П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/241/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, яка прийнята в порядку письмового провадження суддею Мельником О.М. у місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року по справі № 400/241/25, яке 21.03.2025 року набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії з 28.10.2024 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 28.10.2024 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання вказаного судового рішення 28.03.2025 року видано виконавчий лист.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року змінено спосіб і порядок виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року по справі № 400/241/25 на стягнення з ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії за період з 28.10.2024 року по 30.04.2025 року у розмірі 35 868, 94 грн..
31.07.2025 року ГУ ПФУ в Миколаївській області подало до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що виконавчий лист не підлягає виконанню ГУ ПФУ в Миколаївській області, оскільки рішення не може бути виконаним у спосіб, викладений у виконавчому листі від 28.03.2025 року. Після зміни порядку та способу виконання рішення фактичне виконання рішення буде здійснюватися органами Казначейства на підставі ухвали суду від 17.06.2025 року про зміну способу виконання рішення по справі № 400/241/25.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року відмовлено ГУ ПФУ в Миколаївській області у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа по справі № 400/241/25 таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 25.08.2025 року з ухваленням по справі нового судового рішення - про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спірного питання судом першої інстанції не враховано положень частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. А відтак, на підставі ухвали від 17.06.2025 року про зміну способу виконання рішення по справі № 400/241/25 виконання відповідного судового рішення буде здійснюватися органами казначейства. Враховуючи, що рішення не може бути виконаним у спосіб, викладений у виконавчому листі від 28.03.2025 року, тому наявні передбачені ч. 2 ст. 374 КАС України підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволенні заяви ГУ ПФУ в Миколаївській області про визнання виконавчого листа № 400/241/25 від 28.03.2025 року таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист виданий з метою забезпечення примусового виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року, яке набрало законної сили 21.03.2025 року, тобто не помилково. Відомості про виконання боржником рішення суду до видачі виконавчого листа на примусове його виконання відсутні. А відтак, за висновками суду, відсутні передбачені ч. 2 ст. 374 КАС України обставини, з якими закон пов'язує визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Верховний Суд у постанові від 05.11.2020 року по справі № 752/2391/17 дійшов висновку, що наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Як слідує зі змісту заяви ГУ ПФУ в Миколаївській області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, Відповідач пов'язує необхідність прийняття відповідного рішення з припиненням у нього обов'язку по виконанню виконавчого листа у визначений ним спосіб. Головне управління зазначає, що у зв'язку з тим, що ухвалою від 17.06.2025 року змінено спосіб виконання рішення суду по справі № 400/241/25 на стягнення з ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми пенсії за період з 28.10.2024 року по 30.04.2025 року у розмірі 35 868, 94 грн. тому, на підставі ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», відповідне рішення має виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі ухвали від 17.06.2025 року.
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі твердження заявника, оскільки відповідно до положень КАС України виконавчий лист видається виключно на рішення суду. Так, ухвала суду є самостійним виконавчим документом, однак лише у випадках, прямо передбачених КАС України.
Щодо ухвали про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення КАС України такого застереження не містить, а відтак вона не є виконавчим документом та не може бути підставою для видачі окремого виконавчого листа.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
- оригінал виконавчого документа;
- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Таким чином, оригінал виконавчого листа у справі № 400/241/25 є документом, необхідним для перерахування коштів згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
За таких обставин, на думку колегії суддів, відсутні передбачені частиною 2 статті 374 КАС України, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції щодо визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п. 22 ч. 1 ст. 294 КАС України), після її перегляду в суді апеляційної інстанції, не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 374 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко