П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20722/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Лук'янчук О.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів,-
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " № 413 від 30.09.2022 р. в частині увільнення підполковника ОСОБА_1 від посади начальника відділу військового обліку, бронювання та впровадження ЄДР військовозобов'язаних сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Сухопутних військ Збройних Сил України;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 24 від 25.09.2022 р. в частині призупинення виплати грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_1 (п.2 Наказу);
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 158 від 25.09.2022 р. в частині призупинення виплати грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , грошове забезпечення у повному обсязі за період з 15.09.2022 р. по 09.03.2023 р. за посадою, яку він обіймав до 09.03.2023 р., з урахуванням усіх основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу адвоката Дмитрука Сергія Степановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У цій частині прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №24 від 25 вересня 2022 року в частині призупинення виплати грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №158 від 25 вересня 2022 року в частині призупинення виплати грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_1 . Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 , грошове забезпечення у повному обсязі за період з 15 вересня 2022 року по 09.03.2023 року, з урахуванням усіх основних і додаткових видів грошового забезпечення. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року залишено без змін.
02 вересня 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 р. у справі № 420/20722/23. відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, тому просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не взято до уваги обставини того, що відповідач навмисно не здійснює дій до виконання рішення суду від 27.02.2024, а саме безпідставно не подає до Фінансово-економічного управління Командування Сухопутних Військ Заявки-розрахунку на фінансування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямком грошового забезпечення з відповідним Розрахунком на потреби в коштах, що унеможливлює отримання Заявником додаткових видів грошового забезпечення в сумі 150 000 грн. На думку апелянта, відповідач безпідставно протиправно відмовляючись від подальшого здійснення розрахунків додаткових виплат у сумі 150 000 грн., що прямо передбачено рішенням суду від 27.02.2024, здійснює порушення права та законного інтересу заявника, а також конституційної засади обов'язковості судового рішення, помилково вважаючи, що виплата у розмірі 167 582 грн. є достатньою та повною для виконання рішення суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Слід зазначити, що КАС України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-8 ст. 382 КАС України).
Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.
При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв'язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав, зокрема у випадку, якщо:
- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;
- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;
- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:
- загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,
- або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов'язку.
Так, як вбачається з матеріалів справи, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 , грошове забезпечення у повному обсязі за період з 15 вересня 2022 року по 09.03.2023 року, з урахуванням усіх основних і додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання вказаного рішення суду, позивачу нараховано грошове забезпечення за період з 15.09.2022 р. по 09.03.2023 р. у розмірі 464751 грн.
Станом на день подання позивача про встановлення судового контролю позивачу виплачено частину нарахованого грошового забезпечення у розмірі 167 582 грн.
При цьому, як вбачається із матеріалів адміністративної справи, виплата решти нарахованих коштів буде здійснена відповідачем після виділення фінансування на виконання зазначеного судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 , задля чого відповідачем подаються відповідні заяви.
Враховуючи, що відповідач є розпорядником бюджетних коштів третього рівня та вживає заходи на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 р. у справі № 420/20722/23, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність об'єктивних обставин, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Більш того, колегія суддів зауважує, що предметом спору у межах справи №420/20722/23 була правомірність призупинення виплати позивачу грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу, встановив, що таке призупинення було протиправним та з метою захисту порушених прав позивача зобов'язав нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за певний період. Водночас, питання щодо конкретних складових грошового забезпечення, які підлягають виплаті позивачу, у тому числі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яка самостійно розрахована позивачем у сумі 150 000 грн., предметом позовних вимог не було та судом не вирішувалось.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в АРК та м.Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в порядку примусового виконання вищевказаного судового рішення відкрито виконавче провадження ВП № 75687742 від 08.08.2024 р.
Таким чином, станом на час розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю наявне виконавче провадження з виконання судового рішення у даній справі. Як вірно зазначено судом першої інстанції, наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Суд зазначає, що наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дало очікуваних результатів, та, відповідно, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.
Враховуючи викладене, оскільки апелянтом не доведено, що за відсутності застосування заходів судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль, а також враховуючи, що позивач скористався правом на звернення вказаного рішення до примусового виконання, колегія суддів погоджується зі висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. В. Лук'янчук
Суддя: В.О. Скрипченко