Справа № 645/6197/25
Провадження № 1-кп/645/508/25
20 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальну справу за кримінальним провадженням № 12025221190000555 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Куп'янська, Харківської області, українки, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, з середньою освітою, незаміжньої, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан.
13 квітня 2025 року, приблизно о 11 годині 20 хвилин, точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, ОСОБА_4 , перебувала у якості працівника КП «Благоустрій» та знаходилась біля будинку № 4 по вул. Бригади Хартія в м. Харкові. Прибираючи біля під'їзду ОСОБА_4 побачила раніше не знайому їй ОСОБА_5 , яка біля під'їзду поставила на лавочку свою розкриту жіночу сумку з речами, та у внутрішньому кармані сумки знаходився мобільний телефон, який визирав з сумки.
У цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном - мобільного телефону, який належить ОСОБА_5 .
Коли ОСОБА_5 на декілька хвилин відійшла від належної їй сумки з речами, ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, та бажаючи діяти саме таким чином, скориставшись тим, що ОСОБА_5 залишила свою сумку без нагляду, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, підійшла до майна ОСОБА_5 та діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, непомітно для потерпілої, шляхом вільного доступу, таємно викрала з сумки потерпілої мобільний телефон торгової марки «Xiaomi Redmi Note 12» вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/20838-ТВ від 25.08.2025 складає 3507 гривні 00 копійок.
Після цього, ОСОБА_4 з вищевказаним майном зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 3507 гривень 00 копійок.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , вину свою у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення визнала в повному обсязі та пояснила, що дійсно 13.04.2025 року при обставинах викладених в обвинувальному акті, із корисливих спонукань, вона таємно викрала телефон потерпілої ОСОБА_5 , який знаходився в жіночій сумочці на лавочці біля під'їзду дубинку № 4 по вул. Бригади Хартія в м.Харкові. Телефон подарувала своєму приятелю. Пізніше телефон вилучили працівники поліції.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Враховуючи, що обвинувачена не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені вище, підтвердивши свою позицію в судовому засіданні, а також те, що нею та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу вважав, що дослідження доказів на підтвердження вини обвинуваченої, отриманих під час досудового провадження в судовому засіданні не є доцільним.
Таким чином, суд вважав за можливе з урахуванням положень частини 3 статті 349 КПК України, допитати обвинувачену та дослідити матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченої, письмові докази щодо розміру судових витрат та речових доказів.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Вину обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суд вважає доведеною.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій суд визнає щире розкаяння у вчиненому, оскільки обвинувачена визнала свою провину, висловлювала жаль з приводу вчиненого. А також наявність на утриманні обвинуваченої неповнолітніх дітей. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше не судима, офіційно не працює, по місцю проживання характеризується задовільно, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Слід зазначити, що у правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Підстав для призначення покарання відповідно до положень ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.
Окрім того, як випливає зі змісту ст. 75 КК України застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
Верховний Суд у своїй сталій практиці неодноразово зазначав, що загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнала, розкаялася, раніше не судима, майно потерпілій повернуто і вона не має до обвинуваченої претензій матеріального характеру, враховуючи позицію прокурора щодо призначення покарання, суд доходить висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування нею покарання, призначеного за даним вироком, із звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно з пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід Держави судові витрати на проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/20838-ТВ від 25.08.2025 в сумі 2228 грн. 50 коп.
Речові докази:
мобільний телефон торгової марки «Xiaomi Redmi Note 12», який передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили вважати повернутим потерпілій.
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1