Справа № 127/36149/25
Провадження № 1-кс/127/14021/25
Іменем України
18 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 , його захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крушинці, Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Старший слідчий в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 17.11.2025 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025240040001721 від 30.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 17.11.2025 повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
17.11.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України, у зв'язку наявністю обґрунтованих підстав, що останній може втекти з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
На даний час в органу досудового розслідування наявні підстави у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду.
Без застосування найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_4 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вказані ризики підтверджуються такими фактичними обставинами.
Так, ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем Збройних сил України, при цьому підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, який вчинений в умовах воєнного стану, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення останній може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також ОСОБА_4 , може мати необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тактикою проведення слідчих дій, може перешкоджати встановленню істини у провадженні, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які є свідками, надавати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин кримінального провадження, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому правопорушень, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню.
При цьому, сторона обвинувачення звертає увагу на те, що свідки у цьому кримінальному провадженні в суді ще не допитувались, а тому наявність вказаного ризику є обґрунтованою.
Усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, при цьому, будучи без запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_4 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відтак, з метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, використовуючи для цього службові зв'язки, є необхідність застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Без застосування вказаного запобіжного заходу запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо. При цьому, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, а також може здійснити незаконний вплив на свідків, та може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні зпросили визначити підозрюваному розмір застави.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №62025240040001721, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025240040001721 від 30.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 призваний 08.10.2020 на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на підставі укладеного контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, направлений для проходження військової служби до Одеської морської академії.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом в особливий період, крім воєнного стану.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_8 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжений та триває по даний час.
Матрос ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Під час проходження військової служби матрос ОСОБА_4 08.01.2025 добровільно прибув до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Після цього, згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №9 від 08.01.2025, матрос військової служби за контрактом ОСОБА_4 вважається таким, що прибув до військової частини НОМЕР_1 та облікований, як тимчасово прикомандирований військовослужбовець, на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 №7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 №6837.
Відповідно до ст. 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказом командира військової частини НОМЕР_1 встановлено розпорядок дня військової частини, в якому визначено, що о 09 год. 00 хв. проводиться шикування особового складу та о 18 год. 00. хв. завершується робочий день.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби за контрактом матрос ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 10.01.2025 у військовослужбовця військової служби за контрактом матроса ОСОБА_4 виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, матрос ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно - правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, о 20.00 годині 10.01.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи у не встановленому місці, до 14.11.2025 коли добровільно прибув до Південного територіального управління ВСП (м. Одеса), чим фактично припинив вчинення ним кримінального правопорушення.
За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 , матрос ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
17 листопада 2025 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
17 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у самовільному залишенні місця військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з ЄДРД за №62025240040001721 від 30.04.2025; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.11.2025; повідомлення про підозру від 17.11.2025; повідомлення про кримінальне правопорушення; акту службового розслідування; протоколів допитів свідків; інших матеріалів кримінального провадження у їх сукупності; пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтована.
Відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений.
В той же час, органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд, аналізуючи положення ч. 8 ст. 176 КК України, під час розгляду клопотання, дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших осіб у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваному застави та її розмір слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
В той же час, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Як зазначено вище, відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 по справі № 3-111/2023(207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
Таким чином, вирішення питання про визначення підозрюваному застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_4 застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 12:00 год. 15 січня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 15 січня 2026 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя