нп 2/490/3353/2025 Справа № 490/11512/24
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
19 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючої судді Гуденко О.А., за участю секретаря Вознюк Д.І., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитними договорами №200963107001, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 53800 грн.; 10.08.2021 кредитний договір №1001943485602, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 80000 грн.; 14.11.2021 кредитний договір №1010293648, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 21000 грн.;
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 укладено кредитні договору, відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 06.10.2024 року складає 220810,95 грн. за трьома кредитними договорами.
АТ «ПУМБ» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість:- по кредитному договору від 17.01.2018 року № 200963107001 в розмірі 91 786,84 грн., з яких: 53 797,04 грн. - заборгованість за кредитом; 37 989,80 грн. заборгованість процентами;- по кредитному договору від 10.08.2021 року № 1001943485602 в розмірі 98 764,58 грн., з яких: 52 455,07 грн. - заборгованість за кредитом; 12,75 грн. - заборгованість процентами; 46 296,76 грн. - заборгованість за комісією;- по кредитному договору від 14.11.2021 року № 1010293648 - 30 259,53 грн., з яких: 18 184,20 грн. - заборгованість за кредитом; 3,48 грн. - заборгованість процентами; 12 071,85 грн. - заборгованість за комісією.
Представник позивача вказує, що відповідачу направлялись письмові вимоги- повідомлення на адресу місця проживання, яку останній зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.
Окремо зазначають щодо правомірності стягнення комісії за кредитним договором Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов'язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 200963107001 від 17.01.2018, сторони погодили, що позичальник зобов'язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Ці умови були узгоджені позичальником шляхом підписання відповідних документів. Підписавши вказану заяву позичальник беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua. А тому наполягають на правомірності позовних вимог до Відповідача по стягненню комісії, що є законним і відповідає чинному законодавству, і прошу суд задовольнити позовні вимоги щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості з відповідача в повному обсязі.
Після виконання приписів ст.ст. 27, 187 ЦПК України, ухвалою судді від 25.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2025 року позов Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
02.06.2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року заяву задоволено. Скасовано заочне рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.05.2025 року у справі №490/11512/25 за позовом Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом сторін).
25.07.2025 року представником відповідача адвокатом Аслановою Е.Е. надано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу АТ «Перший Український міжнародний банк» в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 :- відсотків за кредитним договором № 200963107001 від 17.01.2018 року в розмірі 37 989,80 грн.;- відсотків за кредитним договором № 1001943485602 від 10.08.2021 року в розмірі 12,75 грн.;- відсотків за кредитним договором № 1010293648 від 14.11.2021 року в розмірі 3,48 грн.;- комісії за кредитним договором № 1001943485602 від 10.08.2021 року в розмірі 46 296,76 грн.;- комісії за кредитним договором № 1010293648 від 14.11.2021 року в розмірі 12 071,85 грн грн. Тіло кредиту за Кредитним договором № 200963107001 від 17.01.2018 року визначити в розмірі 50 225,37 гривень станом на березень місяць 2022 року.
Щодо кредитного договору № 200963107001 від 17.01.2018року,зазначає, що з розрахунку та виписки по особовим рахункам відповідача вбачається, що останній здійснював платежі за вищезазначеним Кредитним договором до 28.02.2022 року включно. Поряд з цим, з 04.03.2022 року по теперішній час ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Миколаївській області, що підтверджується копією Довідки № 80/171 від 22.05.2025 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Миколаївській області . Даний факт також вбачається з копії Службового посвідчення серії НОМЕР_1 , дійсного до 31 грудня 2025 року .
Таким чином, з 04.03.2022 року у позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитом відповідачеві як військовослужбовцю, призваному на військову службу за мобілізацією, оскільки на останнього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200963107001 від 17.01.2018 року, що наданий позивачем, станом на час призову відповідача на військову службу, заборгованість за тілом кредиту складала 50 225,37 гривень. Виписками по особовим рахункам відповідача підтверджується, що з березня місяця 2022 року останній не користувався кредитним лімітом на картковому рахунку, що відкритий на підставі вказаного кредитного договору. Залишається незрозумілим, яким чином та з яких підстав позивачем було нараховано відповідачу заборгованість за тілом кредиту в розмірі 53 797,04 грн. Поряд з цим, як вбачається з того ж розрахунку, з 28.02.2022 року по 30.08.2023 року включно відповідачу було нараховано 37 989,80 гривень відсотків. Таким чином, оскільки на відповідача поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», останньому не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом за період з моменту його призову у зв'язку з мобілізацією (тобто з 04.03.2022 року), що в даному випадку складають 37 989,80 гривень. Звертають увагу суду, що з розрахунку заборгованості незрозуміло, за якою методикою чи на підставі яких саме вихідних даних здійснено нарахування відсотків у розмірі 37 989,80 гривень.
Також, представником позивача надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1001943485602 від 10.08.2021 року, за яким станом на 06.10.2024 року загальна сума заборгованості становить 98 764,58 грн., що складається із заборгованості по сумі кредиту - 52 455,07 грн., заборгованості по процентам - 12,75 грн., заборгованості по комісії - 46 296,76 грн. Крім того, представником позивача також надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1010293648 від 14.11.2021 року, за яким станом на 06.10.2024 року загальна сума заборгованості становить 30 259,53 грн., що складається із заборгованості по сумі кредиту - 18 184,20 грн., заборгованості по процентам - 3,48 грн., заборгованості по комісії - 12 071,85 грн. З виписки по особовим рахункам відповідача вбачається, що останній періодично погашав заборгованість. Зокрема, згідно Розрахунків заборгованості, що надано представником позивача, відповідач здійснював платежі за вищезазначеними Кредитними договорами № 1001943485602 та № 1010293648 до лютого місяця 2022 року включно. А період з березня місяця 2022 року по серпень місяць 2022 року включно у розрахунках зазначено як «кредитні канікули».
Як зазначилось вище, оскільки на відповідача поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.07.2025 6 правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», останньому не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом за період з моменту його призову у зв'язку з мобілізацією, що за кредитним договором № 1001943485602 від 10.08.2021 року складає 12,75 грн, процентів, а за кредитним договором № 1010293648 від 14.11.2021 року- 3,48 грн.
Також заперечують проти вимог позивача про стягнення комісії за Кредитним договором № 1001943485602 від 10.08.2021 року та Кредитним договором № 1010293648 від 14.11.2021 року
Так, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку має суд врахувати при вирішенні даної справи.
Так, відповідачу встановлено щомісячну комісію за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договорів не передбачено, пункт кредитних договорів щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно у розмірі 2,99% не має під собою будь якого законного підґрунтя оскільки визнає лише процентну ставку без визначення конкретних додаткових та супутніх послуг Банка, за які відповідач має сплачувати комісію, відтак такі пункти договорів є нікчемними в силу частини 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зважаючи на викладене частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована плата за обслуговування кредитної заборгованості (комісії) за Кредитним договором № 1001943485602 від 10.08.2021 року в розмірі 46 296,76 гривень та Кредитним договором № 1010293648 від 14.11.2021 року в розмірі 12 071,85 грн., не можуть бути стягнуті з відповідача.
Відповіді на відзив від представника позивача не надходило.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповдіача надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, просила врахувати заперечення на позов, викалаені у відзиві.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами наступне.
Між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори , а саме :
17.01.2018 кредитний договір №200963107001, за яким Позичальнику видано кредит (кредитну картку з кредитним лімітом у 25 000 грн. строком на 12 місяців з розміром річної ставки у 49% річних.
10.08.2021 кредитний договір №1001943485602 ( Договір комплексного банківсього обслуговування фізичних осіб) , за яким Позичальнику видано кредит у сумі 80000 грн. строком на 36 місяців ( платіжні періоди з 01.08.2021 по 10.08.2024 року) зі сплатою процентів в розмірі 0,01 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99% ; Сума платежу за рохрахунковий період 4614,56 грн (щомісячно), комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2392, 00 грн щомісячно. Усього за 36 місяців загальна сума кредиту 166 124,14 грн, з яких 86 112 грн комісії. Згідно умов договру зміст послуги Банку щзодо щомісячного обслуговування кредитної заборгованості визначається у ДКБО- Договорі комплексного банківсього обслуговування фізичних осіб.
З аналізу змісту вказаного ДКБО , підписаного сторонами, - взагалі не визначено в жодному пункті "зміст послуги за обслуговування кредитної заборгованості".
14.11.2021 кредитний договір № 1010293648 Договір комплексного банківсього обслуговування фізичних осіб), за яким Позичальнику видано кредит у сумі 21 000 грн. строком на 24 місяців ( платіжні періоди з 14.11.2021 по 14.11.2023 року) зі сплатою процентів в розмірі 0,01 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99% ; Сума платежу за рохрахунковий період 1502,99 грн (щомісячно), комісія за обслуговування кредитної заборгованості 627,90 грн щомісячно. Усього за 24 місяці загальна сума кредиту36 071,63 грн, з яких 15 069, 60 грн комісії. Згідно умов договру зміст послуги Банку щзодо щомісячного обслуговування кредитної заборгованості визначається у ДКБО- Договорі комплексного банківсього обслуговування фізичних осіб.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк.
Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості заборгованість відповідача перед позивачем станом на 06.10.2024 складає:
По кредитному договору від 17.01.2018 № 200963107001 - 91786.84 (дев'яносто одна тисяча сімсот вісімдесят шість гривень 84 копійки) грн., з яких: 53797.04 грн. - заборгованість за кредитом; 37989.8 грн. - заборгованість процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією;
По кредитному договору від 10.08.2021 № 1001943485602- 98764.58 (дев'яносто вісім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 58 копійок) грн., з яких: 52455.07 грн. - заборгованість за кредитом; 12.75 грн. - заборгованість процентами; 46296.76 грн. - заборгованість за комісією;
По кредитному договору від 14.11.2021 № 1010293648- 30259.53 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 53 копійки) грн., з яких: 18184.2 грн. - заборгованість за кредитом; 3.48 грн. - заборгованість процентами; 12071.85 грн. - заборгованість за комісією;
Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 06.10.2024 склала 220810,95 (Двісті двадцять тисяч вісімсот десять грн 95 коп.) гривень.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач посилається на те, що позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Факт укладення вказаних кредитних договрів відповідачем не оспорюється.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Таким чином, за змістом загальних норм права об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.
Згідно ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.530ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст.1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст.1050ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Перший Український міжнародний банк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що відповідач умови зазначених кредитних договорів належним чином не виконав, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за тілом кредиту.
Щодо заборгованості за кредитним договором № 200963107001 від 17.01.2018 року, за яким станом на 06.10.2024 року загальна сума заборгованості становить за твердженням позивача 91 786,84 грн., що складається із заборгованості за сумою кредиту - 53 797,04 грн., заборгованості за відсотками 37 989,80 грн.
З даного розрахунку, а також з виписки по особовим рахункам відповідача вбачається, що останній здійснював платежі за вищезазначеним Кредитним договором до 28.02.2022 року включно.
Оскільки відповдічаем недоведено належними доказами неправильність нарахування Банком заборгованості за тілом кредиту та правильність наданого представником відповідача розрахунку у розмірі 50 225,37 гривень, то позовні вимоги в цій частині підлягають до задволення в повному обсязі.
Щододо нарахування відсотків - з наданого розріхкїунку заборгованості вбачається, що станом на 28.02.2022 рок узаборгованість відповідача по відсоткам становила 1907,95 грн., а за період з березня 2022 по серпень 2023 року нарахована заборгованість у 37 989,80 грн.
Як підтверджується матеріалами справи , з 04.03.2022 року по теперішній час ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Миколаївській області, що підтверджується копією Довідки № 80/171 від 22.05.2025 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Миколаївській області , копією Службового посвідчення серії НОМЕР_1 , дійсного до 31 грудня 2025 року, витягом з Наказу Управління Служби безпеки України в Миколаївській області № 35 ос/дск від 06.03.2022 року . Тобто відповідач ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації . Також відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується копією Посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 18.06.2023 року Управлінням Служби безпеки України в Миколаївській області .
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року, статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, який у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року №1357-IX, що чинна на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду , а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби
На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні ведений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, та діє на даний час. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошена та проводиться загальна мобілізація.
Згідно пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Враховуючи вищевикладене, з 04.03.2022 року відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитом відповідачеві як військовослужбовцю, призваному на військову службу за мобілізацією, оскільки на останнього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за корситування вказаним кредитом у розмірі 1 907,95 коп.
Щодо стягнення відсотків за кредитними договрами № 1001943485602 та № 1010293648- у розмірі 12, 75 грн. та 3,48 грн відповідно - то такі відсотки не підлягають стягненню також з вищенаведених підстав.
Водночас суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 ЦК України умови таких договорів приєднання у сфері кредитних правовідносин розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, так як друга сторона (споживач послуг банку) лише приєднується до договору, з умовами якого він ознайомлений.
За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
З розрахунків заборгованості за кредитними договорами вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідача станом на 06.10.2024 року включено заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості за кредитними договорами № 1001943485602 та № 1010293648 у розмірі 46296.76 грн. та 12071, 85 грн відповідно.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
З заяв № 1001943485602 та № 1010293648 за 2021 рік на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вбачається, що позичальнику встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99% , однак без уточнення найменування конкретної послуги та систематичності її надання.
Зі змісту вказаних заяв вбачається, що їх підписанням відповідач беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ).
Згідно п. 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ«ПУМБ'на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі Публічна пропозиція) підписанням заяви на приєднання до договору клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.
Відповідно п. 3.2 Розділу І Публічної пропозиції укладенням Договору клієнт погоджується з умовами банківських послуг, що надаються в рамках Пакету послуг та розміром винагород, що встановлені банком за обслуговування пакету послуг. Винагорода банку за надання послуг залежить від наповнення/обсягу пакету послуг та визначена Тарифами банку.
Згідно п. 3.4 Розділу І Публічної пропозиції для надання послуг клієнту банк може відкривати один або декілька карткових рахунків у відповідній валюті та надавати клієнту одну або декілька карток згідно умов обслуговування обраного клієнтом пакету послуг.
Відповідно до п.1.1.1 Розділу ІІ Публічної пропозиції банк відкриває клієнту картковий рахунок після здійснення ідентифікації та верифікації клієнта або після поглибленої перевірки, уточнення/додаткового уточнення інформації щодо ідентифікації клієнта за пред'явленими документами (якщо клієнт має рахунки в банку і був раніше ідентифікованй і варифікований) відповідно до вимог чинного зконодавства України.
Відповідно до п.5.6. Розділу ІІ Публічної пропозиції повернення споживчого кредиту та сплата процентів за користування споживчим кредитом / комісій здійснюється за звичайною (зменшувальними платежами) або ануїтетною (рівними частинами) схемою.
Проценти за користування споживчим кредитом та комісії встановлюються у фіксованому розмірі і підлягають сплаті клієнтом по день фактичного повного повернення заборгованості (п.5.7 Розділу ІІ Публічної пропозиції).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Таким чином, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а тому передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредитної заборгованості, в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Оскільки відповідно до умов кредитних договорів від 14.11.2021 та від 10.08.2021 , банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок:
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».»
В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредиту.
Ураховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 7 щодо встановлення комісії у розмірі 15% від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Умовами укладених кредитних договорів передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання послуг за які необхідно нараховувати щомісячну комісію.
Пунктом 5.7.3 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (в редакції 15.03.2021), передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві на приєднання до договору від початкової суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії).
Дійсно у заявах про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 10 серпня та 14 листопада 2021 відповідач своїм підписом погодив комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% у двох кредитних договорах, проте банк не роз'яснив за які конкретні дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення кредитних договорів щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З аналізу змісту зазначеного пункту вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі й за ті, які за законом за умовами їх надання один раз на місяць повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачу частіше одного разу на місяць, то позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за комісією є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Оскільки відповідач належним чином не виконує умови договори, в частині своєчасного повернення грошових коштів, право позивача підлягає судовому захисту, ухвалюючи рішення суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» суму заборгованості за кредитним договором від 10.08.2021 року № 1001943485602 за тілом кредиту у розмірі 52455.07 грн.; суму заборгованості за кредитним договором від 14.11.2021 року № 1010293648- за тілом кредиту у розмірі 18184.20 грн.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач ухиляється від сплати боргу в добровільному порядку, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за вищезазначеними трьома кредитними договрами в загальному розмірі 126 344,06 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов АТ «ПУМБ» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1516,13 грн, виходячи з розрахунку: 126 344,06 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2649,73 грн (сума сплаченого судового збору) / 220 810,95 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 79-81, 141, 279 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість у загальному розмірі 126 344 ( сто двадцять шість тисяч триста сорок чотири ) гривень 06 копійок, яка складається з :
- заборгованість по кредитному договору від 17.01.2018 № 200963107001 - 55 704 грн 79 копійок, з яких: 53797, 04 грн. - заборгованість за кредитом; 1 907,95 коп.. - заборгованість процентами;
- заборгованість по кредитному договору від 10.08.2021 № 1001943485602 у розмірі 52455, 07 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- заборгованість по кредитному договору від 14.11.2021 № 1010293648 у розмірі 18184, 2 грн. - заборгованість за тілом кредиту.
В задоволенні інших позовних вимог- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 1516,13 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Гуденко О.А.