19 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9991/25
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
повний текст судового рішення
складено 23.09.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №400/9991/25 про повернення позовної заяви позивачеві
16.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.03.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.03.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 29.08.2018 та з 18.06.2020 по 23.03.2021 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- провести розрахунок та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.08.2018 та з 18.06.2020 по 23.03.2021 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені І.Черняховського щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.08.2018 по 18.06.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- провести розрахунок та стягнути з Національного університету оборони України імені І.Черняховського на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 29.08.2018 по 18.06.2020 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.03.2021 по 01.07.2023 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- провести розрахунок та стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 23.03.2021 по 01.07.2023 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №400/9991/25 позовну заяву повернуто позивачеві.
Приймаючи таку ухвалу суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 порушено правила об'єднання позовних вимог. Заявлені позивачем позовні вимоги не пов'язані між собою, а також не є основними чи похідними одна від одної. Позивачем не надано жодних доказів, які б обґрунтовували позовні вимоги чи вказували на пов'язаність їх між собою.
Не погодившись із ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що всі позовні вимоги стосуються нарахування та виплати належного грошового забезпечення. На думку скаржника, ним не порушено правил об'єднання позовних вимог. Крім того, ОСОБА_1 зауважує, що судом першої інстанції обмежено його право доступу до правосуддя.
У свою чергу, військовою частиною НОМЕР_1 та Національним університетом оборони України до суду апеляційної інстанції скеровано відзиви на апеляційну скаргу, у яких відповідачі вказують, що оскаржувану ухвалу окружним адміністративним судом прийнято з повним дотриманням норм процесуального права, адже позивачем порушено правил об'єднання позовних вимог.
В силу приписів частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Приписами пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачу, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За правилами частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Згідно із частиною 6 статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Частиною 1 статті 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, що належать до розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, повернення позовної заяви суди попередніх інстанцій обґрунтували тим, що заявлені позивачем позовні вимоги не відповідають правилам об'єднання позовних вимог, які викладено у статті 172 КАС України.
Разом з тим, в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, які саме підстави позову є різними, а також не проаналізовано, чи наявні в поданій позовній заяві основні та похідні позовні вимоги.
З позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що позивач оскаржує бездіяльність відповідачів щодо неналежного обчислення індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби.
Приймаючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції не встановлено об'єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Висновок окружного адміністративного суду фактично зводиться до підстав для роз'єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС України.
У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, оскільки відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Водночас, у досліджуваній ситуації таких обставин не встановлено.
Аналогічний підхід до застосування вищенаведених положень процесуального законодавства наведено Верховним Судом у постановах від 17.06.2021 у справі № 640/27758/20, від 03.04.2024 у справі № 320/13495/23, від 23.05.2024 у справі № 160/25102/23, від 30.05.2024 у справі № 380/253/24.
За таких підстав окружний адміністративний суд дійшов передчасного висновку щодо порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог та, як наслідок, про наявність підстав для застосування наслідків передбачених пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України.
Між тим, апеляційний адміністративний суд вказує про неправильність висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодних доказів, які б обґрунтовували позовні вимоги, з огляду на таке.
Особливості дослідження доказів, результатом чого є їх оцінка судом, визначені у статтях 210, 211 КАС України. Суд не може в повній мірі оцінювати докази на стадії вирішення питання про прийнятність позовної заяви та відкриття провадження у справі.
Отже, лише після відкриття провадження у справі і дослідження усіх поданих сторонами доказів, свобода у поданні яких є складовою принципу змагальності сторін, суд з'ясовує чи підтверджується позиція позивача належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, що передбачено статтями 73, 74, 75, 76 КАС України.
Більше того, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, можуть бути долучені і на пізнішій стадії процесу, а не лише на стадії вирішення питання відкриття провадження в справі.
Крім того, колегія суддів уважає за необхідне врахувати, що відповідно до частин 1-2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Суд апеляційної інстанції враховує, що повернення позовної заяви позивачеві не перешкоджає повторному зверненні особи до суду. Проте, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позовної заяви позивачеві з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачеві не відповідають вимогам процесуального закону, є помилковими та такими, що зроблені внаслідок надто формального тлумачення норм КАС України.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегією суддів установлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Означене, з урахуванням приписів п.4 ч.1 ст.320 КАС України, є підставою для скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №400/9991/25 про повернення позовної заяви позивачеві та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
З огляду на результат розгляду справи розподілу судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 44, 171, 160, 161, 292, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №400/9991/25 про повернення позовної заяви позивачеві - скасувати.
Справу №400/9991/25 направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька