18 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/17857/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року (суддя Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі №160/17857/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії ОСОБА_1 з 24.01.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію з 19.05.021 року та виплатити виниклу заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позивач посилався на те, що 19.05.2021 року звільнився з лав ЗСУ та став збирати документи для отримання пенсії. 22.07.2021 року позивач, розраховуючи, що його документи передані відповідачу, звернувся до останнього щодо отримання пенсії, але отримав усну відмову, з посиланням на те, що обласний ТЦК не надіслав його документи. Вважаючи, що має право на пенсію з 19.05.2021 року з дати звільнення з лав ЗСУ, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію з 19.05.2021 року та виплатити виниклу заборгованість, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на призначення пенсії з наступного дня після звільнення зі служби, проте з незалежних від нього причин був позбавлений цього права. При цьому суд зазначив, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії ОСОБА_1 з 24.01.2023 року не підлягають задоволенню, оскільки пенсійний орган під час призначення позивачу пенсії діяв в межах положень ч. 3 ст. 50 Закону України № 2262-ХІІ та призначив пенсію не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (з 24.01.2023 року), оскільки документи для призначення пенсії були відправлені до пенсійного органу лише 24.01.2024 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що пенсія позивача була призначена з урахуванням отриманої від позивача відповідної заяви та з урахуванням приписів ст. 50 Закону №2262, відповідно до якої пенсія за минулий час при несвоєчасному звернені призначається з дня виникнення прав на пенсію, але не більше як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. При цьому зазначено, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те що доводи апеляційної скарги не спростовуються правильність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 06.05.2024 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії та призначення її з більш раннього періоду - з 19.05.2021 року, з дати звільнення з лав ЗСУ.
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03.06.2024 року № 32865-22065/Г-01/8-0400/24 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з 19.05.2021 року з посиланням на те, що на підставі заяви позивача від 12.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 було оформлене подання від 02.01.2024 року № 7106 та матеріали для призначення пенсії за вислугу років відправлені на адресу відповідача 24.01.2024 року.
Враховуючи положення ст. 50 Закону № 2262, пенсія позивачу призначена з 24.01.2023 року та підстав призначення пенсії з більш раннього терміну законних підстав не має.
Вважаючи що позивач має право на призначення пенсії з 19.05.2021 року, останній звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 48 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до положень ст. 49 Закону України № 2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Відповідно до п. б ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “з» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до положень п. “в» ст. 50 Закону України № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту “б» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення зі служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України № 2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1) (враховуючи, що спірним періодом є 19.05.2021 року, судом при ухваленні рішенні врахована редакція Порядку на цю дату).
Відповідно до п. 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Відповідно до п. 6 Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
Відповідно до пунктів 12-13 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.
З матеріалів справи слідує, що 31.05.2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про надання довідки про перебування (неперебування) на обліку у відділі обслуговування громадян № 1 (сервісний центр ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), як отримувача пенсії згідно Закону України від 09.07.2003 року “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дана довідка була необхідна для подачі до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом від 09.11.2022 року № 3779 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача, що 20.01.2022 року його особова справа була направлена до ІНФОРМАЦІЯ_4 на опрацювання та подання до ІНФОРМАЦІЯ_5 для здійснення розрахунку вислуги років та подальшого вирішення питання щодо призначення пенсії згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за статтею 12 пункту “б».
З листа ІНФОРМАЦІЯ_6 № 40/5889 від 14.11.2022 року вбачається, що 18.02.2022 року за № 38/83 на адресу начальника кадрового центру Сухопутних військ ЗСУ був направлений пакет, в якому знаходилась особова справа ОСОБА_1 та до 14.11.2022 року справа не повернулася до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Листом від 21.11.2022 року № 604/1438 ІНФОРМАЦІЯ_8 військовою частиною НОМЕР_1 був повідомлений про те, що з метою недопущення захоплення військової кореспонденції збройними силами російської федерації та диверсійно-розвідувальними групами, які діяли у межах дислокації військової частини та експедицій фельд'єгерсько-поштового зв'язку ВЧ НОМЕР_1 було здійснено негайне знищення матеріальних носіїв секретної інформації та службової документації та відправлення № 38/83 знищено шляхом спалювання відповідно до акту знищення секретної кореспонденції ВЧ НОМЕР_1 № 9 від 25.02.2022 року.
З аналізу ст. 48, ч. 3 ст. 50 Закону України № 2262-ХІІ та п. 6 Порядку № 3-1 можна зробити висновок, що день звернення за призначенням пенсії та строк, з якого призначається пенсія є відмінними поняттями.
В ході судового розгляду справи встановлено, що матеріли необхідні для призначення пенсії були направлені на опрацювання на адресу начальника кадрового центру Сухопутних військ ЗСУ 18.02.2022 року, але були знищенні з метою недопущення захоплення військової кореспонденції збройними силами російської федерації та диверсійно-розвідувальними групами, що підтверджується актом від 25.02.2022 року.
Після відновлення документів, необхідних для призначення пенсії, вдруге, 12.12.2023 року відбулося звернення позивача із заявою про призначення пенсії після чого, 24.01.2024 року йому призначена пенсія з 24.01.2023 року.
Разом з тим, позивач, маючи право на призначення пенсії з наступного дня після звільнення зі служби, з незалежних від нього причин був позбавлений цього права.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи наявність форс-мажорних обставин, пов'язаних з військовою агресією російської федерації, а також приймаючи до уваги, що з незалежних від позивача причин документи для призначення пенсії надійшли лише 24.01.2024 року (більш ніж через два з половиною роки з моменту, коли він набув право на пенсію), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію з 19.05.2021 року та виплатити виниклу заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.
Також суд відхиляє аргумент апелянта про те, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Таким чином, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію з 19.05.2021 року та виплатити виниклу заборгованість, з урахуванням раніше виплачених сум є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Н.А. Олефіренко