19 листопада 2025 р. Справа № 520/18045/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 14.07.25 по справі № 520/18045/25
за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУГА ФАРМАЦІЯ КИЄВА»
про стягнення добровільно не сплаченої суми штрафних санкцій,
Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі по тексту - ГУ Держпродспоживслужби, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Друга фармація Києва» (далі по тексту - ТОВ «Друга фармація Києва», відповідач), в якому просило суд стягнути суму штрафних санкцій згідно з рішенням від 31.03.2025 № 6/4833 у розмірі 34000,00 грн до Державного бюджету України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 по справі № 520/18045/25 позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Друга Фармація Києва" про стягнення добровільно не сплаченої суми штрафних санкцій - повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві задовольнити повністю та скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року у справі № 520/18045/25; направити до Харківського окружного адміністративного суду справу № 320/1290/25, для продовження розгляду справи.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкових висновків про повернення позовної заяви у справі № 520/18045/25, а тому наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи на продовження розгляду.
Наполягав, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на звернення до суду з метою пред'явлення визначених законом вимог до певного суб'єкта господарювання.
Таким чином, оскільки рішення № 6/4833 про застосування адміністративно-господарських санкцій було отримано відповідачем 04.04.2025, наполягав, що позовна заява подана представником суб'єкта владних повноважень в межах тримісячного строку передбаченого частини 2 абзацу 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме 03.07.2025.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 214 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Повертаючи позовну заяву на підставі пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України, суд першої інстанції, з огляду на те, що позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, може бути подано до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред'явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку для звернення до суду особи, якої стосується таке рішення, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів, що ґрунтуються на рішенні про накладення штрафних санкцій від 31.03.2025 року № 6/4833 в даній справі заявлені до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, що відповідно до пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частинами першої, другою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб'єктів владних повноважень та для інших осіб.
Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Основні засади цінової політики і регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначено Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI (далі по тексту - Закон № 5007-VI).
Статтею 16 Закону № 5007-VI передбачено, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон № 877-V).
Частиною 3 статті 12 Закону № 877-V визначено, що у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
З аналізу вищенаведених норм Закону № 877-V вбачається, що перебіг тримісячного строку звернення ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою вказаного органу, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб'єктом господарювання копії відповідного рішення про накладення штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2021 по справі № 420/11261/20, від 04.07.2023 по справі № 640/2003/22.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 31.03.2025 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві винесено рішення № 6/4833 про застосування відносно ТОВ «Друга фармація Києва» адміністративно-господарських санкцій, яке було направлено на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінгу із веб-порталу АТ «Укрпошта», ТОВ «Друга фармація Києва» було отримано рішення № 6/4833 про застосування адміністративно-господарських санкцій - 04.04.2025, однак у добровільному порядку штрафні санкції не сплачено.
Отже, колегія суддів вважає, що підставою, яка надала позивачу право на пред'явлення позову про стягнення з відповідача штрафних санкцій, є встановлення факту несплати ТОВ «Друга фармація Києва» такого штрафу у 15-денний строк з дня отримання постанови про його накладення.
Відтак, у спірних правовідносинах, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві набуло право звернення до суду із відповідним позовом через 15 днів після отримання відповідачем відповідної постанови, у даному випадку - з 20.04.2025.
Таким чином, звертаючись до суду першої інстанції 04.07.2025, позивачем було витримано 15-денний строк з дня одержання суб'єктом господарювання копії відповідного рішення.
Колегія суддів вважає помилковим покликання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.06.2020 у справі № 520/12807/19, оскільки рішення у вказаній справі прийняте за інших фактичних обставин та стосується відмінного правового регулювання (стягнення податкового боргу).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що помилкове тлумачення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме частини другої статті 122 КАС України, в частині початку відліку строку звернення до суду з позовом про стягнення суми, яке ґрунтується на рішенні суб'єкта владних повноважень, а також неправильне застосування частини третьої статті 12 Закону № 877-V, призвело до безпідставного повернення позовної заяви Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, що має наслідком прийняття постанови про задоволення вимог апеляційної скарги позивача.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 по справі № 520/18045/25 - скасувати.
Справу № 520/18045/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.В. П'янова