Справа № 487/7039/25
Провадження № 2/487/3323/25
20.11.2025 м. Миколаїв
Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Скоринчук К.М., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач, Акціонернетовариство «Акцент-Банк» (скорочена назва - АТ «А-Банк»), через свого представника Ушакевич М.П. звернулося у Заводський районний суд м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 589,51 грн, а також судових витрат.
Позов мотивований тим, що 30.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-БАНК» та Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, відповідно до якої відповідач просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на умовах, визначених у Заяві.
На підставі вказаної Заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту від 1 000 до 200 000 грн, із встановленням пільгового періоду користування кредитним лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001%. Узгоджено, що у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,4% на місяць. При невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості.
Позивач вказав, що Банк свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з порушенням кредитних зобов'язань станом на 15.07.2025 відповідач має заборгованість у розмірі 27 589,51 грн, яка складається з наступного: 14 994,01 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 645,50 грн - заборгованість по відсоткам; 950,00 грн - штраф.
Посилаючись на те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, позивач був змушений звернутись в суд з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 24.09.2025 провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Заводського районного суду міста Миколаєва заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.
Копію ухвали надіслано сторонам.
За адресою проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, позовна заява з додатками, які повернулись з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, доходить наступного висновку.
Відповідно до статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
30.04.2024 між АТ «Акцент-Банк» укладений кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-БАНК» та Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком (а.с. 26-31).
Проставлянням власноручного або цифрового власноручного (на екрані телефону/термінала) підпису під цією Анкетою-заявою відповідач підтвердила, зокрема, що правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень тощо) можуть вчинятися відповідачем з використанням електронного підпису. Визнала, що простий або удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом документів на паперових носіях. Засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 0375с7498df59ed003f5f95cdf6c2b438d06c87565aad2b571a8e0f3149a2c9595, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні Банку та/або Клієнту, а також третім особам у разі використання електронного підпису, покладаються на клієнта.
Відповідно до Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою відповідачу відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановлений кредитний ліміт на таких умовах: 1) вид послуги - відкриття та обслуговування поточного рахунку. До рахунку Банк випустив безкоштовно платіжний інструмент у вигляді платіжної картки; 2) вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок; 3) тип кредиту - кредитування рахунку; 4) пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. Узгодили, що у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,4% на місяць. При невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості. Строк кредитування - 240 місяців.
У пункті 9 Заяви сторони узгодили між собою порядок погашення - щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит.
Вказану Заяву та Анкету-заяву було підписано відповідачем кваліфікованим електронним підписом (а.с. 27, 31)
З наявної у матеріалах справи Довідки за лімітами, а також Довідки за картами АТ «Акцент-Банк» слідує, що на ім'я відповідача ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_2 , встановлений кредитний ліміт у розмірі 15 000,00 грн (30.04.2024), видані картки за № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року та № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2031 року (а.с. 40, 42).
Згідно з наданим банком розрахунком у відповідача за кредитним договором від 30.04.2024 станом на 15.07.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 27 589,51 грн, з яких: 14 994,01 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 11 645,50 грн - заборгованість за процентами; 950,00 грн - заборгованість за штрафами.
З доданого розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення кредиту відповідач здійснив 29.05.2024 у розмірі платежу 3 500,00 грн (а.с. 50).
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким ідентифікатором у Анкеті-заяві та Заяві про відкриття рахунку є відкритий ключ 0375с7498df59ed003f5f95cdf6c2b438d06c87565aad2b571a8e0f3149a2c9595, вказаний у Заяві ОСОБА_1 (а.с. 31).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Згідно з ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ухвалюючи рішення у цій справи, суд бере до уваги, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем. При цьому, суд, при розгляді вказаної справи враховую ту обставину, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір з позивачем, отримала та користувалася вказаними коштами, що підтверджується матеріалами справи, тобто використовувала їх на власний розсуд, а отже, суд вважає, що відповідач була обізнана, що кошти взяті в борг підлягають поверненню на умовах визначених позивачем.
В свою чергу, матеріали справи не містять даних, щодо незаконного зняття коштів з використанням картки відповідача та незаконну видачу вказаних карток на ім'я ОСОБА_1 третім особам.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотків підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає таке.
З 17.03.2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє і до нині.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 був укладений 30.04.2024, тобто у період дії воєнного стану, а отже, з урахуванням положень пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідач звільнений від обов'язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, штрафу в розмірі 950,00 грн.
За такого, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафом задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимош в сумі 2 338,99 грн.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Судом встановлено, що 08 квітня 2025 року між Адвокатським об'єднанням «Правовий курс», в особі директора Разумного Є.М., та позивачем АТ «Акцент-Банк», в особі голови правління Кандаурова Ю.В., укладено договір №22012025 про надання правничої допомоги (а.с.67-73).
Згідно з п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони погодили, що винагорода Об'єднання підлягає сплаті клієнтом після фактичного надходження коштів на рахунки клієнта, що сплачені відповідачем/боржником/третіми особами від імені відповідача/боржника або стягнуті з відповідача/боржника у справі.
Відповідно до Реєстру №1 від 22 липня 2025 року до Договору №22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року, що є Додатком №1 до Договору №22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року, боржник ОСОБА_1 , номер договору - SAMABWFC10078266582 від 30.04.2024, загальна сума заборгованості 27 589,51 грн (а.с.77-81).
Як вбачається з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22012025 від 08 квітня 2025 року, складеного АО «Правовий курс» та АТ «Акцент-Банк», згідно з Договором про надання правничої допомоги №22012025 від 08 квітня 2025 року, послуги з правничої допомоги надані Об'єднанням якісно і в повному обсязі.
Зокрема, відображено, що за боржником ОСОБА_1 надані такі послуги: 1) вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства, аналіз та оцінка перспективності звернення до суду; 2) перевірка комплектності документів, визначення підсудності справи, розрахунок суми судового збору та надання клієнту реквізитів для його сплати; 3) підготовка та направлення позовної заяви до суду; 4) моніторинг справи в суді та написання процесуальних документів по справі за необхідності; 5) отримання виконавчого листа; 6) перевірка судового рішення та виконавчого документа на відповідність обов'язкових реквізитів; 7) написання заяви про примусове виконання рішення та здійснення контролю за ефективним виконанням судового рішення на стадії виконавчого провадження, яке є завершальною стадією судового провадження. Загальна вартість таких робіт склала 20 200,00 грн (а.с. 83-84).
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вищевказаному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними, та доходить висновку, що заявлена АТ «Акцент-Банк» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 200,00 грн є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову, яка складає 27 589,51 грн.
З урахуванням викладеного, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатським об'єднанням на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, включення адвокатським об'єднання до складових загальної суми, в яку оцінено правову допомогу, послуг, які у цій справі не надавалися, а саме написання процесуальних документів по справі за виключенням складення позовної заяви, а також вчинення дій, які не пов'язані саме з розглядом судом даної справи, натомість передбачають вчинення адвокатським об'єднанням дій після завершення розгляду справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат АТ «Акцент-Банк» на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, з 20 200,00 грн до 8 200,00 грн.
Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд
Частково задовольнити позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 30.04.2024 у розмірі 26 639,51 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 338,99 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 200,00 грн
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20.11.2025.
Повне найменування сторін:
Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк» (скорочена назва - АТ «А-Банк»), ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: К.М. Скоринчук