П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9346/25
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.
Дата і місце ухвалення 10.10.2025р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторії Володимирівни про визнання протиправними та скасування постанов,-
У серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторії Володимирівни, в якому просило
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" основної винагороди у сумі 1113,62 грн., винесену 13.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторією Володимирівною у ВП №78851964 з примусового виконання наказу №915/993/24, виданого 11.08.2025 Господарським судом Миколаївської області;
-визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" основної винагороди у сумі 1533,43 грн., винесену 13.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторією Володимирівною у ВП №78852280 з примусового виконання наказу №915/993/24, виданого 11.08.2025 Господарським судом Миколаївської області;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" основної винагороди у сумі 55544.25 грн., винесену 13.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторією Володимирівною у ВП № 78852581 з примусового виконання наказу, №915/993/24, виданого 11.08.2025 Господарським судом Миколаївської області.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
У поданій апеляційній скарзі товариство вказувало на те, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від фактично стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі та за своїм призначенням основана винагорода приватного виконавця є його винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Апелянт зазначив, що у спірних правовідносинах постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця прийнята разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, але при цьому, на момент звернення позивача з даним позовом, виконавче провадження закінчено та постанова про стягнення основної винагороди була звернута до примусового виконання та стягнуто 19 117 грн. 39 коп. основної винагороди, що свідчить, на думку апелянта, про те, що постанова про стягнення основної винагороди порушує права позивача, а тому висновки суду першої інстанції в даній частині є помилковими.
Апелянт вважає, що поза увагою суду залишився той факт, що приватним виконавцем крім відкриття провадження не вчинено жодних дій пов'язаних з фактичним виконанням рішення, яке самостійно виконано позивачем.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року та прийняти нове про задоволення позову.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 18.11.2025 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час ті місце розгляду справи, у зв'язку з чим справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що 13.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторією Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78851964 з примусового виконання наказу № 915/993/24, виданого 11.08.2025 року Господарським судом Миколаївської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива» на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Грейн" - 11136,15 грн. витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Також 13.08.2025 року приватним виконавцем Довгань Вікторією Володимирівною винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №78852280 з примусового виконання наказу №915/993/24, виданого 11.08.2025 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ТОВ “Альтернатива» на користь ТОВ "Фенікс Грейн" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 15334,32 грн.
13.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторією Володимирівною винесено постанови:
- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1113,62 грн. у ВП №78851964 з примусового виконання наказу № 915/993/24, виданого 11.08.2025 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива» на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс» 11 136,15 грн. витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.
- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1533,43 грн. у ВП №78852280 з примусового виконання наказу № 915/993/24, виданого 11.08.2025 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Грейн" витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 15 334,32 грн.
13.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторією Володимирівною винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої об'єднано виконавчі провадження №78851964, №78852280 у зведене виконавче провадження №78852445.
13.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторією Володимирівною у ВП № 78852581 з примусового виконання наказу №915/993/24, виданого 11.08.2025 Господарським судом Миколаївської області, винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №78852445 з примусового виконання наказу № 915/993/24, виданого 11.08.2025 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Грейн" неустойки в розмірі 16 282,40 грн, штрафу в розмірі 528 937,20 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 10 222,88 грн.
13.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторією Володимирівною винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 55544,25 грн. у ВП № 78852581 з примусового виконання наказу № 915/993/24, виданого 11.08.2025 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Грейн" неустойки в розмірі 16282,40 грн., штрафу в розмірі 528937,20 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 10 222,88 грн.
Також встановлено, що 18.08.2025 року приватним виконавцем Довгань Вікторією Володимирівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №78852280, в якій зазначено, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 0 грн. та стягнена винагорода 0 грн., а також постанову про закінчення виконавчого провадження №78852581, в якій зазначено, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 0 грн. та стягнена винагорода 19117,39 грн.
Вважаючи протиправними постанови приватного виконавця від 13.08.2025 року, прийняті у ВП №78851964 про стягнення з ТОВ "Альтернатива" основної винагороди у сумі 1113,62 грн., у ВП №78852280 - про стягнення основної винагороди у сумі 1533,43 грн., у ВП № 78852581 - про стягнення основної винагороди у сумі 55544,25 грн., товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" оскаржило їх до суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" позову, з огляду на наступне:
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно частини 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1403-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону № 1403-VIII визначено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням, зокрема, принципу законності.
Частиною першою статті 31 Закону № 1403-VIII передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до частин другої-третьої статті 31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною четвертою статті 31 Закону № 1403-VIII встановлено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною п'ятою статті 31 Закону № 1403-VIII закріплено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина 6 статті 31 Закону № 1403-VIII).
В свою чергу частиною 7 статті 31 Закону № 1403-VIII передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На виконання частини третьої статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок №643).
За приписами пункту 12 Порядку №643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця у разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, становить чотири розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а в разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
Слід зазначити, що у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 420/6845/18 Верховним Судом викладена правова позиція, згідно якої частиною сьомою статті 31 Закону № 1403-VIII передбачено обов'язок приватного виконавця виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, у якій має бути наведено розрахунок та зазначено порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Разом з тим слід ураховувати, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №160/5321/20.
Постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди належать до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Водночас сама по собі наявність постанови про стягнення основної винагороди та визначення у ній конкретної суми не створює безумовного права на її примусове виконання, оскільки така постанова лише фіксує потенційне право приватного виконавця на отримання винагороди, реалізація якого залежить від настання визначених законом юридичних фактів.
Питання належності приватному виконавцю основної винагороди постає у зв'язку з виконанням рішення, яке є предметом виконавчого провадження, та набуває значення на етапі пред'явлення постанови про стягнення основної винагороди до примусового виконання.
Визначення ж правомірності пред'явлення такої постанови до примусового виконання потребує аналізу законодавства, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин, зокрема положень, які регулюють порядок і умови виплати основної винагороди приватному виконавцю.
Крім того, аналізуючи частини четверту та п'яту статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», Верховний Суд зазначав, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.
Системний аналіз норм Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» та Порядку № 643, на думку Верховного Суду, дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 03 березня 2020 у справі №260/801/19, від 28 жовтня 2020 у справі № 640/13697/19.
Згідно фактичних обставин, встановлених у даній справі, 13 серпня 2025 року приватним виконавцем Довгань Вікторією Володимирівною одночасно з постановами про відкриття виконавчого провадження №78851964, № 78852280 та постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 78852581 були винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 1113,62 грн.,1533,43 грн. та 55544,25 грн. відповідно.
Згодом, 18 серпня 2025 року приватним виконавцем було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Одночасно у постанові про закінчення виконавчого провадження від 18.08.2025 року ВП № 78852581 приватним виконавцем визначено суму основної винагороди для стягнення у розмірі 19 117,39 грн.
Разом з тим, спірним питанням у справі, що розглядається, є правомірність винесення приватним виконавцем постанов про стягнення з боржника основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, як зазначалось вище, винесення постанови про стягнення основної винагороди, у якій має бути наведено розрахунок та зазначено порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову, є обов'язком приватного виконавця, передбаченим статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у вигляді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, необхідним є встановлення предмету виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом).
Верховний Суд вказував на те, що враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Зі встановлених у справі обставин вбачається, що спірні постанови мають розрахунок основної винагороди приватного виконавця - 10% від суми, що визначена у виконавчому документі. Тобто, вказані постанови були винесені у відповідності та на виконання частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
При цьому саме лише існування таких постанов, винесениходночасно з постановами про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач в даному випадку оскаржує саме постанови від 13.08.2025 року про стягнення з боржника основної винагороди, прийняті одночасно з постановами про відкриття виконавчого провадження, які безпосередньо не створюють для боржника безумовного обов'язку сплати визначеної у них суми основної винагороди.
В свою чергу приватним виконавцем при прийнятті постанови від 18.08.2025 року про закінчення виконавчого провадження № 78852581 розраховано суму основної винагороди, яка підлягає стягненню з боржника, у вигляді відсотка суми стягнення, пропорційно до фактично стягнутої суми та визначено її розмір - 19117,39 грн. При цьому у виконавчому провадженні №78852280 приватним виконавцем взагалі не визначалась сума винагороди приватного виконавця.
Апелянт у поданій апеляційній скарзі підтвердив, що саме визначена у постанові від 18.08.2025 року про закінчення виконавчого провадження № 78852581 сума основної винагороди приватного виконавця 19117,39 грн. була звернута до примусового виконання.
За таких обставин, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувані постанови приватного виконавця від 13.08.2025 року про стягнення основної винагороди, були прийняті у відповідності та на виконання частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і фактично не порушують прав та інтересів позивача.
Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що доводам позивача про те, що рішення суду було виконано товариством 12.08.2025 року та 13.08.2025 року добровільно та приватний виконавець не здійснював фактичного виконання рішення суду, тому не має права на отримання основної винагороди, не може бути надана правова оцінка в межах розгляду даної справи, оскільки сума основної винагороди, визначена у постанові про закінчення виконавчого провадження від 18.08.2025 року, яка і звернута до примусового виконання.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко