Справа № 635/7225/25
Провадження № 2-о/635/233/2025
20 листопада 2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Старишко Д.В.
заявника ОСОБА_1
представника заявника адвоката Мосінцевої О.В.
заінтересованої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство Оборони України про встановлення факту батьківства,
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви посилається на те, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 .. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 загинув поблизу н.п. Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області. Оскільки вона та ОСОБА_3 не перебували у шлюбі, відомості про батька внесені до актового запису про народження сина відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. У зв'язку з тим, що факт батьківства ОСОБА_3 стосовно сина не встановлено, що позбавляє дитину приймати участь у можливості спадкування майна, що залишилось після смерті батька, а отримання пенсій, пільг та соціальних виплат після смерті батька, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року заява залишена без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 07.10.2025 року провадження у справі викрито, справа призначена до судового розгляду в порядку окремого провадження.
Заявник та її представник в судовому засіданні заяву підтримали.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримала, просила встановити факт батьківства її сина ОСОБА_3 відносно її онука ОСОБА_4 . Пояснила, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали разом з нею у м. Харкові. Потім у них народився син, її онук ОСОБА_5 . Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України ОСОБА_1 переїхала до своєї матері, у смт. Новий Коротич, в більш безпечне місце.
Представник Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Причини неявки не повідомив.
Представник Міністерства Оборони України в судове засідання не з'явився. Надав письмові пояснення по справі, в яких заперечував проти задоволення заяви, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану», затверджений Наказом Міністерства оборони України № 45 від 25.01.2023. Просили про розгляд справи за відсутності їх представника.
Суд, вислухавши заявника, її представника, заінтересовану особу ОСОБА_2 , дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Відомості про батька ОСОБА_4 внесено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 загинув поблизу н.п. Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області, що підтверджується сповіщенням сім'ї № 316 від 31.07.2024 року, направленим на адресу його матері ОСОБА_2 , та копією відповідного свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 .
Згідно копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 є матір'ю померлого ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122та 125 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
За змістом статті 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині 3 статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на їм' я, набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Також, держави-учасниці гарантують рівноправність дітей (ст.2); неприпустимість будь-яких форм дискримінації (ст.2); пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, так званий принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини (ст.3); принцип забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини (ст.5); невід'ємність і пріоритет права на життя (на держави покладається обов'язок забезпечити їх виживання і розвиток, ст. 6); право дитини висловлювати свою думку, викладати інформацію про свої проблеми (діти мають право бути почутими, ст. 12-15); принцип збереження індивідуальності дитини (ст. 8); неприпустимість катувань та інших жорстоких, нелюдських і принижуючих гідність видів поводження і покарання (ст.37 а); принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини (ст. 18).
Такі ж висновки викладені ЄСПЛ у справі «Йевремович проти Сербії», де судом під час розгляду скарги про встановлення батьківства застосовано положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначено, що суди при вирішенні цієї категорії спорів мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява №3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
Законодавством України також визначено необхідність приймати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, з врахуванням того, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина 1 статті 22 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
Тому за загальними положеннями Сімейного Кодексу України для вирішення у судовому порядку питання про встановлення батьківства не має значення, чи народилася дитини після смерті чоловіка, стосовно якого вирішується питання про батьківства, чи на час народження він був живий. Не залежить встановлення цього факту і від того, чи визнавав за життя померлий своє батьківство, чи утримував або взагалі не знав про її існування. Встановлення факту батьківства має не лише суттєве значення задля забезпечення немайнових прав дитини, а ще з його встановленням у дитини виникають спадкові права, права на соціальний захист.
За такого факт батьківства може встановлюватися, як в окремому, так і позовному провадженні, але оскільки критерієм визначення походження дитини є наявність кровного зв'язку, доказами на підтвердження факту батьківства може бути будь-які, що підтверджували б цю обставину. Тому доказами в справі може бути висновок експертизи, яку можна провести за інформацією, що міститься у медичних документах або на підставі спорідненості з іншими родичами, показаннями свідків про спільне проживання батьків дитини та очікування ними дитини, листування, інших відомостей.
У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21, висновки якої відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує, зроблено висновок, «щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».
Згідно з абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення у справі «Калачова проти російської федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Відтак, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, який необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
До суду надано висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду за № 49895 від 25.09.2025 р., виготовленого на замовлення ОСОБА_1 медико-генетичним центром «МАМА ПАПА», відповідно до якого ймовірність того, що ОСОБА_2 є біологічною бабусею, тобто матір'ю батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої матір'ю ОСОБА_1 , складає 99,9999%.
Підстав вважати даний висновок невірним у суду немає. Доказів на його спростування надано не було.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про доведення факту батьківства, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог та необхідність їх задоволення судом.
Керуючись ст.ст. 4,5, 12,13, 133, 137,141, 259, 264,265 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.11.2025 р.
Суддя О.М. Якішина