20 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/12791/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Добродняк І.Ю.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025р. у справі № 160/12791/25
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
05.05.2025р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (далі - ЦВЛК ЗСУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії за яким судом першої інстанції відкрито провадження у адміністративній справі №160/12791/25 і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін / а.с. 1-6, 56-57/.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що він проходив військову службу, під час якої приймав безпосередню участь у бойових діях, через що його стан здоров'я значно погіршився та його було визнано непридатним до військової служби і Гарнізонна військово-лікарська комісія встановила причинний зв'язок захворювання позивача як такий, що «пов'язаний із проходженням військової служби», з яким погодилась регіональна військово-лікарська комісія. Проте, позивач вважає, що його стан здоров'я погіршився у зв'язку з його безпосередньою участю в бойових діях під час введеного на території України військового стану у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України то погіршення його стану здоров'я пов'язане із захистом Батьківщини і тому формулювання причинного зв'язку його захворювання має бути змінене на: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», тому він звернувся з відповідною заявою до ЦВЛК ЗСУ, але відповідач своїм рішенням - протокол №2025-03250910 від 25.03.2025р. вирішив що причинний зв'язок діагностованих у позивача захворювань встановлено, постанова за свідоцтвом про хворобу №966/с від 25.11.2024р. прийнята обґрунтовано. Вважаючи це рішення ЦВЛК ЗСУ необгрунтованим, немотивованим позивач звернувся до суду та просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову ЦВЛК ЗСУ, оформлену Витягом з протоколу засідання №2025-0325-0910 від 25.03.2025р., про причинний зв'язок захворювань ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з формулюванням: «Захворювання, так, пов'язані з проходженням військової служби»; - зобов'язати ЦВЛК ЗСУ повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 ..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025р. у справі №160/12791/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено /а.с.61-64/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 01.10.2025р. відкрито апеляційне провадження і справу №160/12791/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, також судом першої інстанції не з'ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 21.07.2025р. та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі ухвалено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 21.07.2025р. залишити без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.03.2022р. по 14.01.2025р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 16.07.2010р. / а.с. 13-18/.
Під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в Одеській області, Одеський район, Нерубайська сільська Тгр, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 21.01.2025р. №133, яка видана Військовою частиною НОМЕР_1 .
З наданої суду ксерокопії вищезазначеної довідки / а.с. 19/ вбачається, що позивач дійсно в період з 02.04.2022р. по 16.08.2022 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Одеській області, Одеський район, Нерубайська сільська Тгр.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №9666/с, яке видане гарнізонною військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 та затверджене постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії від 28.11.2024р., за направленням командира Військової частини НОМЕР_1 №513 від 13.11.2024р. на підставі статті 64-а графи ІІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та встановлено причинний зв'язок захворювань: «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби».
Не погоджуючись встановленим вищезазначеним свідоцтвом про хворобу причинним зв'язком захворювання ОСОБА_1 17.02.2025р. звернувся до ЦВЛК ЗСУ з заявою щодо оскарження рішення військово-лікарської експертизи та перегляду вказаного рішення вищою військово-лікарською експертизою / а.с. 38-40/, в якій просив скасувати рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії від 28.11.2024 р. в частині встановленого причинно-наслідкового зв'язку, та перевірити чи пов'язана його хвороба з виконанням обов'язків військової служби, зазначити обставини та причини підстав погодження або відмови.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ від 25.03.2025р. №2025-0325-0910 постанова за свідоцтвом про хворобу гарнізонної ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 25.11.2024р. №9666/с прийнята обґрунтовано, згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зі змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800.
Вважаючи вищезазначене рішення відповідача необґрунтованим та безпідставним позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, у подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та на момент розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, а також матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992р. (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 2232-XII), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992р. №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України 14.08.2008р. затверджено Положення №402 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Положенням №402, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з абз. 1-6 п. 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.
ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до п.2.4 розділу І Положення №402 за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.
ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно до пп.2.6.2 п.2.6 розділу І Положення №402 гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.
Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, при якому вони створені.
З наведених вище норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що перевірка свідоцтва про хворобу №9666/с, яке видане гарнізонною військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 та затверджене постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії від 28.11.2024р. на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду з метою визначення ступнею придатності до військової служби ОСОБА_1 , у тому числі в частині встановлення причинного зв'язку діагностованих захворювань , належить до функцій ЦВЛК ЗСУ і її остаточне рішення підлягає судовому оскарженню.
Водночас, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення № 402, визначений вичерпний перелік формулювань в яких приймаються постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
В силу положень абзаців першого, другого підпункту «є» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається в такому формулюванні: «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.
За змістом підпункту «д» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається в такому формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
Згідно абз. 2 пп. «е» п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.
З огляду на вищенаведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що з метою об'єктивного встановлення обставин того, що захворювання позивача розпочало виникати у період його участі в бойових діях у період з 02.04.2022р. по 16.08.2022р., які пов'язані із заходами необхідним для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та надалі прогресувало, необхідно встановити та перевірити усі обставини, які впливають на виникнення захворювання та надати їм оцінку у відповідному рішенні компетентного органу, яким у даному випадку з огляду на Положення №402 є ЦВЛК ЗСУ, відповідач у цій справі.
Під час розгляду цієї справи судом з наданих позивачем ксерокопій документів встановлено, що :
- під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач в період з 02.04.2022 року по 16.08.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Одеській області, Одеський район, Нерубайська сільська Тгр (довідка від 21.01.2025р. №133 видана);
- відповідно до свідоцтва про хворобу№9666/с, яке видане гарнізонною військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 , затверджене Постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії від 28.11.2024р.: «В січні 2023 лікувався в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР з приводу болю в поперековій ділянці хребта. Після лікування повернувся до служби. На постійній основі почав відчувати біль в шийній ділянці, що іррадіював в ліву руку. Постійно приймав НПЗЗ. В вересні 2024 біль став нестерпним. Госпіталізований до КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР. 10.09.2024 виконано оперативне втручання - корпектомія С6, металоостеосинтез. Після операції отримав відпустку за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів. Після чого скерований на ВЛК. Рішення ВЛК в/ч НОМЕР_3 №8944 від 28.10.2024 - потребує реабілітаційного лікування у в/ч НОМЕР_3 протягом 14 діб. Госпіталізований до КНП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» ДОР. Після лікування скерований на ВЛК для визначення ступеню придатності до військової служби.».
Отже досліджені судом під час розгляду справи докази дають можливість зробити висновок про те, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебував у районі ведення бойових дій до 16.08.2022р. включно, і виникнення симптомів діагнастованного у позивача захворювання з січня 2023р., тобто після безпосередньої участі у бойових завданнях, а також його подальша госпіталізація можливо свідчать про наявність причинно-часового зв'язку між виконання позивачем службових обов'язків із захисту Батьківщини та настанням захворювання, і перевірка наявності (чи відсутності) цього зв'язку покладена саме на ЦВЛК ЗСУ і наслідком здійснення такої перевірки є прийняття мотивованого рішення.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що таке рішення ЦВЛК ЗСУ, яке у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення, оскільки принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, і відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами, і несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Така правова позиція узгоджується із правовою позицію Верховного Суду, яка висловлена ним у постанові ід 18.03.2021р. у справі. №280/4057/19.
Але прийняте відповідачем за результатами розгляду заяви позивача рішення оформлене протоколом засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ №2025-0325-0910 від 25.03.2025р. не можна визнати обгрунтованим та вмотивованим рішенням.
При цьому колегія суддів критично оцінює посилання відповідача у апеляційній скарзі на ненадання позивачем додаткових медичних документів, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів отримання позивачем листа ЦВЛК ЗСУ від 26.02.2025р. №588/6/5020, яким останньому було запропоновано надати додаткові медичні документи.
Також колегією суддів не може бути надана оцінка наданому відповідачем разом із апеляційною скаргою протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ №2025-0325-0910 від 25.03.2025р. оскільки цей доказ не було надано відповідачем, який був належним чином повідомлений судом першої інстанції про відкриття провадження у цій адміністративній справі / а.с. 56-59/, суду першої інстанції оскільки суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, а докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а у даному випадку відповідач не зазначив, які причини перешкоджали йому надати цей доказ суду першої інстанції і не навів доказів того, що ці причини виникли незалежно від його волевиявлення.
Отже, обмежившись лише формальним твердженням про відсутність підстав для зміни встановленого причинного зв'язку діагностованих захворювань ЦВЛК ЗСУ фактично відмовила у належному розгляді заяви позивача щодо оскарження рішення військово-лікарської експертизи, що не може вважатись правомірним.
Відтак, невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 16.04.2025р. у справі №160/31586/23, які враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що постанова ЦВЛК ЗСУ, оформлена протоколом №2025-0325-0910 від 25.03.2025р., про причинний зв'язок захворювань ОСОБА_1 не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, а саме критеріям обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до яких відповідач мав навести переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття, а відтак вказане рішення підлягає скасуванню, а позов в цій частині вимог задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювання позивача ( заява ОСОБА_1 від 17.02.2025р.) колегія суддів зазначає наступне.
Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 10.02.2022р. у справі №160/7153/20, згідно з яким перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Разом із тим, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07. 2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Колегія суддів враховує, що оскільки під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Положенням №402, а суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно відповідачу, вважає, що судом першої інстанції, з урахуванням специфіки спірних відносин, що виникли між сторонами у цій справі, обрано ефективний спосіб захисту і відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювання позивача ( заява ОСОБА_1 від 17.02.2025р.) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 21.07.2025р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025р. у справі №160/12791/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 20.11.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя І.Ю. Добродняк