Справа № 953/9243/25
н/п 2/953/3862/25
"20" листопада 2025 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Муратова С.О., розглянувши цивільну справу за позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
03.09.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить визначити позивачу додатковий строк, достатній для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк, з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
19.09.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла заява позивача ОСОБА_4 про усунення недоліків, в якій він зазначає, що на виконання ухвали суду надає уточнену позовну заяву з додатками та просить прийняти її до розгуляду.
До заяви позивача ОСОБА_5 про усунення недоліків позивачем залучено уточнену позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строк для прийняття спадщини, в якій він зазначив, зокрема, що до спадкового майна належить нерухоме майно, зокрема квартира за адресою: АДРЕСА_3 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, залишено без руху з наступних підстав.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Згідно п. 4, п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Пунктом 42 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, в тому числі для позовів про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
З урахуванням викладеного, на позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають з приводу нерухомого майна.
Як зазначено вище, згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
В уточненій позовній заяві, яка надійшла до канцелярії суду 19.09.2025, позивач зазначає, що до спадкового майна належить нерухоме майно, зокрема квартира за адресою: АДРЕСА_3 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 .
Квартира АДРЕСА_5 знаходить на території Київського районну м. Харкова та за територіальною підсудністю відноситься до території обслуговування Київського районного суду м. Харкова.
Будинок АДРЕСА_4 знаходиться на території Харківського району Харківської області та за територіальною підсудністю відноситься до території обслуговування Харківського районного суду Харківської області.
Однак, уточнена позовна заява не містить даних щодо вартості вказаного нерухомого майна, яке належить до спадкового майна.
Відтак, оскільки позовна заява не містить інформації про вартість вказаного нерухомого майна, суд позбавлений можливості, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, визначити питання підсудності даної справи Київському районному суду м. Харкова.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Суд звертав увагу, що документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 358 від 21.08.2014 строк дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більше шести місяців з дати оцінки.
На підставі викладеного, суд вважав за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.
Згідно резолютивної частини вказаної ухвали Київського районного суду м. Харкова від 24.09.2025, позивачу надано 5-денний строк, з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
Копія вказаної ухвали про залишення вказаної позовної заяви без руху направлена засобами електронної пошти на електрону адресу позивачу, зазначену в позовній заяві 29.09.2025.
Враховуючі, що недоліки, вказані в ухвалі суду, позивачем у встановлений відповідно до ухвали суду строк і до теперішнього часу не виконані, суд вважає необхідним повернути позовну заяву позивачу, роз'яснивши, що повернення позовної заяви, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою позовною заявою після усунення її недоліків.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - вважати неподаною та повернути позивачу з усіма додатками.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з такою самою позовною заявою після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали суду.
Суддя С.О. Муратова