20 листопада 2025 року справа №200/555/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 200/555/25 (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті грошового забезпечення за період з 02 березня 2022 року по 23 червня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; визнання протиправною бездіяльності відповідача 1, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті грошового забезпечення за період з 03 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; визнання протиправною бездіяльності відповідача 1, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті допомоги на оздоровлення за 2022 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням; визнання протиправною бездіяльності відповідача 1, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті мені допомоги на оздоровлення за 2023 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням; зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) за період з 02 березня 2022 року по 23 червня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) за період з 03 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2022 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року (2481 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2023 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року (2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що у періоди з 02.03.2022 по 23.06.2022 року та з 03.01.2023 по 25.10.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Зазначив, що при розрахунку посадового окладу та окладу за військовими званнями відповідач 1 застосовував прожитковий мінімум, встановлений на 1 січня 2018 року, тобто 1762 грн. Крім того, внаслідок невірного обчислення грошового забезпечення відповідачем було виплачено грошову допомогу на оздоровлення у зменшеному розмірі. При цьому у зв'язку з розформуванням зазначеної військової частини, її правонаступником є військова частини НОМЕР_1 . Бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті грошового забезпечення за період з 02 березня 2022 року по 23 червня 2022 року та з 03.01.2023 по 19.05.2023 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 200/555/25 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 02.03.2022 по 23.06.2022 року включно та з 03.01.2023 по 19.05.2023 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 02.03.2022 по 23.06.2022 року включно та з 03.01.2023 по 19.05.2023 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач - ОСОБА_1 , є громадянином України, учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 від 22 вересня 2023 року).
Відповідач 1 - Військова частина НОМЕР_2 та відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_1 у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України мають адміністративну процесуальну дієздатність.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2022 року №43 ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02 березня 2022 року №41/дск на посаду помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи-начальника фінансово-економічної служби НОМЕР_4 окремого батальйону територіальної оборони, з 02 березня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 23.06.2022 року №182 ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 28 травня 2022 року №73 на посаду помічника командира бригади з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби управління військової частини НОМЕР_1 , виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 23 червня 2022 року. Додатково зазначено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік виплачено у повному обсязі у розмірі місячного грошового забезпечення (наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 20.05.2022 року №147).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.01.2023 року №3 ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 15 грудня 2022 року №290 на посаду помічника командира частини з фінансово-економічної роботи-начальника фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 , який прибув з Військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, з 03 січня 2023 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2024 року №213/нод наказано командиру військової частини НОМЕР_2 до 31 жовтня 2024 року провести заходи з розформування військової частини НОМЕР_2 , умовне найменування - військова частина НОМЕР_2 та ідентифікаційний код - НОМЕР_6 - анулювати.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.10.2024 року №305 ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 30 серпня 2024 року №283 на посаду начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_7 , з 25 жовтня 2024 року виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.
На звернення позивача з питань виплати грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_2 надано відповідь листом від 25.10.2024 року №1558/4502, відповідно до якої п. 4 Постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 в редакції, яка діяла з 24.07.2021 по 19.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Згідно статті 7 Закону України від 7 грудня 2017 року №2246-VIII “Про державний бюджет України на 2018 рік» зі змінами прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року встановлено 1762 гривні. Протягом 2022-2023 років Військова частина НОМЕР_2 діяла в рамках повноважень та у спосіб, передбачений Постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 під час визначення розміру посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців.
Судом встановлено на підставі архівних відомостей та не спірним між сторонами, що за період з 02.03.2022 по 23.06.2022 року включно та з 03.01.2023 по 19.05.2023 року позивачу при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням відповідачем застосовано розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, який встановлений пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Крім того, судом встановлено на підставі архівних відомостей, що позивачу у 2022 та 2023 роках нараховано та виплачено грошову допомогу для оздоровлення.
Судом встановлено на підставі довідки від 22.11.2024 року №1553/12697, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , що військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з розформуванням.
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу правомірності нарахування та виплати відповідачем грошового забезпечення позивача за період з 02.03.2022 по 23.06.2022 року включно та з 03.01.2023 по 19.05.2023 року включно.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, (далі - Постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018 року) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, діяв п. 4 Постанови №704 у первісній редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас, з 29.01.2020 року знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року (в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 відсотків мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум).
Згідно з п. 3 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року в справі №240/4946/18, постановах Верховного Суду від 18.02.2021 року в справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Оскільки положення п. 4 Постанови №704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати суперечить положенням п. 3 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, тому вони не підлягають застосуванню.
З 29.01.2020 по 27.01.2023 року відповідач був зобов'язаний обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання позивача з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, як було передбачено п. 4 Постанови № 704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 1762 грн.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 2102 грн.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 2270 грн.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 2481 грн.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 - 2684 грн.
Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що з 02.03.2022 по 23.06.2022 року включно та з 03.01.2023 по 19.05.2023 року включно грошове забезпечення позивача та інші додаткові виплати, зокрема, грошова допомога на оздоровлення за 2022 - 2023 роки мали обчислюватися згідно з пунктом 4 Постанови №704 в редакції, яка діяла з 29.01.2020 до 19.05.2023 включно, а саме: за період з 02.03.2022 по 23.06.2022 року включно - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, за період з 03.01.2023 по 19.05.2023 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 200/555/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 200/555/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв