20 листопада 2025 р. Справа № 520/14709/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 (головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О.) по справі № 520/14709/25
за позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ), оформлене рішенням «Про доведення рішення засідання атестаційної комісії» за вихідним № 08/23908/25-Вн від 05.05.2025, яким відмовлено у задоволенні рапорту від 15.04.2025 №27.8/20540/25-Вн штаб-сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас у зв'язку з сімейними обставинами, визначеними абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та у якої відсутні інші члени першого та другого ступеню спорідненості, які відповідно до закону мають здійснювати за нею догляд;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ), прийняти рішення про звільнення штаб-сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби за поданими ним рапортам у зв'язку з сімейними обставинами, визначеними абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та у якої відсутні інші члени першого та другого ступеню спорідненості, які відповідно до закону мають здійснювати за нею догляд.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ), оформлене листом «Про доведення рішення засідання атестаційної комісії» за вихідним № 08/23908/25-Вн від 05.05.2025, в частині відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 15.04.2025 №27.8/20540/25-Вн про звільнення з військової служби у запас у зв'язку з сімейними обставинами, визначеними абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 15.04.2025 №27.8/20540/25-Вн про звільнення з військової служби у запас у зв'язку з сімейними обставинами, визначеними абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням висновків суду у дані справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що надані документи не підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби. Позивачем не надані документи, що підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків (свідоцтво про народження ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть її батьків), її чоловіка (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян), дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційних скарг, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що штаб-сержант НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби (в/ч НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом, має матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , в якому в графі «мати» зазначено: « ОСОБА_3 ».
ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 (батьком Позивача) 14.12.2001 , змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
ОСОБА_2 , встановлено другу групу інвалідності з 09.04.2024 року, що підтверджується: довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №708964 від 11.04.2024 року.
Згідно вищезазначеної довідки причиною інвалідності ОСОБА_2 є загальне захворювання, інвалідність встановлено безстроково.
Також, ОСОБА_2 є особою, яка потребує постійного стороннього догляду, а саме отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, що підтверджується Висновком № 492 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма первинної облікової документації № 080-4/о, затверджена Наказом МОЗ від 09.03.2021 року № 407).
Позивач, 15.04.2025 за місцем служби подав рапорт про звільнення з військової служби в запас ЗСУ за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою мамою. В рапорті вказав, що не має інших працездатних осіб, які відповідно до закону зобов'язані утримувати та надавати належну постійну допомогу (догляд) ОСОБА_2 .
До рапорту позивач додав наступні документи: паспорти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та їх РНОКПП; свідоцтво про народження та свідоцтво про шлюб (як доказ зміни прізвища ОСОБА_2 з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 »); документи, які підтверджують інвалідність ОСОБА_2 та її необхідність у постійному догляді (довідка МСЕК та форма первинної облікової документації № 080-4/о, затверджена Наказом МОЗ від 09.03.2021 року № 407); документи, що підтверджують факт спільного проживання за однією адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (довідка ВПО ОСОБА_2 та Довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб); афідевіт ОСОБА_2 , де зазначено, що її син (позивач) - єдиний працездатний член сім'ї, який може доглядати та утримувати її; свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_5 ; роз'яснення Міністерства юстиції України № 112984/19.3.2/11-23 від 25.08.2023 .
За результатами проведеного 23 квітня 2025 року засідання атестаційної комісії, прийняте, зокрема, рішення про відмову у задоволенні рапорту штаб-сержанта ОСОБА_1 від 15 квітня 2025 року №27.8/20540/25-Вн щодо звільнення з військової служби, оскільки надані документи не підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, а саме: не надані документи, що підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків (свідоцтво про народження ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть її батьків), її чоловіка (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян), дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), про що листом від 05.05.2025 «Про доведення рішення засідання атестаційної комісії» за вихідним №08/23908/25-Вн повідомлено позивачу.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив у задоволені рапорту про звільнення,
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом абзацу "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом та він припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до п. 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 за № 413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Відповідно до п. 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Відповідно до висновку від 26.06.2024 про відмову щодо звільнення позивача з військової служби підставою відмови слугувало ненадання позивачем до рапорту акту встановлення факту постійного догляду за особою з інвалідністю та документів, які підтверджують коло осіб першого та другого ступеню споріднення особи, яка потребує постійного догляду, або потребу таких осіб першого та другого ступеню споріднення у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Судом встановлено, що до рапорту позивач надав, зокрема афідевіт ОСОБА_2 , де зазначено, що її син (позивач) - єдиний працездатний член сім'ї, який може доглядати та утримувати її.
За місцем реєстрації позивача, фактично проживає його мати - ОСОБА_2 , є як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується Довідкою від 04.06.2024 №6343-5003314698 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Рішення «Про доведення рішення засідання атестаційної комісії» за вихідним №08/23908/25-Вн від 05.05.2025 про відмову щодо звільнення позивача з військової служби сформований відповідачем без дослідження зазначених документів. Тому, зазначені в цьому відомості про ненадання позивачем документів про коло осіб першого та другого ступеня спорідненості не відповідають фактичним обставинам.
Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 затверджено «Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України».
Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І Порядку №531).
Згідно п. 2 та 3 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Виходячи з наведених норм, за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).
Суд апеляційної інстанції враховує, що умова, зазначена в абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи», означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач, обмежившись посиланням на не надання документів, що підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого ступеня споріднення під час розгляду рапорту про звільнення , не перевірив реальну можливість здійснювати такими особами постійний догляд за матір'ю позивача та не надав належної оцінки аргументам та поданим позивачем документам з цього питання.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що відмова (непогодження) у задоволенні рапорту позивача про звільнення його з військової служби не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення або мотивованої відмови по суті звернення позивача, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З огляду на наведене, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 по справі № 520/14709/25 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц