20 листопада 2025 року справа №200/2467/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 р. у справі № 200/2467/25 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у п.12 протоколу засідання від 07.02.2025 № 10/в про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої п.п. 7 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із втратою 20% працездатності без встановлення інвалідності, передбачену п.п. 7 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у розмірі, що визначається у відсотках 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 12 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.02.2025 № 10/в щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності, отриманою внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідач наголошує на тому, що відповідно до Довідки МСЕК серії 12ААА №121350 від 14.08.2024 року датою огляду позивача на предмет встановлення ступеню втрати професійної працездатності є - 14.08.2024 року, а тому при вирішенні питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло станом на цю дату, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком №975 в редакції станом на 14.08.2024 року.
Відповідач вважає, що ним правомірно було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою 20% працездатності без встановлення інвалідності, передбачену п.п. 7 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки було пропущено тримісячний строк з моменту звільнення. Судом першої інстанції не було здійснено об'єктивної і у повному обсязі перевірки поважності причин пропуску позивачем встановленого Законом тримісячного строку, тобто судом не перевірено своєчасності та повноти вчинення позивачем всіх необхідних дій, направлених на проходження ВЛК та МСЕК і встановлення йому ступеню втрати працездатності, як у період до звільнення з військової служби 23.04.2024 року (протягом майже 2-х місяців з 28.02.2024 року - дати отримання позивачем довідки №1558/623), так і протягом 3-х місяців після звільнення з військової служби; не було надано належної правової оцінки вказаним вище обставинам та доказам у даній справі, що потягло за собою неправильне застосування норм матеріального права та прийняття судом першої інстанції помилкового рішення.
Також рішення суду суперечить правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, яка висловлена у постановах від 08 листопада 2023 року по справі №320/4821/19 та від 2 квітня 2024 року по справі №260/2081/23.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач у період з 24.02.2022 по 23.04.2024 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.04.2024 № 41-РС відповідно до п.п. "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ст. солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 № 116 ст. солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини з 23.04.2024.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 08.09.2023 одержав розрив передньої хрестоподібної зв'язки, комбінований розрив заднього рогу медіального меніску, комбінований розрив заднього рогу латерального меніску. Хондромаляція 2-3 ст., блоку колінного суглобу. Травма отримана під час проходження служби та пов'язана з виконанням військового обов'язку військової служби в Збройних Силах України.
Згідно з Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 14.06.2024 № 4874, наслідки травми ОСОБА_1 - травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
За наслідками отриманого 08.09.2023 поранення, Обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 м. Краматорськ ОСОБА_1 визначено 20% втрати працездатності у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини про що видано довідку серії 12 ААА № 121350 від 14.08.2024 на підставі акту огляду МСЕК № 777.
02.09.2024 позивач звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_1 до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги передбаченої п.п. 7 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 12 проколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 10/в від 07.02.2025 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності встановлено у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Вказано, що заявника звільнено з військової служби 23.04.2024, а 14.08.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
За нормами пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі: 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
З наведених приписів законодавства висновується, що при вирішенні питання про наявність у особи права на одноразову грошову допомогу, пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII передбачене строкове обмеження щодо часу втрати особою, звільненої з військової служби, працездатності, а саме не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. При цьому, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, є дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивача звільнено з військової служби 23.04.2024 та 14.08.2024 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20% втрати працездатності у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини про що видано довідку серії 12 ААА № 121350 від 14.08.2024 на підставі акту огляду МСЕК № 777.
Отже, ступінь втрати працездатності позивачу встановлено у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Питання щодо наявності права на отримання одноразової грошової допомоги згідно пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ у разі пропущення тримісячного строку, було предметом розгляду Верховного Суду у справі № 260/2081/23, в постанові від 26 квітня 2024 року у якій справі викладена наступна правова позиція «п.53…встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
55. Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2024 року, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.
56.Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.».
В межах цієї справи судом встановлено, що після звільнення з військової служби (23.04.2024) позивача 16.05.2024 направлено на МСЕК. Документи надійшли до МСЕК 14.06.2024, а огляд проведено 14.08.2024, що підтверджується актом огляду МСЕК від 14.08.2024 № 777.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для проходження МСЕК та отримання відповідної довідки у визначений законом строк після звільнення з військової служби.
Отримання такої довідки після спливу тримісячного строку від звільнення позивача з військової служби не залежало від його волевиявлення та зумовлене об'єктивними обставинами, а саме встановленим порядком направлення, розгляду документів та проведення огляду МСЕК, тривалість якого не підлягала контролю з боку позивача.
Колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин, позивач не має зазнавати жодних негативних наслідків від того, що огляд не відбувся до 23.07.2024. Тому посилання відповідача на відсутність у позивача права на отримання допомоги у зв'язку з пропуском тримісячного строку є помилковим.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 р. у справі № 200/2467/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 р. у справі №200/2467/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв