Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/737/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст.115 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
18.11.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в режимі відео конференції, апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року, якою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Володимир-Волинський, Волинської області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання,
продовжено строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 12:30 години 30.10.2025 до 12:30 години 28.12.2025 включно, без визначення розміру застави,
До початку апеляційного розгляду скарги по суті, ОСОБА_7 заявив усний відвід прокурору ОСОБА_6 та захиснику ОСОБА_8 .
Вимого відводу прокурору ОСОБА_6 мотивовані тим, що останній не розглядає його клопотання.
Вимого відводу захиснику ОСОБА_8 мотивовані тим, що останній працював в органах поліції та співпрацює зі стороною обвинувачення.
На думку ОСОБА_7 прокурор та його захисник, неналежним чином виконують свої обов'язки та порушують його права..
Правове регулювання відводу прокурора та захисника визначається статтями 77, 78 КПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких прокурор або захисник безумовно підлягає відводу.
Частини 1, 2 статті 80 КПК України передбачають, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до частини першої статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Обставини, на які посилається ОСОБА_7 про відвід прокурора та його захисника, не передбачені ст. 77, 78 КПК України.
Як було встановлено у судовому засіданні, на розгляді в колегії суддів перебуває апеляційна скарга ОСОБА_7 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою.
Як вбачається безпосередньо з ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року та журналу судового засідання розгляд справи відбувся безпосередньо за участю ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 .
З журналу судового засідання захисник ОСОБА_8 просив змінити своєму підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Як вбачається з письмово клопотання прокурора ОСОБА_6 , яке було предметом розгляду в суді першої інстанції, останній навів мотиви для продовження запобіжного заходу, та належним чином їх обґрунтував, у тому числі зазначив, що ОСОБА_7 до інкримінованих йому злочинів повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, результатами оглядів місць події та вилучених в ході них речовими доказами, допитами свідків та потерпілих, проведеними в ході досудового розслідування експертизами, а саме почеркознавчої, ДНК, СМЕ, вилученою інформацією операторів та інше.
В той же час, як вбачається з журналу судового засідання Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року ОСОБА_7 відмовлявся від відповіді суду та ігнорував судовий процес.
Колегія суддів враховуючи ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року та журнал судового засідання приходить до висновку про те, що прокурором ОСОБА_6 та захисником ОСОБА_8 в ході розгляду справи у суді першої інстанції належним чином виконуються їхні функції.
Будь-яких компрометуючих матеріалів або доказів які б свідчили про неналежне виконання обов'язків прокурором та захисником, в ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції не здобуто.
Посилання ОСОБА_7 про те, що через призму суб'єктивного критерію про те, що прокурор та захисник неналежним чином виконують свої процесуальні обов'язки, не має жодного відношення до розгляду його апеляційної скарги.
Необхідно зазначити про те, що в суді апеляційної інстанції приймають участь прокурор Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 ,які на думку колегії суддів жодним чином не причетні до обставин, на які безпосередньо посилається скаржник в матеріалах скарги. А тому, відсутні будь-які об'єктиві обставини, які б могли б бути підставою для відводу прокурора або захисника.
В той же час, необхідно зазначити про те, що основними мотивами апеляційної скарги є неврахування судом першої інстанції обставин, на які посилається ОСОБА_7 , а також бажання ОСОБА_7 направити справу до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.
Однак незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації N R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 року N 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ N 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади", судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку N 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі N 21-319во07 зазначив: "Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду".
Отже, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання відводу своєму захиснику та прокурору може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, що передбачають статті 126 та 129 Конституції України.
Таким чином, доводи ОСОБА_7 про відвід захисника та прокурора ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для їх відводу за будь-якою зі статей КПК України. А отже, колегія суддів розцінює заявлений необґрунтований та немотивований відвід, як зловживання своїми процесуальними правами,
В той же час, необхідно зазначити про те, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: рівність перед законом і судом та повага до людської гідності. Не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. Під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
З огляду на зазначене, робити висновки щодо упередженого ставлення до ОСОБА_7 у конкретно визначеній справі, саме через призму суб'єктивного критерію безсторонності, не виявляється за можливе.
Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного прокурора чи захисника у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність прокурора та захисника презюмується.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки прокурора чи захисника, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості прокурора чи захисника. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клейн та інші проти Нідерландів»).
Таким чином, на думку суду, не може бути підставою для відводу прокурора чи захисника заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності прокурора чи захисника, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Сумнів у безсторонності прокурора чи захисника повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до прокурора чи захисника та відповідно їх заміни.
За таких обставин, будь-яких доказів неналежного виконання своїх процесуальних обов'язків або упередженості прокурора Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , у розгляді справи під час даного судового засідання не встановлено.
Підсумовуючи, суд наголошує на важливості інституту відводу прокурора чи захисника для забезпечення безстороннього розгляду справи. Але вмотивованість заяви про відвід прокурора чи захисника є процесуальним обов'язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право.
Отже, в заяві про відвід не зазначено жодної з підстав, що є перешкодою для участі прокурора чи захисника в розгляді даного кримінального провадження, визначених ст.ст. 77, 78 КПК України, а лише зводиться до того, що через призму суб'єктивного критерію з приводу того, що прокурор та захисник неналежним чином виконують процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, оскільки доказів, які б свідчили про упередженість та зацікавленість прокурора чи захисника під час розгляду даного кримінального провадження не надано, а в ході апеляційного розгляду не встановлено інших обставин, передбачених ст.ст. 77, 78 КПК України, які б виключали участь прокурора та захисника в ньому, з урахуванням позиції ЄСПЛ про те, що особиста безсторонність прокурора чи захисника презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), колегія суддів вважає, що в задоволенні заявленого відводу прокурора чи захисника слід відмовити.
На підставі викладеного, оскільки доказів, які б свідчили про упередженість та зацікавленість прокурора Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 ,під час розгляду даного кримінального провадження не надано, а в ході апеляційного розгляду не встановлено інших обставин, передбачених ст.ст. 77, 78 КПК України, які б виключали їх участь в процесі, з урахуванням позиції ЄСПЛ про те, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), колегія суддів вважає, що в задоволенні заявленого відводу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 37, 77, 80, 81 КПК України , колегія суддів, -
В заявленому ОСОБА_7 відводі прокурор Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захиснику ОСОБА_8 , - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4