19 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 638/1388/20
провадження № 22-ц/818/4149/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач та відповідач за зустрічним позовом - Харківська міська рада,
відповідачі та позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д., Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 , та Харківської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року в складі судді Цвіри Д.М.
У січні 2020 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус ХМНО Бєсєда Тетяна Дмитрівна, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсними правочинів, скасування рішення державного реєстратора, визнання спадщини відумерлою, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що слідчим управлінням Національної поліції України ГУНП в Харківській області листом від 29.05.2019 № 11964/119-24-2018 повідомлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління ГУНП в Харківській області розслідуються кримінальні провадження № 12018220000000452, № 120182200000001126, № 12018220480001838, № 12018220540000866, № 12016220430000232, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.05.2018, 03.10.2018, 08.05.2018, 12.04.2018 та 19.01.2016 відповідно за ч.ч.3, 4 ст. 190 КК України за фактами шахрайських заволодінь квартирами в м. Харкові та замахів на такі заволодіння у великих та особливо великих розмірах.
Відповідно до копії актового запису про смерть № 4671 від 26.03.2019 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя, ОСОБА_4 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 на підставі довідки ЖСК «Медик» № 5 від 17.05.1999, зареєстрованій у реєстровій книзі БТІ № 186-432 за реєстровим № 56004 від 28.07.1999.
Зазначила, що міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Харкова, зобов'язана подати до суду заяву про визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та передачу нерухомого майна у власність територіальної громади м. Харкова. Право на подання заяви до суду у Харківської міської ради виникло в період з 19.01.2020.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 198205197 від 29.01.2020 вбачається наявність на теперішній час реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншою особою - ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.03.2019 № 139, що унеможливлює виконати обов'язок Харківської міської ради щодо визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та передати її у комунальну власність міста.
Вказала, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_4 була мертвою, тобто вона не була здатна мати та здійснювати цивільні права та обов'язки, у тому числі цивільні права продавця належній їй за життя квартири.
Посилалася на те, що незаконне набуття ОСОБА_5 права власності на спадкову квартиру порушує інтереси територіальної громади м. Харкова, які випливають з встановленого законом порядку визнання спадщини відумерлою.
Стверджувала, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме ммайно запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 унеможливлює Харківську міську раду, у разі задоволення судом вимоги щодо визнання вказаної квартири відумерлою спадщиною, вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.
Просила визнати недійсним договір купівлю-продажу квартири від 14.03.2019 № 139, який виданий та зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д., за змістом якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д., від 14.03.2019 № 45958845 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 , власник якої ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати відумерлу спадщину - квартиру АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради; витребувати квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння від добросовісного набувача в особі ОСОБА_5 на користь Харківської міської ради; вирішити питання щодо судових витрат.
У липні 2020 року ОСОБА_5 , правонаступники якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернувся до суду з зустрічним позовом до Харківської міської ради, третя особа Приватний нотаріус ХМНО Бєсєда Тетяна Дмитрівна, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання добросовісним набувачем.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 14.03.2019 приватним нотаріусом ХМНО Бєсєда Т.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 29,8 кв.м., житловою 16,7 кв.м. Продаж здійснено за 560 700,00 грн, що було еквівалентно 21 000,00 доларів США. Дана квартира на момент відчуження була зареєстрована на ім'я ОСОБА_4 .
Зазначив, що перш ніж квартира перейшла у власність набувача ОСОБА_5 , існувало два рівні гарантій: по перше, існував обов'язок нотаріуса переконатися, що правочин договору купівлі-продажу квартири вчиняється відповідно до закону. По-друге, державна реєстрація переходу права власності: відомості про наявність заборони відчуження об'єкту нерухомого майна були відсутні.
Вказав, що ОСОБА_5 , як покупець нерухомого майна не повинен був передбачити наявність ризику, що право власності на квартиру може бути припинено у зв'язку з бездіяльністю влади при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
Конструкція, за якої добросовісний набувач утрачає майно й сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку з бездіяльністю влади в рамках процедур спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
Право на витребування майна від добросовісного набувача відповідно до ст. 388 ЦК України є лише у власника. Харківська міська рада такого права не набула. Фактично, Харківська міська рада не набував права власності на квартиру і відповідно, права на витребування майна від добросовісного набувача не має.
Вказав, що лист старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Харківській області С.С. Неминущого, що знаходиться поза межами норм кримінально-процесуального законодавства, не можливо вважати офіційним документом, який використовується в якості підстави для звернення до суду з позовними вимогами.
Вважав, що нерухоме майно (квартира) придбане ним з додержанням з його боку всіх необхідних процедур, не може бути витребуване, оскільки, відповідно до ст. 338 ЦК України, підстави для її витребування відсутні.
Просив визнати його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 , залишивши дану квартиру у його власності; вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 березня 2024 року залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до участі у справі в якості відповідачів за первісним позовом та в якості позивачів за зустрічним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року позовні вимоги Харківської міської ради - задоволено, визнано недійсним договір купівлю-продажу квартири від 14.03.2019 № 139, який виданий та зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д., за змістом якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д., від 14.03.2019 № 45958845 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнано відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 , власник якої ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та передано відумерлу спадщину - квартиру АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради; витребувано квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння від добросовісного набувача в особі ОСОБА_5 на користь Харківської міської ради; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради витрати, понесені за сплату судового збору по 3153,00 грн з кожного; в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Харківська міська рада, подали апеляційні скарги, в яких ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний позов задовольнити. Харківська міська рада просила змінити рішення, виклавши п'ятий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції: «витребувати квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння від добросовісних набувачів в особі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради »
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мотивована тим, що виконавши всі необхідні вимоги законодавства, ОСОБА_5 став власником спірного майна, добросовісним набувачем. Зазначили, що міська рада права власності на майно не набувала і витребувати у добросовісного набувача як власника майна, не може. Покупець нерухомого майна не міг, та і не повинен був передбачити наявність ризику, що право власності на квартиру може бути припинено у зв'язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
Апеляційна скарга Харківської міської ради мотивована тим, що суд не врахував, що після залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_5 , усі дії, вчинені в цивільному процесі до їх вступу, є обов'язковими для них так само, як вони були обов'язкові для особи, яку вони замінили, а отже ухвалюючи рішення суд вже повинен був витребувати спірну квартиру саме із залучених до участі у справі правонаступників.
12 листопада 2025 року до суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка мотивована тим, що з 05.07.1991 вона з ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі, в період якого ними придбано у спільну сумісну власність на ім'я ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 .
За умовами п.4.7 договору купівлі-продажу вказаної квартири від 14.03.2019, нею як дружиною покупця, надана нотаріальна згода на придбання квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .
Зазначила, що за життя ОСОБА_5 склав заповіт, який посвідчений 04.08.2017, за яким заповів все своє майно їхній дочці ОСОБА_1 . Однак мати покійного, ОСОБА_2 має обов'язкову частку у спадщині.
Вказала, що склад осіб, які мають права на спірну квартиру є: вона, як співвласниця частини спірної квартири, дочка померлого в порядку спадкування за заповітом та мати померлого, в порядку спадкування за законом, обов'язкова частка.
Посилалася на те, що їй не відомо чому суд першої інстанції не залучив її у якості відповідача за первісним позовом, як співвласницю спірного майна, але ухвалив рішення, що позбавило її права на частини цієї квартири.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року прийнято заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус ХМНО Бєсєда Т.Д., Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсними правочинів, скасування рішення державного реєстратора, визнання спадщини відумерлою, витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа Приватний нотаріус ХМНО Бєсєда Т.Д., Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання добросовісним набувачем.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 , та Харківської міської ради необхідно задовольнити частково.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 , на підставі довідки ЖСК «Медик» № 5 від 17.05.1999, зареєстрованій у реєстровій книзі БТІ № 186-432 за реєстровим № 56004 від 28.07.1999, належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 (а.с.18 том 1).
Відповідно до актового запису про смерть № 4671 від 26 березня 2019 року, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Причина смерті не встановлена через виражені гнилісні зміни. Документ, що підтверджує факт смерті - лікарське свідоцтво про смерть № 10-12/216-Дм/19 від 18.03.2019, видане Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи відділу судово-медичної експертизи трупів (а.с.16-17 том 1).
З 05 липня 1991 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 14 березня 2019 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_5 у власність квартиру АДРЕСА_1 . Продаж здійснено за 560700,00 грн, що еквівалентно 21 000,00 доларів США.
Відповідно до пункту 4.7 цей договір укладається покупцем за згодою другого з подружжя - ОСОБА_3 , що підтверджується її заявою про згоду на купівлю квартири, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д. 14.03.2019 за № 138.
Вказаний договір купівлі-продажу квартири посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 139 (а.с.19-21,95 том 1).
Аналогічна інформація міститься в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 198205197 від 29 січня 2020 року.
Також з вказаної інформації вбачається, що 02.04.2019 Державним реєстратором Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради (колишня назва Департамент реєстрації Харківської міської ради) на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29.03.2019 у справі № 640/20560/18 здійснено державну реєстрацію обтяжень, а саме арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (а.с.22-25 том 1).
Листом від 29.05.2019 № 11964/119-24-2019 слідчим управлінням Національної поліції України ГУНП в Харківській області повідомлено Харківського міського голову, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління ГУНП в Харківській області розслідуються кримінальні провадження № 12018220000000452, № 120182200000001126, № 12018220480001838, № 12018220540000866, № 12016220430000232, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.05.2018, 03.10.2018, 08.05.2018, 12.04.2018 та 19.01.2016 відповідно за ч.ч.3, 4 ст. 190 КК України за фактами шахрайських заволодінь квартирами в м. Харкові та замахів на такі заволодіння у великих та особливо великих розмірах. Під час досудового розслідування накладено арешт на квартири, які повинні відійти у власність територіальноїгромади м. Харкова, в зв'язку з тим, що власники квартир померли, а спадкоємці відсутні, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с.14-15 том 1).
Листом № 924/01-16 від 27.04.2021 Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора повідомила, що спадкову справу після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводили (а.с.199 том 1).
Відповідно до свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 від 14.08.2023 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.54 том 2).
Відповідно до довідки від 26.02.2024 № 25/02-14 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гуменної Л.П., спадкоємцями (правонаступниками) померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.73 том 2).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 березня 2024 року залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до участі у справі в якості відповідачів за первісним позовом та в якості позивачів за зустрічним позовом (а.с.79-80 том 2).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Однак положення зазначеної глави ЦК України передбачають також спадкування не тільки на підставі споріднення, а й за фактом спільного проживання (статті 1258-1265).
Зокрема, за положеннями статті 1264 і 1265 ЦК України передбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (п'ята черга спадкування), причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Отже, законодавство про спадщину передбачає, що перехід прав на спадкове майно відбувається на підставі споріднення або факту спільного проживання зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини як член сім'ї спадкодавця. Правопідверджуючим документом на спадкове майно при цьому є свідоцтво про право на спадщину (стаття 66 Закону України «Про нотаріат»). Відсутність таких спадкоємців та інших осіб, що спільно проживали зі спадкодавцем як члени сім'ї, свідчить про відсутність спадкоємців усіх п'яти черг, передбачених законом.
Одночасно ЦК України запобігає таким ситуаціям, коли відсутність спадкоємців має наслідками відсутність власників спадкового майна та його занепад. А тому передбачає у такому випадку перехід прав на це майно до територіальної громади за місцем знаходження цього майна (стаття 1277 ЦК України). Тому у разі відсутності спадкоємців за заповітом чи за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття у територіальної громади виникає інтерес щодо переходу спадкового майна у власність громади.
Зокрема, у частинах першій та другій статті 1277 ЦК України в редакції, чинній на час подання позову до суду, визначено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України та частина перша статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час подання позову до суду).
Однак відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.
Зміст зазначених норм права свідчить про те, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою. При цьому слід зауважити, що якщо спадкоємці повинні заявити про прийняття спадщини у строк шість місяців із часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України), то територіальна громада зобов'язана подати заяву про визнання спадщини відумерлою лише після спливу одного року із часу відкриття спадщини (частина друга статті 1277 ЦК України).
Відповідно до положень глави дев'ятої розділу IV ЦПК України справи за заявою про визнання спадщини відумерлою розглядаються в окремому провадженні із залученням органу самоврядування та усіх заінтересованих осіб.
За змістом зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права, орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем у справі та не залучається до спадкування. Однак у зв'язку з відсутністю інших спадкоємців у нього виникає цивільний інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади. Зазначене надає підстави місцевій раді звертатись до суду як із заявами про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження та у подальшому оформити своє право власності на таке майно, так і з належним позовами в порядку позовного провадження на захист свого інтересу.
Положення ЦК України щодо прийняття спадщини спрямовані на захист прав усіх спадкоємців, які мають права на спадщину та надають можливість кожному з них захистити своє право чи інтерес, навіть якщо строк на прийняття спадщини пропущено і спадщина вже розподілена між іншими спадкоємцями. Крім того, такі самі права має спадкоємець, якщо спадщина визнана відумерлою та перейшла до територіальної громади.
Зокрема, за змістом статті 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке зберіглося, або сплати грошової компенсації. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і зберіглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.
Отже, спадкоємець, який із зазначених причин не зміг прийняти спадщину, яка була перерозподілена між іншими спадкоємцями або перейшла у власність територіальної громади як відумерла, має право на передачу йому належної частки спадщини в натурі, якщо спадщина зберіглася, а у випадку неможливості такої передачі у зв'язку з тим, що спадщина не зберіглася або визнана відумерлою та відчужена територіальною громадою на користь іншої особи, має право на отримання лише грошової компенсації. Такий підхід до розв'язання проблем переходу прав на відумерлу спадщину застосовується законодавством задля захисту прав добросовісного набувача майна, що на час переходу прав на це майно не знав та не міг знати про наявність спадкоємців, що мають право на спадщину.
Разом з тим законодавство не містить положень про можливість територіальної громади отримати відчужене майно в натурі та/або способи захисту інтересів територіальної громади у випадку, якщо спадщина була незаконно передана особі-спадкоємцю, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, та у випадку, коли спадщина такою особою була вже відчужена іншій особі, що позбавило територіальну громаду отримати майно у свою власність як відумерле в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.
Цивільне право та цивільне законодавство передбачає за відсутності норми права, що регулює спірні правовідносини, які виникли між учасниками цивільного спору, застосування при розгляді таких спорів аналогію права або аналогію закону.
Зокрема, стаття 8 ЦК України передбачає, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Отже, у цій справі підлягає застосуванню аналогія закону, що регулює подібні правовідносини, зокрема положення статті 1280 ЦК України, виходячи з таких міркувань.
Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України «Спадкове право».
Тому захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі.
Як зазначалось, стаття 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і зберіглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію.
Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, зберіглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не зберіглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А отже, застосовуючи аналогію закону, і територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.
Саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно закон передбачає за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.
Захист прав чи інтересів територіальної громади у цьому випадку також має бути реальним, спрямованим на дійсне відновлення порушеного права та/або інтересу, а тому з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається, виходячи з його ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23).
Суд першої інстанції вважав, що існують підстави для визнання спадщини відумерлою та передання її територіальній громаді, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 спірна квартира належала спадкодавцю на праві власності, тобто входила до складу спадщини. З огляду на відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом і за законом вказана квартира після спливу одного року з часу відкриття спадщини за заявою Харківської міської ради повинна бути визнана відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади міста Харкова. Окрім цього, вважав, що існують підстави для визнання недійсними правочинів, скасування рішення державного реєстратора, витребування спірної квартири у кінцевого набувача.
Разом із тим суд першої інстанції не звернув уваги на те, що територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.
Закон передбачає саме вказаний спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.
Аналогічні висновки, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), зроблено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі № 202/8669/19 (провадження № 61-20544св21), від 15 березня 2023 року в справі № 336/665/19 (провадження № 61-13591св21), від 04 жовтня 2023 року в справі № 205/6482/19 (провадження № 61-1253св23), від 11 квітня 2024 року в справі № 756/16117/21 (провадження № 61-795св24), від 24 квітня 2024 року у справі № 569/18608/21 (провадження № 61-6420св23).
У справі, яка переглядається, ОСОБА_5 набув у власність спірну квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14 березня 2019 року за ціною 560700,00 грн, про що вказано в пункті 2.1 договору.
Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).
Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).
Під час укладення ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , договору купівлі-продажу спірної квартири діяв Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне.
Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей (див. пункт 6.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21).
Покладення на ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , додаткового обов'язку перевіряти та аналізувати обставини правомірності попередніх переходів майна є неприпустимим.
Крім того, за відомостями Державного реєстру речових прав спірна квартира, окрім ОСОБА_4 , нікому іншому до моменту її купівлі-продажу не належала.
Матеріали справи не містять доказів недобросовісної поведінки ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , щодо набуття спірного майна у власність і такі не встановлені судом апеляційної інстанції.
З метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається з огляду на його ринкову вартість на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.
Територіальна громада міста Харкова не є власником або законним користувачем спірного майна та має лише інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади, тому вона не має підстав для витребування спірної квартири на свою користь як неволодіючого власника або користувача.
Отже, за встановлених фактичних обставин у цій справі при відчуженні спадкового майна територіальна громада має право лише на компенсацію вартості спадкового майна за ринковими цінами.
Оскільки Харківська міська рада не заявляла вимоги про компенсацію вартості спадкового майна, а суд не встановив недобросовісних дій ОСОБА_5 , правонаступники якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , то позовні вимоги про визнання недійсними правочинів, скасування рішення державного реєстратора, визнання спадщини відумерлою, витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягають.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23), від 02 жовтня 2024 року у справі № 947/29377/20, від 31 жовтня 2024 року у справі № 756/4395/22 (провадження № 61-7105св24), від 23 липня 2025 року у справі № 645/7560/18 (провадження № 61-15761св24), від 02 квітня 2025 року у справі № 760/12441/18 (провадження № 61-227св24).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).
Наведеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Харківської міської ради.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 , правонаступники якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання добросовісним набувачем, колегія суддів виходить з наступного.
Під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК України має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).
У такому разі пред'явлення самостійного (чи зустрічного позову) про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК України), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що зустрічна позовна вимога про визнання його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 та залишення даної квартири у його власності є неналежним способом захисту і задоволенню не підлягає є правильним.
Схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 липня 2022 року у справі № 757/13584/20-ц (провадження № 61-10890св21).
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині первісного позову з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цього позову, а в частині зустрічного позову рішення необхідно залишити без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу Харківської міської ради по суті вимог залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Оскільки судовий збір за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сплачено лише з розрахунку первісного позову, та у задоволенні первісного позову відмовлено, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 9459,00 грн підлягає стягненню з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кожній по 4729,50 грн.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 задоволено, тому судовий збір за заяву про приєднання до апеляційної скарги в розмірі 4729,50 грн підлягає стягненню з Харківської міської ради на користь ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Харківської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року в частині позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус ХМНО Бєсєда Тетяна Дмитрівна, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсними правочинів, скасування рішення державного реєстратора, визнання спадщини відумерлою, витребування майна з чужого незаконного володіння - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус ХМНО Бєсєда Тетяна Дмитрівна, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсними правочинів, скасування рішення державного реєстратора, визнання спадщини відумерлою, витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 , правонаступники якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Харківської міської ради, третя особа Приватний нотаріус ХМНО Бєсєда Тетяна Дмитрівна, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання добросовісним набувачем - залишити без змін.
Здійснити перерозподіл судового збору.
Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4729,50 грн.
Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4729,50 грн.
Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_3 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4729,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова