Справа № 483/500/25
Провадження № 2/483/406/2025
Іменем України
20 листопада 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.В.,
під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки нерухомого майна, -
16 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, предметом якого є: виділення в натурі 41/100 часток житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтувала тим, що їй на праві спільної часткової власності належить 41/100 часток зазначеного житлового будинку. Відповідачці належить інша частка спірного майна. Посилаючись на те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу майна в натурі, вона змушена звернутися до суду.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивачки та замінено у справі неналежного відповідача на належного - ОСОБА_2 .
19 листопада 2025 року сторони подали заяву про затвердження мирової угоди, відповідно до якої вони вирішили остаточно закінчити спір, що виник між ними з приводу виділу в натурі частки житлового будинку.
Сторони у судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили затвердити мирову угоду.
Із заяви про затвердження мирової угоди слідує, що сторонам зрозуміло, що у разі затвердження цієї мирової угоди судом вони будуть позбавлені можливості ініціювати у суді питання про виділ в натурі часток житлового будинку по АДРЕСА_1 в інший спосіб.
Ознайомившись зі змістом мирової угоди та дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.
Одним з принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України полягає у можливості учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною 7 статті 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Мета, зміст, порядок укладення сторонами мирової угоди та її затвердження судом визначені у статті 207 ЦПК України.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Частиною п'ятою статті 207 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Виходячи зі змісту статті 207 ЦПК України, обов'язковою умовою затвердження судом мирової угоди є її відповідність вимогам закону і відсутність порушення прав чи законних інтересів третіх осіб. Йдеться про дотримання як вимог, передбачених процесуальних законодавством, так і вимог, які випливають з цивільного законодавства.
Для того, щоб з'ясувати, що мирова угода не порушує права та законні інтереси інших осіб, суд повинен встановити, що: 1) майно, яке передається за мировою угодою, не вилучено з обігу і не обмежено в обігу; 2) учасники мирової угоди мають право розпоряджатися цим майном, що підтверджується правовстановлюючими документами; 3) майно, яке передається за мировою угодою, не перебуває під арештом і щодо нього відсутній спір з іншими особами.
Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.
Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов'язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана, або якщо така угода остаточно не вирішує спір чи може призвести до виникнення нового спору.
Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення.
Оскільки укладена між сторонами мирова угода не суперечить закону та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе її затвердити.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 208, п. 5 ч. 1 ст. 255, ст. 353 ЦПК України, -
Затвердити укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мирову угоду такого змісту:
1) Право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , припиняється.
2) Частка ОСОБА_1 становить 47/100 житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а частка ОСОБА_2 становить 53/100 житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
3) У власність ОСОБА_1 , співвласника з часткою 47/100, виділяється в натурі приміщення житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідною часткою, а саме:
в приміщенні «А-1» «II, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6»- площею 61 кв.м., житловою площею 36,70 кв.м., літня кухня «К», прибудова «к», лазня «Л», погріб «Н», ворота «№3», замощення літера «II»
Реальна частка ОСОБА_1 становить 47/100 , і є цілою часткою.
4) У власність ОСОБА_2 , співвласника з часткою 53/100, виділяється в натурі приміщення житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
в приміщенні «А-1» «I, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5»- площею 49,20 кв.м., житловою площею 28,40 кв.м., літня кухня «Б», погріб «В», лазня Е», вбиральня «Ж», сарай «З», гараж «И», огорожа «№1», ворота «№2», водоколонка «№4», замощення «№I».
Реальна частка ОСОБА_2 становить 53/100, і є цілою часткою.
5) ОСОБА_1 відмовляється від усіх позовних вимог до ОСОБА_2 , заявлених у справі № 483/500/25.
6) З моменту затвердження цієї мирової угоди судом сторони зобов'язуються не звертатися повторно до суду про той же предмет і з тих же підстав.
7) Сторони заявляють, що з моменту постановлення ухвали про затвердження цієї мирової угоди, не мають одна до одної жодних майнових чи немайнових претензій та інших вимог.
8) Сторони зобов'язуються вживати всіх передбачених законом заходів щодо належного та своєчасного виконання умов цієї мирової угоди.
9) Сторони заявляють, що ані в процесі укладення мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб.
10) Сторони домовилися, що судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом даної справи та затвердженням судом цієї мирової угоди, покладаються на ту сторону, яка їх понесла.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки житлового будинку - закрити.
Повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча: