20 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/10485/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) за допомогою системи «Електронний суд» звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , яке викладене в листі від 17.08.2025 №691/15229 про відмову в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за безвісно відсутнього сина, старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, за безвісно відсутнього сина, старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісті 10.11.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є матір'ю безвісти зниклого ОСОБА_2 , в зв'язку з чим має право на отримання грошового забезпечення за безвісно відсутнього сина.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач в межах встановленого ухвалою суду строку подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі та зазначає, що оскільки позивачем ані до заяви про виплати грошового забезпечення за зниклого безвісти військовослужбовця, ані до даної позовної заяви не було додано повні витяги з ДРАЦСу, на підставі яких можливо було б встановити належність позивача до першої чи другої черги осіб, яким належне грошове забезпечення та всі інші види виплати зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_2 , а надана відповідь від Відділу ДРАЦС у м. Чернігові лише констатує неможливість надання такого витягу та дійсність Свідоцтва про народження, однак в свою чергу не дає встановити необхідну інформацію, яка б дала можливість належність позивача до першої чи другої черги осіб, яким належне грошове забезпечення та всі інші види виплати зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), який зник безвісти за особливих обставин під час виконання ним обов'язків із захисту Батьківщини.
Сповіщенням сім'ї №88 від 14.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено, що солдат ОСОБА_2 , син позивача, який проходив військову службу за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_1 , - зник безвісті 10.11.2024 в районі села Лисівка Покровського району Донецької області під час ведення бойових дій.
Вказаний факт також підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 №306 солдат ОСОБА_2 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 07.01.2023.
Наказом 5437/нод від 20.12.2024 затверджено результати службового розслідування за фактом зникнення безвісті старшого солдата ОСОБА_2 : наказано начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини здійснювати нарахування і виплату грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця членам його сім'ї (в разі подання відповідних заяв та передбачених законодавством документів) на час безвісної відсутності у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям з військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, розділу XXX, п.10 Розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», п. 6 рішення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024.
Позивач звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення, сина, який зник безвісті під час виконання обов'язків військової служби із захисту Батьківщини.
Листом від 17.08.2025 №691/15229 відповідач повідомив, що до заяви не долучені повні витяги з ДРАЦСу, що дозволили б визначити належність позивача до першої чи другої черги осіб, яким належне грошове забезпечення та всі інші види виплат зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 , а тому підстави для задоволення заяви позивача про виплату грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_2 відсутні.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).
Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
В постанові визначений перелік документів, які приєднуються до заяви про виплату грошового забезпечення, зокрема і копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців.
Тобто, законодавець визначив альтернативну можливість подання або копії свідоцтва про народження військовослужбовця, або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.
Суд зазначає, що крім свідоцтва про народження позивачем до військової частини НОМЕР_1 був також наданий офіційний переклад свідоцтва про народження, засвідчений нотаріально.
Так, зниклий безвісти військовослужбовець ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у м. Нарткала Кабардино - Балкарська Республік російська федерація, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 14.09.1977, виданого районним відділом ЗАГС м. Нарткала Кабардино Балкарської Республіки, російська федерація. Мати: ОСОБА_1 .
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до органів державної реєстрації актів цивільного стану з метою отримання повного витягу з ДРАЦС ОСОБА_3 листом від 14.01.2025 повідомлено, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації органи реєстрації актів цивільного стану не надають правову допомогу у вирішені питання про витребування документів про реєстрацію актів цивільного стан компетентними органами російської федерації. Також повідомлено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стан) документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально ш те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплено гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідченні (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Тобто наявний документ, а саме, свідоцтво про народженні ОСОБА_2 , є дійсним для пред'явлення за місцем його вимоги.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що надана копія свідоцтва про народження зниклого безвісти ОСОБА_2 є належним доказом, який підтверджує його родинні відносини з матір'ю.
Вказане свідоцтво про народження є дійсним та ніким не скасовувалось.
Також суд зазначає, що на підставі зазначеного свідоцтва про народження ОСОБА_2 отримав паспорт громадянина України, про що міститься відповідний запис, а тому підстави для відмови у прийнятті вказаного документа як доказу родинних відносин позивача з її сином відсутні.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий захист, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору частини 1 статті 2 КАС України та статті 13 Конвенції та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за безвісно відсутнього сина, старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, за безвісно відсутнього сина, старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісті 10.11.2024.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за безвісно відсутнього сина, старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, за безвісно відсутнього сина, старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісті 10.11.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складено 20.11.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО