20 листопада 2025 р. Справа № 440/5571/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 27.05.25 у справі № 440/5571/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів - щомісячної пенсії позивача за період з 01.06.2010 по 30.11.2024, виплаченої у грудні 2024 року, здійсненого всупереч встановленому законом порядку, а саме: 1) не окремо за кожен місяць, а шляхом розрахунку на загальну суму, що має разовий характер; 2) обчислено на індекс споживчих цін (ІСЦ) не за весь період невиплати доходу (з 01.06.2010 року), а лише за останні три місяці перед фактичною виплатою;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 01.06.2010 по 30.11.2024, виплачені із затримкою у грудні 2024 року, окремо для кожного місяця. Розрахунок компенсації здійснити шляхом множення суми пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/5571/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року закрито провадження у справі № 440/5571/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати зазначену ухвалу від 27 травня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, із посиланням на обставини справи, зазначає, що у суду першої інстанції не було підстав закривати провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки не існує ані ухвали, ані постанови суду про закриття провадження у справі про той самий предмет і з тих самих підстав. Підстави позову у цій справі № 440/5571/25 не були предметом розгляду у справі № 440/3570/23. Позовними вимогами в цій справі № 440/5571/25 є вимоги не стосовно виплати чи нарахування компенсації, а спір щодо правильності розрахунку такої компенсації. Справа № 440/3570/23 стосувалася відновлення права позивача на перерахунок пенсії з 01.06.2010. Відповідач, на виконання рішення суду, прийняв нове протиправне рішення щодо розміру компенсації втрати частини доходу, яке є предметом у даній справі, а саме - розрахунок компенсації втрати частини доходів. Отже, немає жодних підстав уважати, що звернення у цій справі тотожне вже вирішеному спору у минулій адміністративній справі, а тому дана підстава для закриття провадження у справі є неправомірною, оскільки предметом оскарження є рішення відповідача щодо розміру компенсації втрати частини доходів, а не права на її отримання.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі № 440/3570/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916040194636 від 26.09.2022 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії з 01.06.2010, з урахуванням понаднормового стажу 19 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи обов'язкові автоматичні масові перерахунки пенсії, відповідно до статей 27, 28, 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судове рішення набрало законної сили 26.08.2024.
На виконання вказаного рішення, позивачу проведено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2024 року по листопад 2024 року та визначено суму компенсації в розмірі 3251,09 грн, яку перераховано на банківську установу в грудні 2024 року, що підтверджується позивачем у позовній заяві.
Зауважуючи, що відповідачем протиправно здійснено невірний розрахунок компенсації частини втрати доходів, позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, беручи до уваги те, що спір у цій справі є тотожним спору у справі № 440/3570/23, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, за результатами вирішення якого є таке, що набрало законної сили судове рішення, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, якщо особа вважає, що рішення суду виконано не в повному обсязі, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
За приписами статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі № 440/3570/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916040194636 від 26.09.2022 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії з 01.06.2010, з урахуванням понаднормового стажу 19 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи обов'язкові автоматичні масові перерахунки пенсії, відповідно до статей 27, 28, 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судове рішення набрало законної сили 26.08.2024.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, у межах справи № 440/3570/23 вирішувалося питання щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії.
На виконання рішення у справі № 440/3570/23 позивачу проведено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2024 року по листопад 2024 року та визначено суму компенсації в розмірі 3251,09 грн, яку перераховано на банківську установу в грудні 2024 року, що підтверджується позивачем.
У позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач безпосередньо звертає увагу на протиправність здійсненого відповідачем розрахунку компенсації частини втрати доходів. Розрахунок компенсації, на його думку, повинен здійснюватися відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. Нарахована відповідачем сума 3251,09 грн не є компенсацією в розумінні вказаних нормативних актів. Позивач стверджує, що дії відповідача щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів пенсії за період з 01.06.2010 по 30.11.2024, виплачені із затримкою у грудні 2024 року, є протиправними.
Зазначені дії відповідача, на думку позивача, спричинили нове порушення його прав, оскільки методика розрахунку суми компенсації втрати частини доходу та сума такої компенсації не були предметом розгляду у справі № 440/3570/23.
Разом із тим суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, зазначив, що спір у цій справі є тотожним спору у справі № 440/3570/23, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
За статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
У той же час статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок № 159.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 520/1001/19, від 23.03.2023 у справі № 520/2020/19, від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі № 440/3570/23, серед іншого, відповідача зобов'язано провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії з 01.06.2010, з урахуванням понаднормового стажу 19 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи обов'язкові автоматичні масові перерахунки пенсії, відповідно до статей 27, 28, 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Тобто у рамках розгляду справи № 440/3570/23 вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу, при цьому судом визначення її розміру не здійснювалося.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, необхідно зазначити, що предметом спору у ній є розмір компенсації позивачу втрати частини доходу, з яким він не погоджується, оскільки вважає, що такий розраховано не за формулою, визначеною Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159.
Отже, спірним у справі № 440/5571/25 є саме питання компенсації втрати частини доходу та її розміру. Вказане не було предметом правової оцінки судами у справі № 440/3570/23, оскільки перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум компенсації втрати частини доходу з урахуванням Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159 не здійснювалася, адже суд зобов'язав відповідача лише таку нарахувати та виплатити.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є тотожним спору у справі № 440/3570/23, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, є помилковими.
Таким чином колегія суддів уважає, що здійснення нового розрахунку та виплата компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, про яке просить позивач у цій справі, є новим спором, оскільки виникає за інших підстав, а не на стадії виконання судового рішення у справі № 440/3570/23. Питання оскарження дій відповідача щодо здійснення невірного розрахунку суми компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати пенсії перебуває поза судовим контролем за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі № 440/3570/23, таке питання не може бути вирішено у спосіб подання заяви у порядку статей 382, 383 КАС України.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача у цій справі мають бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судом на предмет їх обґрунтованості.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, приймаються колегією суддів у якості належних.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 жовтня 2025 року у справі № 640/14549/22.
Відповідно до частини третьої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 440/5571/25 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова