Провадження № 2/641/3073/2025 Справа № 641/6084/25
20 листопада 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Щепелевої Г.М,
секретар судового засідання Масалова М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/6084/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8998051 від 06.11.2019 року в розмірі 37440,00 грн., та судових витрат.
В обґрунтування позову посилається на те, що 06.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8998051, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 12000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором, включаючи суму кредиту, відсотки та комісію. 31.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 46-МЛ, за яким права вимоги за кредитним № 8998051 від 06.11.2019 відступлено позивачу. Відповідачу направлено претензію про погашення заборгованості, яка ним не виконана. Заборгованість відповідача становить 37440 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 12000 грн.; заборгованість за процентами 18000 грн.; заборгованість за комісією 1440 грн., заборгованість за штрафом у розмірі 6000 грн. На підставі наведеного, просить стягнути з відповідача суму заборгованості на свою користь. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.
Ухвалою судді від 22.08.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
20.11.2025 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась шляхом направлення рекомендованої кореспонденції.
Крім того, про місце, дату та час слухання справи відповідач повідомлена належним чином, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав, заяв про розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини , оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8998051.
Відповідно до п. 1.2 зазначеного сума кредиту становить 12000 грн.
Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що кредит надається строком на 15 днів з 06.11.2019. термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом 21.11.2019.
Згідно із п. 1.5.1 договору про споживчий кредит, комісія за надання кредиту: 1440 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п.1.5.2,1.5.3 договору про споживчий кредит, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 3600 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 6 договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1 договору про споживчий кредит, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на картковий рахунок.
Згідно з п. 6.5 договору про споживчий кредит, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Додатком №1 до договору про споживчий кредит є графік платежів за договором про споживчий кредит № 8998051 від 06.11.2019.
Додатком №2 до договору про споживчий кредит є паспорт споживчого кредиту № 8998051.
Відповідно до даних, які містяться у довідці про ідентифікацію, ОСОБА_1 з яким укладено договір № 8998051 від 06.11.2019 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор Z95424, час відправки ідентифікатора позичальнику 06.11.2019 14:27, номер телефону НОМЕР_1 .
Згідно із даними, які містяться у платіжному дорученні № 3078931 від 06.11.2019, ТОВ «Мілоан» перерахувало 12000 гривень отримувачу ОСОБА_1 , з призначенням платежу: кошти згідно договору 8998051.
Відповідно до інформації АТ «Універсал Банк» від 28.10.2025 на ім?я ОСОБА_1 емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . 06.11.2019 на картку проведена транзакція та зараховані грошові кошти в сумі 12000 грн.
Відомості щодо погашення в добровільному порядку вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону № 675).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Суд встановив, що кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі шляхом підписання позичальником одноразовим ідентифікатором та відповідачем отримані кредитні кошти шляхом перерахування їх на вказану у кредитному договорі платіжну карту.
Отже, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором. Заперечень щодо факту укладення кредитного договору від відповідача не надходило.
Як вбачається з позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором становить суму 37440 грн, яка складається із: простроченого тіла 12000 грн, прострочених процентів 18000 грн, комісії 1440 грн., за штрафом 6000 грн.
Позивачем також надано суду відомості про щоденні нарахування та погашення за укладеним кредитним договором.
12.08. 2025 року ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, у якій повідомило про укладення договору відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31.01.2020 року та необхідність сплати заборгованості за кредитним договором № 8998051 від 06.11.2019.
Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 31.01.2020 року укладений договір відступлення прав вимоги №46-МЛ, за умовами якого ТзОВ «Мілоан» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною цього договору.
У відповідності до наявних в матеріалах справи витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 31.01.2020 року №46-МЛ, акта приймання-передачі Реєстру боржників від 31.01.2020 до договору відступлення прав вимоги від 31.01.2020 року №46-МЛ, платіжної інструкції від 31.01.2020 року № 17508 щодо перерахування ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок ТОВ «Мілоан» плати за відступлення права вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 06.11.2019 року № 8998051 на загальну суму 37440 грн.
Можливість заміни кредитора в зобов'язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимогами цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення кредиту.
Таким чином, оскільки на день звернення позивача до суду зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, тому позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12000 грн.
Разом з тим, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, за кредитним договором № 8998051 від 06.11.2019, виходячи з наступного.
Як убачається з умов договору про споживчий кредит від 06.11.2019 року сторони погодили, що кредит надається загальним строком на 15 днів із 06.11.2019 року до 21.11.2019 року.
Із вказаного суд доходить висновку, що строк кредитування сплив 22.11.2019 року.
Доказів, які б свідчили про те, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, у зв'язку з чим договір пролонгувався на пільгових чи стандартних умовах згідно із п.2.3 договору, позивач суду не надав, і такі дії не вбачаються із відомостей про щоденні нарахування та погашення.
Згідно з викладеним Великою Палатою у постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 правовим висновком, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Із відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 8998051 убачається, що проценти за договором нараховувалися по 20.10.2020 року.
Так, у кредитному договорі № 8998051 від 06.11.2019 сторонами узгоджено, що кредит надається строком на 15 днів до 21.11.2019.
Водночас п. 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом п. 2.3.1 договору передбачено пролонгацію кредиту: позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку кредитування/ повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має сплатити пеню у повному розмірі.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Дослідивши надані розрахунки, суд з'ясував, що проценти нараховані за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6 Договору, водночас з урахуванням строку кредитування (15 днів) проценти не можуть бути нараховані після 21.11.2019.
За таких обставин, на користь позивача слід стягнути нараховані проценти в межах строку кредитування, визначеного умовами договору, що становить 15 днів, а саме: 3600 грн. ( 12000 х 2% х 15 днів за період з 06.11.2019 по 21.11.2019).
Щодо стягнення заборгованості за сплати комісії суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої ст.1 та частини другої ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15.
Частинами першою та другою ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п'ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
У справі, що переглядається, в пункті 1.5.1 договору про споживчий кредит передбачена сплата позичальником комісії за надання кредиту 1440 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово.
Отже, пункт 1.5.1 укладеного між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит від 06.11.2019 року № 8998051 не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту.
Оскільки надання кредиту це обов'язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.
Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 1440 грн є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі про споживчий кредит не зазначено, які послуги надаюся за комісію пов'язану з наданням кредиту.
За таких обставин, положення договору про споживчий кредит від 06.11.2019 року № 8998051 про сплату позичальником на користь кредитора комісії за надання кредиту в розмірі 950 грн є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 1440 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо вимог про стягнення неустойки суд зазначає таке.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє 09.05.2025р. строком на 90 діб.
Умовами кредитного договору встановлено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня), що підлягають сплаті за порушення виконання зобов'язання не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором.
Позивачем нарахована неустойка в розмірі 6000 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 6000 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 19200 грн., з яких: 12000 грн. - основний борг 7200 грн. проценти.
Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та покладає судові витрати на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заявлену в позові суму судових витрат в розмірі 2 422,40 грн. пропорційно задоволеним вимогам.
Також, позивач просить розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг № 0107 від 01.07.2025 року; детальний опис надання послуг за договором про надання правової ( правничої) допомоги від 05.08.2025 року; акт наданих послуг №1406 від 05.08.2025.
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, з урахуванням ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1009,33 (15600/37440 х 2422,40 = 1009,33) та суму витрат на правничу допомогу в розмірі 3333,33 грн. (15600/37440 х 8000 =3333,33 ).
Керуючись ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294, 315-319 ЦПК України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит -Капітал» заборгованість за кредитним договором у сумі 15600 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1009,33 грн та витрати за правничу допомогу у сумі 3333,33 грн, а всього 19 942 (дев?ятнадцять тисяч дев?ятсот сорок дві) грн. 66 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя Г.М.Щепелева