Справа № 483/1156/25
Провадження № 2/483/705/2025
Іменем України
20 листопада 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.В.,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
21 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати спільним майном подружжя будинок АДРЕСА_1 із земельною ділянкою за цією ж адресою та автомобіль марки «Audi Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 ; виділити у порядку поділу спільного майна подружжя їй будинок та земельну ділянку, а також стягнути з відповідача в рахунок грошової компенсації вартості частки автомобіля 31 223 грн 85 коп..
В обґрунтування вимог зазначила, що з жовтня 2016 року вона з відповідачем проживала спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання ними було придбано спірне майно. Оскільки зазначене майно є спільним майном подружжя, вона змушена звернутися з позовом про його поділ.
29 жовтня 2025 року сторони подали спільну заяву про затвердження мирової угоди, відповідно до якої вони вирішили остаточно закінчити спір, що виник між ними з приводу проділу майна подружжя.
Сторони у судове засідання не з'явилися надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили про затвердити мирову угоду.
Із заяви про затвердження мирової угоди слідує, що сторонам зрозуміло, що у разі затвердження цієї мирової угоди судом вони будуть позбавлені можливості ініціювати у суді питання про виділ поділ майна подружжя.
Ознайомившись зі змістом мирової угоди та дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.
Одним з принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України полягає у можливості учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною 7 статті 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Мета, зміст, порядок укладення сторонами мирової угоди та її затвердження судом визначені у статті 207 ЦПК України.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Частиною п'ятою статті 207 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Виходячи зі змісту статті 207 ЦПК України, обов'язковою умовою затвердження судом мирової угоди є її відповідність вимогам закону і відсутність порушення прав чи законних інтересів третіх осіб. Йдеться про дотримання як вимог, передбачених процесуальних законодавством, так і вимог, які випливають з цивільного законодавства.
Для того, щоб з'ясувати, що мирова угода не порушує права та законні інтереси інших осіб, суд повинен встановити, що: 1) майно, яке передається за мировою угодою, не вилучено з обігу і не обмежено в обігу; 2) учасники мирової угоди мають право розпоряджатися цим майном, що підтверджується правовстановлюючими документами; 3) майно, яке передається за мировою угодою, не перебуває під арештом і щодо нього відсутній спір з іншими особами.
Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб, визначений в умовах мирової угоди.
Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов'язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності, спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана, остаточно не вирішує спір чи може призвести до виникнення нового спору.
Отже, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має врахувати, що умови мирової угоди не можуть суперечити закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із таким затвердженням.
Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення.
Укладена у цивільному процесі мирова угода породжує для осіб не тільки процесуальні права та обов'язки, а й матеріальні, затверджується судом відповідно до вимог цивільного процесуального права, з урахуванням норм матеріального цивільного права.
Оскільки укладена між сторонами мирова угода не суперечить закону та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе затвердити її.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 208, п. 5 ч. 1 ст. 255, ст. 353 ЦПК України, -
Затвердити укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мирову угоду такого змісту:
1. визнати спільним сумісним майном подружжя:
1.1. житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та будівлями, вартістю 650 000 грн.
1.2. земельну ділянку з кадастровим номером 4810300000:02:006:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 300 000,00 грн.
1.3. автомобіль марки «AUDI Q5», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 950 000 грн.
2. Поділ спільного майна здійснити таким чином:
2.1. ОСОБА_1 передати у особисту приватну власність:
житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , вартістю 650 000 грн;
земельну ділянку з кадастровим номером 4810300000:02:006:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 300 000 грн.
2.2. ОСОБА_2 передати у особисту приватну власність:
автомобіль AUDI Q5, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 950 000 грн.
3. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на:
житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 650 000,00 грн;
земельну ділянку з кадастровим номером 4810300000:02:006:0015, розташовану за тією ж адресою, вартістю 300 000,00 грн.
4. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на автомобіль AUDI Q5, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 950 000 грн.
5. Визнати право власності за ОСОБА_1 на:
житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 650 000 грн;
земельну ділянку з кадастровим номером 4810300000:02:006:0015, розташовану за тією ж адресою, вартістю 300 000 грн.
Сторони підтверджують, що укладенням мирової угоди вони остаточно та в повному обсязі врегулювали всі питання, пов'язані з поділом майна, що є об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя.
Сторони за цим позовом інших претензій один до одного не мають.
З моменту затвердження цієї мирової угоди судом сторони зобов'язуються не звертатися повторно до суду про той же предмет і з тих же підстав.
Сторони заявляють, що з моменту постановлення ухвали про затвердження цієї мирової угоди, не мають одна до одної жодних майнових чи немайнових претензій та інших вимог стосовно поділу майна колишнього подружжя
Сторони домовилися, що судові витрати, за виключенням частини судового збору, що повертається позивачу з державного бюджету згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України та п. 1 ч. 1 ст. 7 закону України «Про судовий збір», сторони залишають за собою (несуть в повному обсязі), тобто жодна із Сторін не зобов'язана відшкодовувати іншій суму судових витрат.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - закрити.
Повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно з квитанціями №258543940 від 18 серпня 2025 року та № 2.280068943.1 від 27 серпня 2025 року, в сумі 5 899 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 31 коп.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча: