П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4323/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Джигурди Анни Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, прийняте у складі суду судді Величка А.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
У квітні 2025 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд про стягнення з ОСОБА_1 податкової заборгованості у рахунок погашення податкового боргу у сумі 90 705,30 грн з: податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 63 605,62 грн на користь зведеного бюджету Держави та Вознесенської ТГ; військового збору, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування у сумі 18 979,68 грн на користь бюджету Держави; адміністративних штрафів та інших санкцій у сумі 8 120 грн на користь місцевого бюджету Вознесенської ТГ.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 податкову заборгованість у рахунок погашення податкового боргу у сумі 90 705,30 грн з: податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 63 605,62 грн на користь зведеного бюджету Держави та Вознесенської ТГ; військового збору, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування у сумі 18 979,68 грн на користь бюджету Держави; адміністративних штрафів та інших санкцій у сумі 8 120 грн на користь місцевого бюджету Вознесенської ТГ.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвоката Джигурда Анна Георгіївна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у 2017 році, в порядку спадкування відповідач отримав спадкове майно після смерті свої бабусі ОСОБА_2 , яка є його членом сім'ї другого ступеня спорідненості, тому дохід опоатковується за нульовою ставкою. Враховуючи викладене, апелянт зазначає, що у відповідача не виникало обов'язку сплатити ПДФО та військовий збір з вартості успадкованого об'єкту спадщини, а отже нарахування штрафних санкцій за несплату податків за цей дохід, а також за неподання податкової декларації є незаконним.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача адміністративний штраф за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів та законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 8120,00 грн., оскільки відповідач ніколи не був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не виробляв та не розповсюджував алкогольні напої та тютюнові вироби. Крім того, апелянт вказує, що позивачем пропущено строк проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань, передбачений пунктом 102.1 статті 102 ПК України а отже і строк стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 , за ним обліковується податковий борг у сумі 90 705,30 грн.
Вказаний борг нараховано відповідачу згідно податкового повідомлення-рішення №2216214292405 від 25.10.2024 року, № 2216514292405 від 25.10.2024 року, пені згідно з податковим повідомленням-рішенням № 2216514292405 від 25.10.2024 за період 2017 року у сумі 63 605,62 грн; податковим повідомленням-рішенням № 2215914292405 від 25.10.2024 року, пені згідно з податковим повідомленням-рішенням № 2215914292405 від 25.10.2024 за період 2017 року у сумі 18 979,68 грн; податковим повідомленням-рішенням № 221661292405 від 25.10.2024 року , № 2216314292405 від 24.10.2024 року у сумі 8 120,00 грн.
Крім того, Головним управлінням ДПС в Миколаївській області винесено податкову вимогу форми «Ф» №0000540-1307-1429 від 20.01.2025 року, направлено останню на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
Апеляційним судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилались за адресою ОСОБА_1 , наявною в Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків.
Вважаючи заборгованість ОСОБА_1 узгодженою та такою, що підлягає стягненню в судовому порядку, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пунктів 58.1., 58.2., 58.3 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року (справа №810/3116/18) зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Так, відповідно до матеріалів справи, податковий борг виник згідно податкових повідомлень-рішень №2216214292405 від 25.10.2024 року, № 2216514292405 від 25.10.2024 року, № 2215914292405 від 25.10.2024 року, № 221661292405 від 25.10.2024 року, № 2216314292405 від 24.10.2024 року, а також нарахованих на їх підставі штрафних санкцій та пені.
Податковим повідомленням-рішенням № 2216314292405 від 25.10.2024 визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 50182,63 грн, в т.ч. основний платіж 40146,10 грн та штрафні (фінансові) санкції 10036,53 гривень.
Відповідно до ІКП, відповідачу було також нараховано пені у сумі 13 082,99 грн. згідно з положеннями статті 129 ПК України на податкове повідомлення-рішення №2216314292405 від 25.10.2024.
Податковим повідомленням-рішенням № 2215914292405 визначено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 15504,79 грн, в т.ч. основний платіж 12043,83 грн та штрафні (фінансові) санкції 3010,96 гривень.
Податковим повідомленням-рішенням № 2216314292405 визначено грошове зобов'язання з адміністративного штрафу (відсутність первинних документів) на загальну суму 1020,00 грн, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 1020,00 гривень.
Податковим повідомленням-рішенням № 2216214292405 визначено грошове зобов'язання з адміністративного штрафу (не надання пояснень та документальні підтвердження з питання отримання у спадок майна на запит контролюючого органу) на загальну суму 7100,00 грн, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 7100,00 гривень.
Податковим повідомленням-рішенням № 2216314292405 визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (не подання декларації про майновий стан і доходи) на загальну суму 340,00 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 340,00 гривень.
Сума податкового боргу узгоджується також з відомостями розрахунку податкового боргу, наданого позивачем під час звернення до суду з адміністративним позовом.
Доказів сплати заборгованості у розмірі 90 705,30 грн матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на незгоді апелянта із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки відповідач успадкував нерухоме майно від родича другого ступеня споріднення, а отже вказаний дохід оподатковується за нульовою ставкою.
Водночас відомостей щодо оскарження відповідачем вищезазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що у межах даної справи предметом доказування є: обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, якими були визначені відповідні зобов'язання, не є предметом дослідження у справі (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі № 813/2092/15).
За таких обставин, за умови чинності податкових повідомлень-рішень, на підставі яких було визначеного суми фінансових (штрафних санкцій відносно відповідача), доводи апеляційної скарги в цій частині виходять за межі предмету дослідження у даній справі та судом апеляційної інстанції відхиляються.
Щодо посилань апелянта на пропуск строку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, дійсно згідно пункту 102.1 статті 102 пк України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 Податкового кодексу України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Водночас, згідно пункт 102.2 статтю 102 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо, відповідно до підпункту 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Таким чином, оскільки відповідачем декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік на момент проведення перевірки подано не було, документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 відповідно до наказу від 13.08.2024 №1084-п, проведена з урахуванням строку, визначеного ПК України.
Отже, колегія суддів зазначає, що податкова заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 90 705,30 грн. є узгодженою, відповідачем вказану заборгованість сплачено не було, відповідно адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення було помилково зазначено про наявність у відповідача адміністративний штраф за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів та законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 8120,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що штраф у розмірі 8120,00 грн. був застосований згідно податкових повідомлень-рішень № 2216314292405 та №2216214292405, згідно яких визначено грошове зобов'язання з адміністративного штрафу (відсутність первинних документів) на загальну суму 1020,00 грн. та грошове зобов'язання з адміністративного штрафу (не надання пояснень та документальні підтвердження з питання отримання у спадок майна на запит контролюючого органу) на суму 7100,00 грн.
Водночас, зазначення судом у мотивувальній частині рішення таких відомостей, жодним чином не випливає на правомірність визначення розміру податкового боргу та його розмір, та по суті представляють собою технічну помилку, яка може бути усунута в порядку ст. 253 КАС України, однак не свідчить про наявність підстав для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Джигурди Анни Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко