20 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/10468/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Козелецької окружної прокуратури в інтересах Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Куликівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Козелецька окружна прокуратура в інтересах Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Куликівської селищної ради, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Куликівської селищної ради щодо не проведення інвентаризації та не виготовлення технічної документації із землеустрою (землевпорядної документації) щодо земельної ділянки орієнтовною площею 11,8499 га, яка безпосередньо примикає до земельної ділянки кадастровий номер 7422783500:05:001:0003 та кварталу № 7 Вертіївського лісництва Ніжинського надлісництва філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України», що знаходиться за межами села Дрімайлівка на території Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області;
зобов'язати Куликівську селищну раду вжити заходи, спрямовані на проведення інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 11,8499 га, яка безпосередньо примикає до земельної ділянки кадастровий номер 7422783500:05:001:0003 та кварталу № 7 Вертіївського лісництва Ніжинського надлісництва філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України», що знаходиться за межами села Дрімайлівка на території Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, та виготовлення відповідної документації із землеустрою (землевпорядної документації).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що бездіяльність Куликівської селищної ради є протиправною та суперечить інтересам держави в цілому та територіальної громади зокрема. Відсутність документації з інвентаризації щодо визначеної земельної ділянки є перешкодою для забезпечення здійснення державного контролю за її використанням та охороною, позбавляє реальної можливості визначення норм законодавства, які підлягають застосуванню до правовідносин з використання цієї земельної ділянки.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою суду від 15.10.2025 у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що селищна рада законно розглядала Заяву Позивача від 07.03.2025 № 2766/35.7-2025, однак рішення не прийнято, що відповідає процедурі його ухвалення. Вважає, що хоча оскаржується бездіяльність селищної ради, однак дії Куликівської селищної ради відповідають Конституції та законам України і не порушують прав, свобод та інтересів Позивача як юридичної особи та вчинялись в межах повноважень та згідно із Регламентом роботи селищної ради восьмого скликання: за результатами вивчення Заяви Позивача було розроблено проєкт рішення, який розглядався колегіально на сесії селищної ради, однак згідно із Регламентом рішення не прийнято, так як не набрало більшості голосів депутатів на його підтримку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
До Куликівської селищної ради надійшла заява філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України» №2766/35.7-2025 від 07.03.2025 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,8499 га за рахунок земель запасу, розташованої за межами с. Дрімайлівка на території Куликівської селищної ради для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг.
Вказана заява 28.03.2025 була винесена на розгляд 52 сесії 8 скликання Куликівської селищної ради, але проект рішення не отримав необхідної кількості голосів депутатів
та рішення не було прийняте.
Листом № 03-07/988 від 04.04.2025 Куликівська селищна рада повідомила філію «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України» про результати розгляду заяви.
Поряд з тим, на підставі ст. 57, 57-1 Земельного кодексу України Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства до Куликівської селищної ради направлено подання № 02/383 від 23.04.2025 щодо можливості віднесення однієї несформованої земельної ділянки орієнтовною площею 11,8499 га, яка безпосередньо примикає до земельної ділянки кадастровий номер 7422783500:05:001:0003 та кварталу № 7 Вертіївського лісництва Ніжинського надлісництва філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України», до самозалісених земель. До вказаного подання додано планово-картографічні матеріали.
Куликівською селищною радою вказане подання Північного МУЛМГ 29.05.2025 було винесено на 53 сесію 8 скликання для розгляду, але проект рішення не отримав необхідної кількості голосів депутатів та рішення не було прийняте.
Також, Козелецька окружна прокуратура листом від 11.07.2025 № 50-77-2956вих25 звернулась до Куликівської селищної ради із запитом щодо того, чи звертались до селищної ради лісогосподарські підприємства про надання в постійне користування вказаної ділянки; якщо так, то яке рішення прийняте; чи надходили подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про віднесення вказаної земельної ділянки до самозалісеної, якщо так, то яке прийняте рішення; чи проводились селищною радою обстеження вказаної земельної ділянки; чи виносилось на розгляд сесії сільської ради питання про передачу вказаної земельної ділянки в постійне користування та про вжиті заходи щодо проведення інвентаризації чи замовлення документації із землеустрою щодо визначеної самозалісеної земельної ділянки на території Куликівської ОТГ та надати підтверджуючі документи
Листом від 28.07.2025 № 03-09/2010 Куликівська селищна рада повідомила, що за результатами розгляду подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України селищною радою розроблено проект рішення «Про віднесення земельної ділянки до самозаліснених земель та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у постійне користування», який було включено до порядку денного пленарного засідання п'ятдесят третьої сесії Куликівської селищної ради восьмого скликання, яка відбулась 29 травня 2025 року. Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», статті 32 Регламенту роботи Куликівської селищної ради восьмого скликання на пленарному засіданні п'ятдесят третьої сесії Куликівської селищної ради восьмого скликання 29 травня 2025 року, після обговорення, Проект рішення винесено на голосування та за результатами голосування депутатів не отримав кількості голосів на підтримку. Тому, такий Проект рішення, вважається відхиленим та не прийнятим, що зафіксовано в протоколі пленарного засідання 53 сесії Куликівської селищної ради восьмого скликання від 29.05.2025, про що письмово повідомлено лісове господарство.
Керівник Козелецької окружної прокуратури вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення інвентаризації та виготовлення технічної документації із землеустрою (землевпорядної документації) щодо земельної ділянки, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до норм Закону № 1697-VII прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Так, згідно зі статтею 20 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року, ратифікованої Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР, органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).
Статтею 18-1 Закону № 280/97-ВР визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відтак, у даному випадку орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування щодо повноти виготовлення документації із землеустрою на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, чинним законодавством не визначено. Орган, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом до органів місцевого самоврядування про визнання протиправною їх бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, пов'язаних з проведенням інвентаризації земельної ділянки, фактично відсутній.
Подібна позиція з питання представництва прокурором інтересів держави в якості самостійного позивача викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
При цьому у статті 1 Лісового кодексу України закріплено, що самозалісена ділянка це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Аналогічне визначення містить ЗК України (стаття 57-1).
З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях законодавчо встановлено процедуру віднесення земель до самозалісених, яка покликана збільшити лісистість території України.
Зокрема, за частина третя статті 57-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Віднесення земельної ділянки несформованої як об'єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру (частина п'ята статті 57-1 Земельного кодексу України).
Відповідно до абз. 1 частини четвертої статті 21 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон № 3613-VI) відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються.
Пунктом 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, в електронній формі подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22 (1); документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки (2); електронний документ (3).
Таким чином, законодавством визначена процедура для реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, якою зокрема, визначається вид угідь земельних ділянок та їх цільове призначення.
Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, несформованих як об'єкт цивільних прав, власнику земельної ділянки необхідно виготовити технічну документацію із землеустрою та подати її до Державного земельного кадастру для вчинення дій по реєстрації відповідної ділянки, її виду угідь та ін.
Будь-який інший нормативно-правовий акт, крім статті 57-1 Земельного кодексу України, не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених (указане вбачається із листів Міндовкілля від 21.03.2024, Держлісагентства від 23.02.2024).
Статтею 1 Закону № 3613-VI визначено, що державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (стаття 2 Закону № 3613-VI).
Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються (стаття 3 Закону № 3613-VI).
Землі в межах державного кордону України є об'єктами Державного земельного кадастру (стаття 10 Закону № 3613-VI).
Згідно із частиною першою статті 11 Закону № 3613-VI відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.
До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об'єктів будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 15 Закону № 3613-VI).
Відповідно до статті 21 Закону № 3613-VI відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель за результатами інвентаризації земель.
Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель; б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виключно на підставі технічної документації із землеустрою до Державного земельного кадастру вносяться відомості щодо меж земельної ділянки, її площі, цільового призначення, виду цільового призначення в межах певної категорії земель та інші ідентифікуючі дані конкретної земельної ділянки. При цьому чинне законодавства не визначає можливості встановлення наведених вище даних щодо земельної ділянки та внесення їх до Державного земельного кадастру на підставі будь-яких інших документів.
Землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо [стаття 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі Закон № 858-IV)].
Згідно із статтею 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.
Землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень (стаття 22 Закону № 858-IV).
Статтею 25 Закону № 858-IV визначено види документації із землеустрою. Серед них зокрема виділяють: проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Замовниками документації із землеустрою за статтею 26 Закону № 858-IV можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
При здійсненні землеустрою з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування проводиться інвентаризація земель (стаття 35 Закону № 858-IV). У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Порядок проведення інвентаризації земель затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513.
Відповідно до статті 57 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок або за рішенням сільських, селищних, міських рад. Рішення про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення приймається у порядку, визначеному ст. 35 цього Закону. При цьому, за ч 2 цієї статті земельна ділянка може бути сформована за технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Таким чином, орган місцевого самоврядування може бути замовником документації із землеустрою та на підставі його рішень може здійснюватися землеустрій. Більше того, саме за рішенням органів місцевого самоврядування розробляється технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року № 1423-IX, що набули чинності 27.05.2021, розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, з дня набрання чинності яким землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зазначених у підпунктах «а» - «е» даного пункту Перехідних положень.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Тобто з 27.05.2021 розпорядниками земель, які знаходяться за межами населених пунктів, у т.ч. які перебувають в оренді, право державної власності на які у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано за державою, є відповідні територіальні громади, а такі землі комунальною власністю.
Ураховуючи наведене, фактичним власником земель за межами с. Дрімайлівка є Куликівська об'єднана територіальна громада, а реалізацію повноважень власника здійснює відповідний орган місцевого самоврядування Куликівська селищна рада.
Відтак, для проведення інвентаризації та виготовлення технічної документації із землеустрою земельної ділянки у даному випадку достатньо лише волевиявлення власника та прийняття відповідного рішення.
Згідно із статтями 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10, частини перша та третя статті 16, пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Таким чином, саме до повноважень Куликівської селищної ради відноситься прийняття рішення щодо інвентаризації земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою, якою буде встановлено місце розташування конкретної земельної ділянки, її межі, розміри, правовий статус, кількісні та якісні характеристики, необхідні для ведення Державного земельного кадастру, що необхідно для забезпечення здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, прийняття на їх основі відповідних рішень уповноваженими на те органами.
Незважаючи на наявність відомостей щодо статусу та цільового призначення означеної земельної ділянки, неодноразових звернень Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та реальної потреби у вирішенні вказаного питання ураховуючи єдиний законодавчо визначений шлях щодо встановлення основних характеристик земельної ділянки (виготовлення технічної документації із землеустрою, зокрема шляхом проведення інвентаризації), органом місцевого самоврядування заходи, спрямовані отримання відповідної технічної документації не вживалися.
Натомість, відсутність відповідної технічної документації із землеустрою, у якій фахівцями буде визначено її цільове призначення та інші характеристики, може мати наслідком прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу всієї ділянки у користування для ведення товарної сільськогосподарської діяльності або ж у приватну власність у порядку безоплатної приватизації, що позбавляє права держави від можливості впливу на збереження дерев у межах цієї ділянки.
Суд враховує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що така бездіяльність Куликівської селищної ради є протиправною та суперечить інтересам держави в цілому та територіальної громади зокрема. Відсутність документації з інвентаризації щодо визначеної земельної ділянки є перешкодою для забезпечення здійснення державного контролю за її використанням та охороною, позбавляє реальної можливості визначення норм законодавства, які підлягають застосуванню до правовідносин з використання цієї земельної ділянки.
Статтею 74 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Оскільки за приписами Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, питання щодо їх охорони потребує особливої уваги.
Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Аналіз статей 57-1, 122 ЗК України та статей 1, 4, 5, 7, 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України і фактичний стан земель, зазначених у поданнях Північного УЛМГ від 22.11.2023 № 02/1095 та від 19.03.2024 № 02/279, свідчать, що ці угіддя є самозалісеними, а тому Куликівська селищна рада протиправно не вирішує питання щодо визначення правового статусу вказаних земельних ділянок.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Козелецької окружної прокуратури в інтересах Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Куликівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Куликівської селищної ради щодо не проведення інвентаризації та не виготовлення технічної документації із землеустрою (землевпорядної документації) щодо земельної ділянки орієнтовною площею 11,8499 га, яка безпосередньо примикає до земельної ділянки кадастровий номер 7422783500:05:001:0003 та кварталу № 7 Вертіївського лісництва Ніжинського надлісництва філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України», що знаходиться за межами села Дрімайлівка на території Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.
Зобов'язати Куликівську селищну раду вжити заходи, спрямовані на проведення інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 11,8499 га, яка безпосередньо примикає до земельної ділянки кадастровий номер 7422783500:05:001:0003 та кварталу № 7 Вертіївського лісництва Ніжинського надлісництва філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України», що знаходиться за межами села Дрімайлівка на території Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, та виготовлення відповідної документації із землеустрою (землевпорядної документації).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Козелецька окружна прокуратура (вул. Євгена Лоскота, 1, с-ще Козелець, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 17000, код ЄДРПОУ 0291011421) в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. П'ятницька, 8, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44943013).
Відповідач: Куликівська селищна рада ( вул. Миру, 67, с-ще Куликівка, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 16300, код ЄДРПОУ 04412432 ).
Повне судове рішення складено 20.11.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА