20 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/11713/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛТЕ»
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року (суддя Голобутовський Р.З.) у справі №160/11713/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛТЕ» до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 було задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛТЕ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України:
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №12498267/34601249 від 12.02.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 05.12.2024.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №12489164/34601249 від 11.02.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 31.12.2024.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №12507856/34601249 від 13.02.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 13.01.2025.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №12679428/34601249 від 27.03.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 11.02.2025.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЛТЕ" фактичною датою її подання податкову накладну №1 від 05.12.2024.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЛТЕ" фактичною датою її подання податкову накладну №2 від 31.12.2024.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЛТЕ"
фактичною датою її подання податкову накладну №1 від 13.01.2025.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЛТЕ" фактичною датою її подання податкову накладну №1 від 11.02.2025.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛТЕ» судові витрати з оплати судового збору у сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛТЕ» судові витрати з оплати судового збору у сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
Після ухвалення рішення, 04.08.2025 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛТЕ» про ухвалення додаткового рішення. У вказаній заяві позивач просив вирішити питання про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 36000,0грн., які понесені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №160/11713/25, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Такі висновки суд обгрунтував тим, що на підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано до суду акт №1 приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги від 30.07.2025, який містить в собі розділ «Погодинний розрахунок», проте не містить інформації про витрачений адвокатом час на надані послуги та вартість кожної послуги з урахуванням витраченого часу.
Не погодившись з додатковим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення у справі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що відшкодування судових витрат особам, на користь яких ухвалено судове рішення, є одною із основних засад судочинства. У спірному випадку, за позицією скаржника, судом першої інстанції допущено надмірний формалізм під час вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Скаржник наголошу, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу належним чином підтвердженні, а їх розмір є співмірним із складністю справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, ч. 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачем з метою підтвердження витрат на правничу допомогу подано суду першої інстанції докази, які свідчать про понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
Так, позивачем було надано: копію договору надання правничої допомоги від 24.03.2025; копію додаткової угоди №1 від 24.03.2025; копію рахунку №1 від 24.03.2025; копію угоди від 14.04.2025; копію рахунку №2 від 14.04.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4286 від 17.05.2019. платіжну інструкцію від 31.07.2025 №397; акт №1 приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги від 30.07.2025.
Вказані документи свідчать про надання позивачу правничої допомоги у цій справі та понесення позивачем у зв'язку з цим витрат. Зміст документів дозволяє встановити суть наданих послуг з правничої допомоги та пов'язаність цих послуг з розглядом справи.
Заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу становить 36000,0грн.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що суд не має обов'язку присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесенні нею витрати на професійну правничу допомогу.
В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Вказана позиція висловлена і Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Отже, той факт, що у спірному випадку сторонами договору про надання правової допомоги встановлено гонорар адвоката у розмірі 36000,0грн., жодним чином не свідчить про те, що саме такий розмір витрат має бути відшкодований на користь позивача.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обгрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що цю справу не можливо віднести до категорії складних справ, в контексті потреби значного часу для формування та викладення правової позиції, вивчення значної кількості нормативної бази. Спір у цій справі не потребує особливих адвокатських знань та вмінь, а також значних витрат часу адвокатом на надання послуг, з огляду, зокрема, на численну судову практику у подібних спорах.
В той же час, суд враховує, що у зв'язку з виниклим спором позивач був змушений звертатися до суду з позовом, у зв'язку з чим поніс витрати на правничу допомогу, а отже враховуючи принцип співмірності, складність цієї справи, а також надані позивачу послуги з правничої допомоги в співвідношенні до результатів розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу є явно неспівмірними із цією справою та наданими адвокатом послугами.
З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обгрунтованим та співмірним із складністю цією справи є заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5000,0грн., які повинні бути стягнуті саме з ГУ ДПС у м.Києві, оскільки саме цим відповідачем прийнятті рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН, що і зумовило звернення позивача з позовом до суду.
Щодо форми уваленого судом першої інстанції судового рішення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до ст. 252 КАС України суд ухвалює додаткове рішення з випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Тобто, у вказаних випадках суд ухвалює судове рішення у формі додаткового рішення в незалежності від результатів вирішеного питанні. І лише у випадку відмови в ухвалені додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
У спірному випадку суд першої інстанції не відмовляв в ухвалені додаткового рішення, а фактично відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу, а тому така відмова повинна бути викладена у формі додаткового рішення.
В той же час, виходячи з мотивів, наведених в оскаржуваному судовому рішення, суд апеляційної інстанції розцінює це судове рішення як додаткове рішення ухвалене судом першої інстанції за результатом вирішеного питання про судові витрати у справі.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛТЕ» - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі №160/11713/25 - скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛТЕ» витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,0грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20.11.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров