19.09.06 р. Справа № 37/152а
11 годин 50 хвилин
Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні у повному обсязі
у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210)
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ
до відповідача державної податкової інспекції у м. Краматорську
про визнання повністю нечинними податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Краматорську № НОМЕР_1 від 21 червня 2005 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 1822 грн. 50 коп. та рішення № НОМЕР_2 від 21 червня 2005 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн.
Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна
при секретарі судового засідання Шкурідіній І. О.
Представники:
від позивача - ОСОБА_2. - за дов. від 15 травня 2006 року,
від відповідача - Кравченко О. Ю. - за дов. № 169 від 1 червня 2006 року.
Суть справи:
Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Краматорськ звернувся 25 травня 2006 року до господарського суду Донецької області з позовною заявою № 1 від 25 травня 2006 року (арк. справи 4-6) до державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21 червня 2005 року та рішення № НОМЕР_2 від 21 червня 2005 року, розгляд якої згідно пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий господарському суду Донецької області.
26 травня 2006 року судом ухвалою (арк. справи 1-2) було відкрито провадження в адміністративній справі № 37/152а та призначено попереднє судове засідання на 5 червня 2006 року.
5 червня 2006 року під час попереднього судового засідання, на яке прибули представники позивача та відповідача, позивач підтримав позовні вимоги, документи витребувані ухвалою суду від 26 травня 2006 року не надав, надав клопотання про відкладення попереднього судового засідання для надання документів витребуваних судом, відповідач проти позовних вимог заперечував. Суд задовольнив клопотання позивача та відклав попереднє судове засідання на 14 червня 2006 року, про що виніс відповідну ухвалу (арк. справи 49-50).
14 червня 2006 року на попереднє судове засідання з'явились представники позивача та відповідача, позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позовних вимог заперечував, примирення сторони не досягли, суд закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 29 червня 2006 року (арк. справи 57-58).
29 червня 2006 року був розпочатий судовий розгляд справи № 37/152а, на який прибули представники позивача та відповідача, позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позовних вимог заперечував, сторонами було надане клопотання (арк. справи 66) щодо надання часу для примирення на строк до 12 вересня 2006 року та зупинення розгляду справи № 37/152а до закінчення зазначеного строку, яке судом було задоволене, про що суд виніс відповідну ухвалу (арк. справи 68) та зупинив розгляд справи до 12 вересня 2006 року.
1 вересня 2006 року до канцелярії господарського суду Донецької області надійшло клопотання відповідача про поновлення провадження по справі у зв'язку з недосягненням примирення. В період з 24 липня 2006 року по 4 вересня 2006 року суддя Яманко В. Г. перебувала у відпустці згідно наказів № 244 та 245 від 22 червня 2006 року.
5 вересня 2006 року суд задовольнив клопотання відповідача, поновив провадження по справі № 37/152а та призначив судовий розгляд на 14 вересня 2006 року.
14 вересня 2006 року відбувся судовий розгляд справи № 37/152а, під час якого позивач уточнив позовні вимоги зазначивши: “визнати повністю нечинними податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Краматорську № НОМЕР_1 від 21 червня 2005 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 1822 грн. 50 коп. та рішення № НОМЕР_2 від 21 червня 2005 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн.» (арк. справи 80) та підтримав заявлені вимоги, відповідач проти позовних вимог заперечував, примирення сторони не досягли. Під час судового розгляду відповідачем було заявлено про наявність додаткових доказів, розгляд яких має суттєве значення, для надання яких судом на підставі частин 2, 3 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України при згоді позивача була оголошена перерва до 19 вересня 2006 року на 11 годин 45 хвилин. 19 вересня 2006 року відбувся судовий розгляд та справа № 37/152а була розглянута по суті з прийняттям постанови.
Позивач - ОСОБА_1, м. Краматорськ, зареєстрований виконавчим комітетом Краматорської міської ради 27 березня 2000 року як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець за адресою: м. Краматорськ, вул. АДРЕСА_1, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 54). Ідентифікаційний номер позивача НОМЕР_3. Відповідно до довідки форми № 4-ОПП № НОМЕР_4 від 6 грудня 2000 року (арк. справи 53) ОСОБА_1, м. Краматорськ перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Краматорську з 6 грудня 2000 року за № НОМЕР_5. Згідно довідки адресного бюро (арк. справи 56) позивач зареєстрований за адресою: м. Краматорськ, вул. АДРЕСА_2.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що у відповідача - державної податкової інспекції у м. Краматорську були відсутні юридичні підстави для проведення позапланової документальної перевірки, відповідач не попередив позивача про проведення перевірки, а також на те, що відповідач не є органом, уповноваженим видавати суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії та торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, законодавчими актами йому не надано повноважень щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки вказані повноваження віднесені до компетенції Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України та його територіальним підрозділам. Також, позивач зазначив, що податковим органом був порушений Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, в частині строку прийняття податкового повідомлення - рішення.
Позивачем були надані до матеріалів справи в підтвердження позовних вимог нижче приведені докази, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених копіях: уточнення позовних вимог та додаткові пояснення - арк. справи 52-53, 63, акт перевірки № НОМЕР_6 від 15 червня 2005 року - арк. справи 7-8, акт інвентаризації наявності готівкових коштів від 15 червня 2005 року - арк. справи 9, розрахунок фінансових санкцій - арк. справи 10, рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_2 від 21 червня 2005 року - арк. справи 11, корінець податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21 червня 2005 року - арк. справи 12.
Відповідач - державна податкова інспекція у м. Краматорську є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 - ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями. Відповідно до довідки Донецького обласного управління статистики від 24 липня 2003 року (арк. справи 3) відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 23413242.
Відповідач у запереченнях проти позовних вимог (арк. справи 13-14) та в поясненнях (ар справи 35-38) зазначив, що позивачем були порушені вимоги:
- пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому фінансові санкції на загальну суму 1822 грн. 50 коп. згідно пунктів 1, 4 статті 17, статтею 22 зазначеного Закону були застосовані правомірно (податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21 червня 2005 року);
- статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», тому фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1000 грн. згідно статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» були застосовані правомірно (рішення № НОМЕР_2 від 21 червня 2005 року).
Також, відповідач зазначив, що перевірка була здійснена у відповідності з вимогами пунктів 1, 2 статті 11, статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в межах повноважень податкового органу.
Відповідачем були надані до матеріалів справи в підтвердження заперечень наступні докази, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених копіях: графік проведення планових перевірок на червень 2005 року - арк. справи 17, посвідчення на проведення перевірки - арк. справи 18-19, акт перевірки № НОМЕР_6 від 15 червня 2005 року з додатками - арк. справи 20-23, декларації про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари - арк. справи 24-25, розрахунок фінансових санкцій - арк. справи 26, рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_2 від 21 червня 2005 року - арк. справи 27, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21 червня 2005 року - арк. справи 28, листи № НОМЕР_7 від 21 червня 2005 року - арк. справи 29, № НОМЕР_8 від 28 липня 2005 року - арк. справи 31, № НОМЕР_9 від 27 липня 2005 року - арк. справи 32, акт № НОМЕР_10 від 27 липня 2005 року про направлення (вручення) податкового повідомлення - арк. справи 34, заперечення ОСОБА_1 до акту перевірки від 15 червня 2005 року - арк. справи 39-40, відповідь № НОМЕР_11 від 30 червня 2005 року на заперечення до акту перевірки - арк. справи 41-44.
Представники сторін клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявили, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України міститься перелік обставин, які перевіряють суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно того, чи вчинені вони у відповідності до вимог діючого законодавства.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм законодавства у даній справі підлягають дослідженню наступні обставини і відповідні ним правовідносини: 1) підстави, вид, порядок проведення перевірки відповідачем, наявність повноважень у посадових осіб відповідача для проведення перевірки; 2) наявність підстав та повноважень у відповідача щодо застосування фінансових санкцій на підставі статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 6 липня 1995 року в редакції Закону України № 1776-ІІІ від 1 червня 2000 року зі змінами та доповненнями станом на час вчинення порушення та відповідність вимогам законодавства застосованих фінансових санкцій; 3) наявність підстав та повноважень у відповідача щодо застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на підставі статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481\95-ВР від 19 грудня 1995 року зі змінами та доповненнями станом на час вчинення порушення та відповідність вимогам законодавства та відповідність законодавству застосованих фінансових санкцій у вигляді штрафу.
1. Перевірка павільйону, що належить позивачу, розташованого за адресою: водойом «Веселий», м. Краматорськ, була проведена 15 червня 2005 року посадовими особами державної податкової інспекції у м. Краматорську відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями станом на час проведення перевірки, на підставі посвідчень № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15 від 15 червня 2005 року (арк. справи 18-19) згідно графіку проведення планових перевірок на червень 2005 року (арк. справи 17), за результатами якої був складений акт № НОМЕР_6 від 15 червня 2005 року (арк. справи 7-9). При перевірці була присутня продавець ОСОБА_3, яка на час судового розгляду вже не перебувала в трудових відносинах з позивачем ОСОБА_1. та як свідок до суду не з'явилася у зв'язку з виїздом за межі України. Також, в акті перевірки № НОМЕР_6 від 15 червня 2005 року (арк. справи 8) є примітка про ознайомлення позивача - ОСОБА_1 з даним актом перевірки. Заперечення до акту перевірки були надані ОСОБА_1. 21 червня 2005 року (арк. справи 39-40), на які була надана відповідь ДПІ у м. Краматорську 30 червня 2005 року (арк. справи 41-42) про правомірність висновків податкового органу.
Відповідно до пункту 4 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції в районах серед інших функцій покладено виконання щодо додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Зазначені функції співпадають з правами органів державної податкової служби, які визначені пунктом 2 статті 11 розділу 3 зазначеного Закону. Серед прав, наданих податковим органом, передбачено право здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 цього Закону.
Згідно частини 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, що відповідачем, при визначенні у графіку виду перевірки - планова, дотримано не було.
Частиною 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та “Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом відповідно до частини 9 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні».
Стаття 11-2 цього Закону визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначених норм посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Позивач не скористався своїм правом недопущення представників податкового органу до перевірки.
Перевірка відповідачем була проведена на підставі графіку перевірок затвердженого керівником податкового органу та направлень на перевірку, тому з урахуванням приписів зазначених норм, виходячи з принципу законності як принципу здійснення правосуддя в адміністративних справах, що зазначений у статті 7 та частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що посадові особи відповідача при здійсненні перевірки позивача в порушення вимог статтей 11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» не дотрималися вимог щодо оформлення та надання суб'єкту перевірки належних для проведення перевірки документів, але вважати акт перевірки доказом одержаним з порушенням закону суд не вбачає за можливе з огляду на те, що перевірка здійснена відповідачем в межах повноважень податкового органу та позивач протилежного не довів. Суд наголошує, що порушення порядку проведення перевірки при наявності права на таку перевірку безпосередньо не впливає на визнання спірних рішень податкового органу нечинними з огляду також на не спростування позивачем фактів порушень встановлених при перевірці, до якої посадові особи відповідача були допущені без перешкод.
2. В результаті перевірки були встановлені порушення:
- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та видачі розрахункового документу не на повну суму покупки;
- пункту 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не забезпечення щоденного друкування та зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій;
- пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій;
- статті 6 Декрету Кабінету Міністрів “Про акцизний збір» № 18-92 від 26 грудня 1992 року зі змінами та доповненнями станом на час вчинення порушення в частині реалізації тютюнових виробів за ціною вищою від максимальної роздрібної ціни на тютюнові вироби, встановленої виробником або імпортером.
У зв'язку зі встановленням порушень, викладених в акті перевірки № НОМЕР_6 від 15 червня 2005 року, начальником державної податкової інспекції у м. Краматорську Опанасенко З. Б. 21 червня 2005 року були прийняті в присутності ОСОБА_1 податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 та рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_2. Щодо посилання позивача на порушення триденного терміну прийняття оспорюваних рішень передбаченого Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 р. N 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за N 1023/7311, що діяв на час прийняття оспорюваних рішень, суд зазначає, що у розділі 3 зазначеного Порядку йдеться про податкове повідомлення-рішення, яке приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом трьох робочих днів від дня підписання акта документальної перевірки (складання акта відмови від підпису) дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податків, тобто на рішення прийняті податковим органом згідно Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та “Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» цей Порядок не розповсюджувався, тому судом вважається порушення відповідачем строку не доведеним. До державної податкової інспекції у м. Краматорську було повернуто повідомлення про вручення поштового відправлення № НОМЕР_16 від 21 червня 2005 року з позначкою отримане особисто ОСОБА_1 27 червня 2005 року. В той же час до державної податкової інспекції у м. Краматорську 27 липня 2005 року був повернутий конверт, в якому надсилалось рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_17 та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_18 від 21 червня 2005 року з ознаками пошкодження (в середині знаходилися зазначені рішення про застосування фінансових санкцій та податкове повідомлення - рішення), з написами «Немає вдома. Передано на касу», «За закінченням терміну зберігання». Державною податковою інспекцією у м. Краматорську направлений лист до Краматорського вузла поштового зв'язку від 27 липня 2005 року № НОМЕР_9 з проханням пояснити повернення повідомлення про вручення поштового відправлення № НОМЕР_16 від 21 червня 2005 року з позначкою отримано особисто ОСОБА_1. 27 червня 2005 року та повернення конверту без повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою не вручене. У відповідь отримано лист від Краматорського вузла поштового зв'язку від 28 липня 2005 року № НОМЕР_8, про те, що фактично не отриманий ОСОБА_1., запис про вручення у повідомлення про вручення поштового відправлення зроблений поштарем помилково. На підставі листа Краматорського вузла поштового зв'язку та згідно діючого законодавства посадовими особами відповідача був складений акт № НОМЕР_10від 27 липня 2005 року, рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_17 та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_18 від 21 червня 2005 року були розміщені на дошці оголошень 27 липня 2005 року.
Судом встановлено, що 15 червня 2005 року начальником ДПІ у м. Краматорську за порушення пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідно до пунктів 1, 4 статті 17 статті 22 зазначеного Закону було прийняте податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 з визначенням податкового зобов'язання за платежем - фінансові санкції у сумі 1822 грн. 50 коп. та застереженням щодо виникнення права податкової застави при несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання.
Суд не погоджується з визначенням відповідачем фінансових санкцій застосованих на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" як податкового зобов'язання з огляду на те, що згідно з преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Отже, цей Закон не є законом про оподаткування.
У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями вказано, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Таким чином, названий Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
У відповідності до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 1.9 статті 1 названого Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу. Отже, ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25 червня 1991 року в редакції Закону України № 77/97-ВР від 18 лютого 1997 року зі змінами та доповненнями. У цих статтях застосовані до позивача фінансові санкції не визначені як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому, обов'язки суб'єкта підприємницької діяльності по сплаті фінансових санкцій за порушення ним норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не відносяться до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.
Згідно підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", право податкової застави виникає, у тому числі у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні. Тобто, право на застосування податкової застави прямо пов'язано з наявністю непогашеного податкового зобов'язання, яким не є фінансові санкції визначені за Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".
Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" передбачено, що фінансові санкції застосовуються шляхом прийняття рішення відповідним податковим органом, тобто чітко визначена форма реагування державного органу та назва акту, який він приймає в межах своєї компетенції.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що прийняття податкового повідомлення-рішення Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" не передбачено, тому в цій частині, а саме в частині визначення податковим органом фінансових санкцій за Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" як податкового зобов'язання з застосуванням права податкової застави, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. При цьому, суд не приймає посилання відповідача на те, що використання реєстраторів розрахункових операцій не віднесено до сфер господарської діяльності, на які не розповсюджуються норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", як на підставу можливості визначення фінансових санкцій у якості податкового зобов'язання, з огляду на норми частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, не приймаються посилання скаржника на приписи підпункту 2.6 пункту 2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253, з огляду на те, що вказаний Порядок не може розширювати коло правовідносин для застосування Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Щодо повноважень державної податкової інспекції у м. Краматорську на застосування фінансових санкцій визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд зазначає наступне.
Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Статтями 17 - 24 цього Закону передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у встановлених цією статтею розмірах.
Згідно статті 25 зазначеного Закону суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій. Тобто, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено право на проведення перевірок та прийняття рішень органами податкової служби без обмеження, як цим законом, так і іншими нормативними актами, тобто без надання цих прав тільки спеціально створеному підрозділу, тому посадові особи державної податкової інспекції в м. Краматорську мали право на перевірку та прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, тим більше, що реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій здійснюють саме податкові інспекції в містах у відповідності до функції встановленої пунктом 4 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а саме щодо здійснення у межах своїх повноважень контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Щодо суті встановлених порушень при перевірці дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов'язаний проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документу та видавати особі, яка отримує товар. При перевірці позивача в вищевказаному павільйоні посадовими особами ДПІ у м. Краматорську був придбаний товар на загальну суму 49 грн. 30 коп., а саме: сигарети «Мальборо» 1 пачка за ціною 1 грн., пиці 4 штуки по 2 грн., сік «Господарочка» 1 пляшка за ціною 3 грн. 60 коп., коньяк «Гринвіч» 1 пляшка за ціною 30 грн., разові стаканчики 7 штук за ціною 10 коп., сигарети «Вінстон» 1 пачка за ціною 3 грн., про що відображено в акті перевірки. Розрахункова операція продавцем ОСОБА_3 через реєстратор розрахункових операцій була проведена не на повну суму покупки - 37 грн. 30 коп., так як при купівлі сигарет «Мальборо» 1 пачки за ціною 4 грн. та пиці 4 штук за ціною 2 грн. розрахункова операція на загальну суму 12 грн. не була проведена через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документу, що підтверджено фіскальним чеком (арк. справи 22) та позивачем пояснюється як помилка продавця (арк. справи 39). Відповідальність за вищевказане порушення передбачена пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, які згідно розрахунку по акту перевірки № НОМЕР_6 від 15 червня 2005 року (арк. справи 26) склали 12 х 5 = 60 грн.
Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язаний щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечити їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. Фіскальний звітний чек - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті - запам'ятовуючого пристрою у складі реєстратора розрахункових операцій, призначеного для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку не можливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою.
Відповідачем при перевірці поточної книги обліку розрахункових операцій № НОМЕР_19, зареєстрованої в державній податковій інспекції у м. Краматорську 16 червня 2004 року, реєстрація якої під час перевірки не була скасована, був встановлений факт несвоєчасного друкування фіскального звітного чеку, а саме: за 7 серпня 2004 року був роздрукований 8 серпня 2004 року за № НОМЕР_20 о 00 год. 50 коп. Сума виторгу, яка зазначена в розділі 2 зазначеної книги обліку, за 7 серпня 2004 року склала 133 грн. Попередній фіскальний звітний чек був роздрукований 6 серпня 2004 року за № НОМЕР_21 о 23 год. 25 коп. (сума виторгу - 31 грн. 40 коп.). Таким чином, між друкуванням попереднього та поточного фіскальних звітних чеків пройшло більш ніж 24 години. Як зазначено в акті перевірки, в книзі обліку розрахункових операцій в розділах 3, 4 відсутні записи. Відповідно до вимог підпункту 9.7 пункту 9 Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 106/5297, розрахункова книжка не застосовувалась. Позивачем зазначені порушення під час судового розгляду не спростовувалися, у запереченнях до акту перевірки зазначалося про відключення електроенергії (арк. справи 39), але доказів цього надано не було, крім того, на вимогу суду (арк. справи 49-50) позивачем книга обліку розрахункових операцій для дослідження представлена не була. Відповідальність за вищевказане порушення передбачена пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді фінансових санкцій в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які згідно розрахунку по акту перевірки № НОМЕР_6 від 15 червня 2005 року (арк. справи 26) склали 17 х 20 = 340 грн.
Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язаний забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Відповідачем при перевірці був встановлений факт невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 284 грн. 50 коп., що підтверджується актом перевірки та актом інвентаризації наявності готівкових коштів (арк. справи 23). Дані готівкові кошти знаходились усі разом у скриньці на місці проведення розрахунків, поруч з реєстратором розрахункових операцій, які призначалися за поясненням позивача (арк. справи 39) для розрахунків з постачальниками, факт проведення цих коштів у попередні дні позивачем не доведений. Відповідальність за вищевказане порушення передбачена статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, які згідно розрахунку по акту перевірки № НОМЕР_6 від 15 червня 2005 року (арк. справи 26) склали 284,50 х 5 = 1422,50 грн.
В порушення вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не довів позовні вимоги, не спростував встановлені порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в той час як відповідач частково довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на доведеність факту правопорушення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
3. Щодо прийняття 15 червня 2005 року начальником державної податкової інспекції у м. Краматорську оспорюваного позивачем рішення № НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 року № 18-92 зі змінами та доповненнями, було встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює роздрібну торгівлю тютюновими виробами, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, повинен здійснювати роздрібну торгівлю такими виробами за цінами, встановленими виробниками або імпортерами у відповідності до копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, що були подані їх виробником або імпортером до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України. Перевіркою був встановлений факт реалізації сигарет «Вінстон» 1 пачки за ціною 3 грн. (виробник ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»), яка вища від максимальної роздрібної ціни на сигарети, встановленої виробником або імпортером, що підтверджується фіскальним чеком (арк. справи 22). Відповідно до діючої з 1 лютого 2005 року по 1 липня 2005 року декларації (арк. справи 25) про встановлення виробником або імпортером максимальних роздрібних цін на підакцизні товари, на сигарети «Вінстон» максимальна роздрібна ціна за 1 пачку була встановлена 2 грн. 75 коп. В реалізації у позивача знаходилося 23 пачки на загальну суму 69 грн. Позивачем порушення пояснювалося (арк. справи 40) тим, що він не повинен знати усі ціни на тютюнові вироби, що змінюються кожного місяця та не нанесені на пачку сигарет. Відповідно до абзацу 12 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю сигаретами за ціною, вищою від максимальної роздрібної ціни на сигарети, встановленої виробником або імпортером - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менш 1000 грн., відповідачем виходячи з викладеного в оспорюваному рішенні були визначені фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1000 грн. Виходячи з позову та пояснень позивача, не спростовуючи встановленого порушення, він оспорює наявність повноважень посадових осіб податкового органу на прийняття рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Суд щодо наявності у державної податкової інспекції у м. Краматорську повноважень на прийняття оспорюваного позивачем рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу згідно статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року із змінами і доповненнями станом на 1 серпня 2004 року зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Згідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Указом Президента України від 11 липня 2001 року N 510/2001 "Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" на Державну податкову адміністрацію України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері та доручено створити у складі Державної податкової адміністрації України відповідного департаменту з питань реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та його територіальних підрозділів.
На виконання зазначеного Указу Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 7 серпня 2001 року № 940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору», відповідно до якої утворено у складі Державної податкової адміністрації України Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, його регіональні управління.
Відповідно до Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 серпня 2001 року № 331, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2001 року за № 789/5980, Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів (далі - Департамент) функціонує як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи у складі Державної податкової адміністрації України. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі зображенням Державного Герба України і своєю назвою та інші печатки і штампи, бланки. Департамент є розпорядником коштів нижчого рівня, має право в межах покладених на нього завдань укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судах України. Згідно зазначеного Положення на Департамент та його регіональні управління покладено виконання функцій ліцензування та контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Згідно пункту 6.1 розділу 6 Департаменту безпосередньо підпорядковані регіональні управління, які функціонують у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які є юридичними особами, мають право в межах покладених на нього завдань укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судах України (пункт 6.2 розділу 6). При цьому, державні податкові інспекції в районах та містах не є регіональними управліннями Департаменту.
Згідно з підпунктом 6.5 розділу 6 вищезазначеного Положення регіональні управління Департаменту відповідно до покладених на нього завдань виконують такі функції як контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства з питань акцизного збору, зберігання, транспортування та реалізації спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, наявності ліцензій та інших документів на право реалізації алкогольних та тютюнових виробів, застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та звернення до суду з позовами про стягнення з суб'єктів підприємницької діяльності сум фінансових санкцій у вигляді штрафів за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Статтею 16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до пункту 27 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року N 1698, Департамент визначено органом, що здійснює ліцензування таких видів діяльності: виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв; оптова торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями; виробництво тютюнових виробів, оптова, роздрібна торгівля тютюновими виробами.
Згідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" N 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року N 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:
- акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;
- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Пунктом 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» серед прав органів державної податкової служби, передбачене право здійснення контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи. Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» передбачене право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року N 790, встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством. Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" встановлено, що контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору здійснюється податковими інспекціями відповідно до Закону України "Про державну податкову службу України". Пунктом 4 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу України" передбачено, що державні податкові інспекції в містах здійснюють у межах своїх повноважень контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи. Пунктом 161 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу України" також до функцій податкових інспекцій у містах віднесений саме контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, а не прийняття рішень про застосування фінансових санкцій. Про делегування Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України цих повноважень місцевим податковим інспекціям у проаналізованих нормативних актах не зазначено.
Відповідачем в акті перевірки (арк. справи 20) було зазначено про наявність у місці торгівлі позивача ліцензій на право реалізації алкогольних напоїв АБ № НОМЕР_22 від 2 червня 2005 року з терміном дії по 2 червня 2006 року, оплаченої до 2 вересня 2005 року та на право реалізації тютюнових виробів АБ № НОМЕР_23 від 2 червня 2005 року з терміном дії по 2 червня 2006 року, оплаченої до 2 вересня 2005 року. Ліцензії суду сторонами надані не були. Згідно пояснень сторін зазначені ліцензії були видані Регіональним управлінням департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області, що підтверджує вище приведений аналіз нормативних актів щодо відсутності повноважень державних податкових інспекцій у містах на прийняття рішень про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на підставі статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Щодо пояснень відповідача (арк. справи 86) стосовно наявності повноважень у ДПІ у м. Краматорську на прийняття зазначених рішень, суд зазначає, що наказ ДПА України № 355 від 16 липня 2003 року "Про організаційну структуру органів державної податкової служби" з додатками, якими передбачено, що виконання функції адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів покладено до створення територіальних підрозділів Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів на підрозділи непрямих податків податкових інспекцій, не приймається як належний доказ , так як в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, не має сили нормативного акту та не може змінювати положення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Крім того, згідно наданого відповідачем Порядку організації роботи пунктів приймання та видачі документів на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами в районних (міжрайонних) ДПІ в Автономній Республіці Крим та областях, затверджений наказом ДПА України від 16 листопада 2004 р. N 652 (арк. справи 87-89), організація роботи щодо приймання документів та видачі оформлених бланків ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами покладена на районні (міжрайонні) ДПІ в Автономній Республіці Крим та областях, які в свою чергу делегували ці повноваження місцевим податковим інспекціям. Так, наказом начальника ДПІ у м. Краматорську № 356 від 7 вересня 2005 року на підставі вище зазначеного наказу ДПА України від 16 листопада 2004 р. N 652 та наказу ДПА у Донецькій області від 18 листопада 2004 року № 386 були призначені відповідальні посадові особи за приймання та видачу оформлених бланків на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з відповідним звітуванням перед Департаментом. В підтвердження виконання цих функцій відповідачем були надані витяги з журналу реєстрації документів поданих для видачі ліцензій та з журналу реєстрацій ліцензій про отримання вищезазначених ліцензій позивачем - ОСОБА_1. Суд вважає, що це підтверджує той факт , що Департамент є єдиним органом, який має право видавати ліцензії, а податкові інспекції у містах без районного поділу, якою є ДПІ у м. Краматорську, тільки приймають необхідні документи, надсилають їх до регіонального управління Департаменту та після отримання оформленого Департаментом бланку ліцензії здійснюють їх видачу за місцем проживання суб'єкта підприємницької діяльності.
Зважаючи на вище викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач - державна податкова інспекція у м. Краматорську не є органом, уповноваженим видавати суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, якому вищезазначеними законодавчими актами не надано повноважень щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", оскільки вказані повноваження віднесені до компетенції Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України.
Оскільки згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та враховуючи, що частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що у відповідності до статтей 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» державна податкова інспекція у м. Краматорську мала право на проведення перевірки з питання дотримання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", але оскільки зазначена податкова інспекція не є підрозділом Департаменту, суд вважає, що відповідач прийнявши спірне рішення № НОМЕР_2 від 21 червня 2005 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн. вийшов за межі своїх повноважень та порушив порядок застосування фінансових санкцій, встановлений статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", при цьому відповідач протилежного не довів, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Крім того, суд дійшов до висновку про наявність прав відповідача на проведення перевірки, наявність фактичного вчинення правопорушення з боку позивача, своєчасність прийняття рішення, проте не погодився з можливістю визначення позивачу у якості податкового зобов'язання оспорюваним податковим повідомленням-рішенням фінансових санкцій за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тому податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Краматорську № НОМЕР_1 від 21 червня 2005 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 1822 грн. 50 коп. підлягає визнанню нечинним в частині визначення фінансових санкцій за Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" податковим зобов'язанням та зазначення про виникнення при не сплаті податкового зобов'язання до закінчення граничного строку права податкової застави на всі активи позивача, визнання його податковим боргом, а також нарахування пені та штрафних санкцій у випадку несплати фінансових санкцій, в іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.
У зв'язку з частковим задоволенням судом заявлених позовних вимог, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судові витрати по сплаті судового збору сплаченого за квитанцією № 32/43 від 25 травня 2006 року у вигляді державного мита в розмірі 1 грн. 70 коп. на підставі підпунктів 1, 2 пункту 3 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 94 цього кодексу підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 6-14, 23, статтями 79, частиною 1 статті 94, статтями 122, 123, 124, 127, 130, 131, 138, 139, 151, 152, 153, 158-163, 167, 185, 186, 254, підпунктами 1, 2 пункту 3, пунктами 6, 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -
Позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ до державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання повністю нечинними податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Краматорську № НОМЕР_1 від 21 червня 2005 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 1822 грн. 50 коп. та рішення № НОМЕР_2 від 21 червня 2005 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн. задовольнити частково.
Визнати повністю нечинним рішення державної податкової інспекції у м. Краматорську № НОМЕР_2 від 21 червня 2005 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн.
Вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Краматорську № НОМЕР_1 від 21 червня 2005 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 1822 грн. 50 коп. задовольнити в частині визначення фінансових санкцій за Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" податковим зобов'язанням та зазначення про виникнення при не сплаті податкового зобов'язання до закінчення граничного строку права податкової застави на всі активи позивача, визнання його податковим боргом, а також нарахування пені та штрафних санкцій у випадку несплати фінансових санкцій, в іншій частині відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України (рахунок 31114095600006 в банку Управління державного казначейства в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24165255) на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ судові витрати по сплаті судового збору сплаченого за квитанцією № 32/43 від 25 травня 2006 року у вигляді державного мита в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 19 вересня 2006 року у повному обсязі в присутності представників позивача та відповідача у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210).
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Яманко В.Г.
вик. Тумасова О.А.,
т. 3056106
Надруковано 3 примірника:
1. Позивачу - 1.
2. Відповідачу - 1.
3. До справи - 1.
Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.