Справа № 473/3384/25
іменем України
"19" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У червні 2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, у якому вказувало, що 08 січня 2024 року сторони уклали між собою Договір надання грошових коштів у позику №2647950124.
За умовами договору ТОВ «Іннова Фінанс» передало ОСОБА_1 в борг на умовах позики (кредиту) грошові кошти у розмірі 2 000 грн зі строком користування протягом 30 днів (з наданням позичальнику права ініціювати пролонгацію строку користування позикою), а відповідач зобов'язався повернути кошти до 07 лютого 2024 року.
За користування позикою ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 0,01 % за кожен день користування коштами в межах визначеного договором строку, вказана процентна ставка застосовується за умови, що позичальник належним чином виконує умови договору (знижена процентна ставка);
- у розмірі 2,99 % за кожен день користування коштами (базова ставка, яка застосовується у разі неналежного виконання позичальником умов договору або в разі пролонгації строку користування позикою чи користування позичальником позикою понад узгоджений строк).
У разі порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань останній зобов'язався сплатити на користь ТОВ «Іннова Фінанс» неустойку (штраф, пеню).
Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 23 червня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 16 940 грн, у тому числі:
- заборгованість за позикою - 2 000 грн;
- заборгованість за процентами (нарахованими за період з 08 січня 2024 року до 23 червня 2025 року) - 14 940 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, проте у позові просив про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки у позові представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 08 січня 2024 року сторони уклали між собою Договір надання грошових коштів у позику №2647950124.
За умовами договору ТОВ «Іннова Фінанс» передало ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 2 000 грн зі строком користування протягом 30 днів (з наданням позичальнику права ініціювати пролонгацію строку користування позикою), а відповідач зобов'язався повернути кошти до 07 лютого 2024 року.
За користування позикою ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 0,01 % за кожен день користування коштами в межах визначеного договором строку, вказана процентна ставка застосовується за умови, що позичальник належним чином виконує умови договору (знижена процентна ставка);
- у розмірі 2,99 % за кожен день користування коштами (базова ставка, яка застосовується у разі неналежного виконання позичальником умов договору або в разі пролонгації строку користування позикою чи користування позичальником позикою понад узгоджений строк).
У разі порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань останній зобов'язався сплатити на користь ТОВ «Іннова Фінанс» неустойку (штраф, пеню).
У той же час, з п. 1.1.1 договору вбачається, що позика була надана відповідачу саме на умовах кредиту.
Таким чином, сторони фактично уклали кредитний договір.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що договір вчинений сторонами в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорі усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Водночас, на виконання судової ухвали про витребування доказів АТ «Універсал Банк» надало суду довідку від 14 серпня 2025 року за вих. №БТ/Е-10889 та виписку з карткового рахунку позичальника (а.с. 54-55), які повністю підтверджують факт зарахування коштів на зазначену в договорі позики (реквізитах сторін) банківську картку позичальника у розмірі 2 000 грн, що підтверджує факт виконання ТОВ «Іннова Фінанс» договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 23 червня 2025 року заборгованість за договором становить 16 940 грн, у тому числі:
- заборгованість за позикою - 2 000 грн;
- заборгованість за процентами (нарахованими за період з 08 січня 2024 року до 23 червня 2025 року) - 14 9400 грн.
Однак суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком в частині нарахованих процентів у зв'язку з наступним.
Зокрема, сторони договору чітко визначили строк користування позикою (кредитом) протягом 30 днів - з 08 січня 2024 року до 07 лютого 2024 року.
У договорі позики сторони дійсно узгодили можливість пролонгації строку користування позикою за ініціативою позичальника за визначеною правочином процедурою.
Зокрема, згідно п. 4.1-4.9 договору продовження строку користування позикою здійснюється наступним чином:
- позичальник звертається до позикодавця в електронній формі з відповідною заявою;
- позичальник сплачує нараховані за період користування позикою (кредитом) проценти за стандартною ставкою;
- позикодавець приймає рішення щодо продовження строку користування позикою (кредитом);
- сторони укладають додаткову угоду до основного договору.
Однак матеріали справи не містять жодних доказів виконання сторонами передбачених п. 4.1-4.9 договору дій, направлених на пролонгацію строку користування позикою (кредитом), зокрема укладення додаткової угоди.
У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 вказала, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач не довів необхідними доказами факт пролонгації сторонами строку користування позикою (кредитом) та не заявляв окремих вимог про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов'язання.
Таким чином, нарахування позивачем в якості договірних процентів після 07 лютого 2024 року (після закінчення строку користування позикою) є безпідставним, а тому такі проценти не підлягають стягненню.
Крім цього, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За встановленого, оскільки договір укладений після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів за встановлений у договорі період користування позикою (з 08 січня 2024 року до 07 лютого 2024 року) у розмірі, що перевищує денну ставку в 2,5 % є нікчемними.
Зокрема, денна ставка за договором, розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов договору позики, у тому числі стандартної процентної ставки (за якою здійснювалося нарахування процентів), становить 2,99 %.
Згідно договору, позикодавець здійснював нарахування позичальнику процентів за стандартною ставкою 2,99 % за кожен день користування кредитом, тобто з порушенням вимог закону.
Таким чином, проценти підлягали до нарахування за ставкою не більше 2,5 % на день (що, виходячи з відповідних обрахувань за формулою згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», відповідає денній ставці в 2,5 %).
Тобто, належна заборгованість за процентами до стягнення за період з 08 січня 2024 року до 07 лютого 2024 року становить 1 500 грн (2 000 грн (сума позики) х 2,5 %/100 х 30 (днів користування позикою)).
За встановленого, загальна заборгованість до стягнення становить 3 500 грн, у тому числі 2 000 грн заборгованості за позикою та 1 500 грн заборгованості за договірними процентами за користування позикою.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 500,47 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8; код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за Договором надання грошових коштів у позику від 08 січня 2024 року №2647950124, що утворилася станом на 23 червня 2025 року, а саме: заборгованість за позикою у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування позикою (за період з 08 січня 2024 року до 07 лютого 2024 року) у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, а всього в загальному розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень, а також в повернення 500 (п'ятсот) гривень 47 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв