20 листопада 2025 р. Справа № 520/13567/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., повний текст складено 28.08.25 по справі № 520/13567/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025, після проведення перерахунку його пенсії на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 по справі № 520/31036/24;
зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1) при перерахунку його пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 по справі № 520/31036/24 у квітні 2025 ГУ ПФУ в Харківській області здійснило перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 та з 01.03.2023 та протиправно зменшило розмір пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення та обмежило розмір пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025. Позивач вважає протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 після перерахунку його пенсії на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 по справі №520/31036/24, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2025 при здійсненні її перерахунку на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 у справі № 520/31036/24.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2025 виплату пенсії, перерахованої на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 у справі № 520/31036/24, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.04.2025 при здійсненні її перерахунку на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 у справі № 520/31036/24.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2025 у розмірі 90% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 937.92 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи містять докази нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення та з обмеженням максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025, а саме: перерахунки пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 за пенсійною справою № ФХ111888- Міноборони (проведені 18.04.2025 та 06.05.2025, надані позивачем до адміністративного позову - файл «Звіт ГУПФУ про виконання рішення 520 31036 24 та перерахунки пенсії»). Зазначеними перерахунками пенсії підтверджується, що під час проведення перерахунків пенсії позивача з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 ГУ ПФУ в Харківській області зменшило основний розмір пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення та обмежило розмір його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що було встановлено положенням ч. 7 ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ. Зазначає, що дослідивши надані відповідачем докази суд встановив, що позивач отримує пенсію з урахуванням максимального розміру пенсії з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.01.2025 та з 01.04.2025 та вирішив відновити порушене право позивача лише з однієї дати - з 01.04.2025. Вказує, що наведеними в позовній заяві обставинами справи та наданими на їх підтвердження належними доказами підтверджується наявність факту порушеного права позивача на отримання пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025, яке підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025. Вказує, що судом першої інстанції належної оцінки зазначеним обставинам та доказам на їх підтвердження не надано, у зв'язку із чим таке рішення суду не може вважатись законним та обґрунтованим в розумінні положень КАС України.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволені позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову. Відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 01.01.2005 відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон України №2262-ХІІ від 09.04.1992) у розмірі 90% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі № 520/24449/24 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, яка полягає у не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, що враховується для перерахунку пенсії від 15.07.2024 № ФХ-111888, з 01.02.2023.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, що враховується для перерахунку пенсії від 15.07.2024 № ФХ-111888, з 01.02.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 520/31036/24 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.10.2024 № ФХ-111888.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.10.2024 № ФХ-111888 про розмір його грошового забезпечення, з 01.03.2023.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі № 520/24449/24 ГУ ПФУ в Харківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, що враховується для перерахунку пенсії від 15.07.2024 № ФХ-111888, з 01.02.2023.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 520/31036/24 ГУ ПФУ в Харківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.10.2024 № ФХ-111888 про розмір його грошового забезпечення, з 01.03.2023.
Згідно копії перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 пенсію позивача перераховано на підставі рішення суду, основний розмір пенсії визначений у розмірі 70% грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії становить 30 523.5 грн. Підсумок пенсії визначений з урахуванням обмеження максимальним розміром та становить 20 930.00 грн.
Згідно копії перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 пенсію позивача перераховано на підставі рішення суду, основний розмір пенсії визначений у розмірі 70% грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії становить 47 061 грн. Підсумок пенсії визначений з урахуванням обмеження максимальним розміром та становить 20 930.00 грн.
Згідно копії перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 пенсію позивача перераховано на підставі рішення суду, основний розмір пенсії визначений у розмірі 70% грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії становить 48 561 грн. Підсумок пенсії визначений з урахуванням обмеження максимальним розміром та становить 23 610.00 грн.
Згідно копії перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 пенсію позивача перераховано на підставі рішення суду, основний розмір пенсії визначений у розмірі 70% грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії становить 48 561 грн. Підсумок пенсії визначений з урахуванням обмеження максимальним розміром та становить 23 610.00 грн.
Згідно копії перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 пенсію позивача перераховано на підставі ДБУ 2025+індексація з 03.25, основний розмір пенсії визначений у розмірі 90% грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії становить 27 182.81 грн. Підсумок пенсії визначений з урахуванням обмеження максимальним розміром та становить 23 610.00 грн.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пенсія позивача обмежена максимальним розміром саме з 01.04.2025, а також те, що пенсія перерахована у належному розмірі, проте обмежена до виплати, то суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при здійсненні її перерахунку на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 у справі № 520/31036/24 та зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2025 виплату пенсії, перерахованої на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 у справі № 520/31036/24, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат. Також суд зазначив, що згідно копіями перерахунку пенсії за пенсійною справою позивача №ФХ111888- Міноборони від 03.06.2025, розмір пенсії позивача розрахований та виплачується без застосування понижуючих коефіцієнтів визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, адже вказані вимоги заявлені позивачем на майбутнє. Також суд дійшов висновку, що дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.04.2025 є протиправними.
Частково погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-ХІІ) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон України № 2262-ХІІ).
Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частин 2 та 3 статті 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ у редакції Закону від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрала чинності з 01.01.2017), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Водночас відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31.12.2017 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати 10 740 гривень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону України № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом України № 3668-VI частину п'яту статті 43 Закону України № 2262-ХІІ викладено у такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону України № 2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».
Верховний Суд у постанові від 06.12.2022 у справі № 620/3297/18 дійшов наступного правового висновку.
«Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону України № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом України № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону України № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону України № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону України № 3668-VI.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону України № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону України № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом України № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом України № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону України № 3668-VI.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 сформулювала правовий висновок, який полягає у тому, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України № 3668-VI.
Наведений вище висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 14.11.2022 у справі № 580/5957/21, від 04.10.2023 у справі №4 20/2146/19, від 27.10.2023 у справі № 826/13471/18, від 20.03.2024 у справі № 560/8994/21.
Крім того, колегія суддів додатково зауважує, що не зважаючи на сталу судову практику з цього питання, 12.10.2022 прийнято рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) за конституційними скаргами фізичних осіб щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).
Зазначеним рішенням суду конституційної юрисдикції визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014.
У пункті 2 резолютивної частини цього рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зазначений шестимісячний строк сплив 12.04.2023.
Викладене, на переконання судової колегії, додатково свідчить про протиправність застосованого відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром, адже жодним законом таке обмеження не встановлено.
Згідно копії перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025 пенсію позивача обмежено максимальним розміром.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ГУ ПФУ в Харківській області вчинено протиправні дії, які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що пенсія позивача обмежена максимальним розміром саме з 01.04.2025, оскільки як вбачається з копій перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсію позивача обмежено максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025.
Щодо позовних вимог провести перерахунок, нарахування та виплатити пенсію без застосування понижуючих коефіцієнтів визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025 та з 01.03.2025, колегія суддів зазначає наступне.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що у разі задоволення позовних вимог відповідач нарахує пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, який однозначно буде перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (23 610.00 грн), у зв'язку з чим при перерахунку пенсії на виконання рішення суду автоматично будуть застосовані понижуючі коефіцієнти до відповідних сум перевищення, які встановлені у п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 246 КАС України, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відсутність у заявника прав чи обов'язків у зв'язку із вчиненням оскаржуваних дій та рішень не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 640/27731/21, від 08.05.2024 у справі № 400/4562/19, від 27.02.2024 у справі № 1740/2487/18.
Таким чином, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник припускає можливість порушення його прав в майбутньому.
Згідно копіями перерахунку пенсії за пенсійною справою позивача № ФХ111888- Міноборони від 03.06.2025, розмір пенсії позивача розрахований та виплачується без застосування понижуючих коефіцієнтів визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даної вимоги фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.
Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися з захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.
Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, адже вказані вимоги заявлені позивачем на майбутнє.
Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату пенсії із застосуванням показника відсоткового значення пенсії 90 %, замість 70%, колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до протоколів про перерахунок пенсії позивача пенсія призначена з 2005 року. Основний розмір пенсії позивача складав 90%.
Згідно копій перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 пенсію позивача перераховано на підставі рішення суду, основний розмір пенсії визначений у розмірі 70% грошового забезпечення.
Відповідно до статті 13 Закону України № 2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, 17.11.2003) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
08.07.2011 прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011. Підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону внесено зміни до Закону України № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри «90» замінено цифрами «80».
27.03.2014 прийнято Закон України № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 01.04.2014. Пунктом 23 Розділу ІІ вказаного Закону внесено зміни до Закону України № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри «80» замінено цифрами «70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Статтею 63 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції з 01.01.2017) визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій. На підставі частин 1, 2 цієї статті перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018. Пунктом першим затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, яка набрала законної сили 16.10.2019 за наслідками її перегляду в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що ст. 13 Закону України № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Зміни до статті 63 Закону України № 2262-ХІІ ні Законом України № 3668-VI, ні Законом України № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися. Постанова КМУ № 103 також не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку. Норми частини другої статті 13 Закону України № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії, тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Станом на 01.01.2005 розмір пенсії позивача склав 90% грошового забезпечення, а станом, зокрема на 01.02.2023, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.01.2025 розмір пенсії позивача склав 70 % грошового забезпечення, з 01.03.2025 розмір пенсії складав 90 %, при цьому вислуга років не змінилась та становила 35 років, що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач під час проведення перерахунку пенсії позивача в порушення зазначених вище вимог законодавства зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача з 90% до 70% сум грошового забезпечення.
Проте суд помилково прийшов до висновку, що зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення відбулося з 01.04.2025, оскільки, як вбачається з копій перерахунку пенсії ОСОБА_1 під час проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 розмір пенсії позивача склав 70 % грошового забезпечення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно копії перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 пенсію позивача перераховано на підставі ДБУ 2025+індексація з 03.25, основний розмір пенсії визначений у розмірі 90% грошового забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку з метою належного способу захисту порушеного права слід визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 після проведення перерахунку його пенсії на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 по справі № 520/31036/24; визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у обмеженні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025 максимальним розміром; зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025, з урахуванням раніше проведених сум.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства прав, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, з частковим скасуванням рішення суду.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 520/13567/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025, після проведення перерахунку його пенсії на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 по справі № 520/31036/24 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025.
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 після проведення перерахунку його пенсії на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 520/24449/24 та від 13.02.2025 по справі № 520/31036/24.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025, з урахуванням раніше проведених сум.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 520/13567/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко