриття провадження відсутня як на дату подання вказаної заяви, так і на дату судового розгляду справи.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, підстави для зупинення провадження на підставі п.3 ч.1 статті 236 КАС України відсутні, а вказана заява апелянта не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк