19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/6828/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року (суддя Бойченко Ю.П.) про вжиття заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-АЗС» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -
06.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-АЗС» про забезпечення позову, в якій заявник просить суд зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 05.08.2025 № 200-рп «Про припинення дії ліцензії» до набрання законної сили рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-АЗС» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 05.08.2025 № 200-рп «Про припинення дії ліцензії».
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року було заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-АЗС» про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 05.08.2025 № 200-рп «Про припинення дії ліцензії» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/6828/25.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано наявність у заявника чотирьох (без врахування ліцензії, яка розглядається в цій справі) чинних ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі пальним та однієї діючої ліцензії на право оптової торгівлі пальним, що спростовує тредження заявника стосовно позбавлення його права здійснювати господарську діяльність.
Зазначений факт свідчить про об'єктивну можливість заявника продовжувати свою
діяльність без будь-яких перешкод та значних втрат.
Заявник не вказує жодних підтверджених доказами фактичних негативних обставин, які вже відбулись, а вказує лише на неіснуючі обставини, які на думку заявника ймовірно можуть настати за певних умов.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 1 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків (ч. 5 ст. 46 Закону № 3817-IX), а отже, суб'єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.
За висновками суду першої інстанції, обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 14 січня 2025 року у справі № 580/9027/24, від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24, від 21 травня 2025 року у справі № 160/12100/24, від 09 жовтня 2025 року у справі № 440/6267/25).
Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі №140/1568/23 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.
У справі, що розглядається позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якому просило зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 05.08.2025 № 200-рп «Про припинення дії ліцензії» до набрання законної сили рішенням суду, мотивуючи такі вимоги, зокрема, тим, що основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30).
Суд першої інстанції погодився із такими доводами і дійшов вмсновку, що припинення дії ліцензії на цей вид діяльності призведе до зупинення господарської діяльності позивача.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками. Так, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що долучалась позивачем до заяви про забезпечення позову (а.с.12-16), окрім основного виду діяльності за КВЕД 47.30 у позивача також наявні відкриті КВЕД на ще 10 видів діяльності (роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність ресторані, надання послуг мобільного харчування та інші).
Таким чином, позивач не обмежений правом на здійснення інших видів господарської діяльності. За таких обставин відсутні підстави вважати, що припинення дії ліцензії на роздрібну торгівлю пальним призведе до зупинення господарської діяльності позивача.
Відтак, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що позивач не довів існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову.
Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність у відповідних правовідносинах.
З огляду на означені вище обставини колегія суддів зауважує, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Враховуючи викладене, висновок першої інстанції про наявність підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову є помилковим.
Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року про вжиття заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-АЗС» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-АЗС» про забезпечення позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш