18 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/6784/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Олефіренко Н.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (суддя Бондар М.В.) в адміністративній справі №160/6784/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 28.02.2022 по 23.12.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 28.02.2022 по 23.12.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позову зазначено, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення і одноразові виплати, які обраховувався виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом не на перше січня відповідного року, як то передбачено постановою КМУ №704, що призвело до заниження його грошового забезпечення. Також позивач зазначає, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від №168, при обчисленні розміру грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 28.02.2022 по 19.05.2023 без врахування при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 28.02.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення, з урахування при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки обчисливши її суму, виходячи із розміру грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та з урахуванням раніше проведених виплат компенсації.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції дійшов про обґрунтованість позовних вимог. Разом з тим суд зазначив, що з 20.05.2023 для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців та інших осіб, застосовується стала величина 1762 гривні. З огляду на наведене після цієї дати відсутні підстави для обрахунку розміру грошового забезпечення у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, оскільки з 20.05.2023 пунктом 4 Постанови №704 для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців та інших осіб, застосовується стала величина 1762 гривні, а тому у правовідносинах, які виникли після 20.05.2023, зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року не зумовлює підстав для перерахунку грошового забезпечення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач в своїй апеляційній скарзі просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем вказано, що пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. В 2022, 2023 та 2024 жодних підвищень грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців не відбувалося. Крім того, у вказаний період Уряд не приймав змін до Порядку проведення перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців. З огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, підстав для застосування з 29.01.2020 до спірних правовідносин, пов'язаних з визначенням грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, норми пункту 4 Порядку Постанови № 704 в попередній редакції до 24.02.2018 (тобто, до внесення змін, затверджених Постановою №103), немає. Розділом XXXI “Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) не передбачено, що розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки визначається з урахуванням розміру додаткової винагороди, встановленої Постановою №168. В розділі XXXII "Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби" Порядку №260 зазначено: "5. Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою". Відповідно до пункту 2 розділі XXIII "Загальні положення" Порядку № 260 додаткова винагорода на період дії воєнного стану належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, тобто не має постійного характеру, а тому, враховуючи приписи пунктів 7, 8 вказаного розділу, не повинна враховуватись при виплаті грошового забезпечення, яке визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів. Отже, відповідно до вказаних нормативно-правових актів, при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки, не враховуються додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, а тому відповідач не повинен був обраховувати вказані виплати з урахуванням такої винагороди.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що огляду на невідповідність норм постанови КМУ від 12.05.2023 №481, якими внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704, нормативно- правовим актам вищої юридичної сили, а саме Конституції України, Закону
№ 2017-IIІ та Закону №2011-ХІІ, оскільки грошове забезпечення військовослужбовця як державна соціальна гарантія повинно визначатися виключно на підставі соціальних стандартів, якими сума коштів у розмірі 1762 гривні не є, підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення пункту 4 Постанови № 704, в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційних скарг без задоволення.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 28.02.2022 по 23.12.2024 у ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.02.2022 №1 (по стройовій частині) включено до списків ВЧ НОМЕР_1 та призначено старшого солдата у запасі ОСОБА_1 старшим стрільцем 3 відділення 2 взводу 2 стрілецької роти, ВОС - 100868А, шпк “старший солдат». Вважати таким, що з 28.02.2022 справ і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.12.2022 №372 (по стройовій частині) лейтенанта ОСОБА_1 , командира 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 03.12.2024 №508 у запас за підпунктом “б» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), вважати таким, що 23.12.2024 справи та посаду здав.
З 23.12.2024 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 24.12.2024. Підлягає направленню на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до пункту 6 розділу IV наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 та у зв'язку з надходженням підтверджуючих документів про вислугу років оголосити вислуги років для виплати надбавки за вислугу років станом на 28.02.2022 вислугу років у Збройних Силах України становить: загальна - 16 років 01 місяць 17 днів, в т.ч. календарна - 14 років 06 місяців 25 днів, пільгова - 01 рік 06 місяців 22 дні.
Станом на 23.12.2024 вислуга років у Збройних Силах України становить: загальна - 18 років 11 місяців 11 днів, в т.ч. календарна - 17 років 04 місяці 19 днів, пільгова - 01 рік 06 місяців 22 дні.
Виплатити надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розмірі 40%, щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 405 % посадового окладу (19 тарифний розряд, посадовий оклад 4370 грн.) з 01 по 23 грудня 2024.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік надавалась строком на 18 (вісімнадцять) днів.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік надавалась строком на 10 (десять) днів.
Додаткова відпустка учаснику бойових дій згідно пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (зі змінами) за 2022, 2023, 2024 не надавалась.
Грошова компенсація за 42 (сорок два) календарних дні не виплачувалась.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10' Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити компенсацію за 82 (вісімдесят два) дні невикористаної щорічної відпустки пропорційно строку служби за 2022, 2023, 2024 роки та за 42 (сорок два) дні невикористаної додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки.
Грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік отримав.
На підставі розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та Доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд, у зв'язку з пораненням виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.
На підставі Розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення в розмірі 50% за кожний повний календарний рік служби за контрактом з 28.05.2023.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 28 117 (двадцять вісім тисяч сто сімнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.02.2025 №38 (по стройовій частині) внесені зміни до наказу командира (по стройовій частині) в абзаці 15 пункту 2 наказу №372 від 23.12.2024 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та викладено в іншій редакції: “Згідно постанови Кабінету міністрів України №178 від 16 березня 2016 року виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 13 557 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 47 (сорок сім) копійок.».
З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що позивачу за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 23.12.2024 нараховувалось щомісячне грошове забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 - 1762 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Так, відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність, та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами відповідача про те, що мінімальна заробітна плата, в силу положень Закону №1174-ІІ від 06.12.2016, не застосовується як розрахункова величина при визначенні посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
В той же час, виходячи з положень п.4 постанови КМУ №704 розрахунковою величиною для розмірів посадового окладу та окладів за військовим званням є не мінімальна заробітна плата, а розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
При цьому судом першої інстанції вірно враховано правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 06.02.2023 у справі № 160/2775/22, від 15.02.2023 у справі № 120/6288/21-а, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 12.07.2023 у справі №420/14380/21 тощо.
З вказаних висновків слідує, що з 20.05.2023 для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців та інших осіб, застосовується стала величина 1762 гривні, а тому після цієї дати відсутні підстави для обрахунку розміру грошового забезпечення у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, оскільки з 20.05.2023 пунктом 4 Постанови №704 для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців та інших осіб, застосовується стала величина 1762 гривні, а тому у правовідносинах, які виникли після 20.05.2023, зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року не зумовлює підстав для перерахунку грошового забезпечення.
Таким чином, починаючи з 28.02.2022 по 19.05.2023 ВЧ НОМЕР_1 неправомірно застосовувала при обчисленні посадового окладу та окладу за спеціальним званням ОСОБА_1 таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а не станом на 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, слід зазначити наступне.
Так, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).
Пункт 6 розділу XXXI цього порядку визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Скаржник наполягає, що ним розрахунок грошової компенсації згідно п. 6 розділу XXXI Порядку №260 правомірно здійснено без урахування винагороди, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Апеляційний суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 констатував, що пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Отож при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 року у справі № 240/2400/24 дійшов висновку, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 240/2078/24.
Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, яка є застосованою до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що бездіяльність військової частини щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, є протиправною. Зворотні аргументи скаржника свого підтвердження не знайшли.
Також до суду надійшло клопотання позивача ро зміну відповідача у справі на військову частину НОМЕР_3 , оскільки з 22.07.2025 військова частина НОМЕР_1 вважається переформованою а її правонаступником є військова частина НОМЕР_3 , проте доказів що військова частина НОМЕР_1 на час розгляду справи є ліквідованою суду не надано, а тому підстав для заміни відповідача відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова