Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 листопада 2025 року № 520/22712/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, буд. 106,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49008, код ЄДРПОУ13486010) , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправним рішення № 204150008596 від 30.07.2025 Головного управління ПФУ в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в призначенні пенсії за віком.
-зобов'язати Головне управління пенсійного фонду в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 до трудового стажу для обчислення пенсії стаж роботи з 01.11.1981 по 12.06.1984 року в колгоспі “Комуніст» та з 01.03.1988 по 28.03.1989 рік в колгоспі “Побєда» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 08.07.2025 року.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
08 липня 2025 року позивач досяг 60-річного віку, що дає право на призначення пенсії за віком.
23.07.2025 року звернувся до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком з 08.07.2025 року .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, яке розглядало мою заяву за принципом екстериторіальності, № 204150008596 від30.07.2025 р. ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком.
В рішення зазначається, що для отримання пенсії по досягненню 60 річного віку необхідний трудовий стаж повинен становити 32 роки, який у нього відсутній та встановлено, що страховий стаж становить ЗО років 09 місяців 08 днів.
До страхового стажу для призначення пенсії відповідачем не може бути зараховано стаж роботи в колгоспі «Комуніст» з 01.11.1981 по 12.06.1984 роки та в колгоспі «Победа» з 01.03.1988 по 28.03.1989 роки. (5 років, 8 місяців, 27 днів).
При цьому, як зазначає відповідач у своєму рішенні, даний стаж не був зарахований, оскільки в архівних довідках, які надавалися мною разом з трудовою книжкою зазначено по-батькові « ОСОБА_1 », що на думку відповідача не відповідає паспортним даним « ОСОБА_1 ».
При поданні документів до підрозділу Пенсійного фонду для нарахування пенсії за віком, позивачем було подано основний документ для такого перерахунку, яким є трудова книжка, яка оформлена у відповідності до законодавства, має всі необхідні та коректні записи, серед яких всі необхідні записи про членство та роботу в колгоспах «Комуніст» та «Победа», (стор. 2-3).
Також, в розділі «Трудова участь в громадському господарстві» (стор. 18-19) є записи про виконання річного мінімуму трудової участі в господарстві, які підтверджують дні роботи у даних господарствах.
Натомість, не звернувши уваги на основний документ, яким є трудова книжка, ТУ ПФУ в Донецькій області відмовило в нарахуванні пенсії за віком, акцентуючи свою увагу на архівних довідках, в яких посадовими особами підприємств в 80-х роках були зроблені не коректні записи про роботу, а саме замість по-батькові « ОСОБА_2 », зазначено «О».
Позивач вважає, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, що стало підставоюзвернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Суд вказує, що на момент внесення записів до трудової книжки ОСОБА_3 за період з 1981 по 1989 діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620, та Інструкція, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі- Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Суд вказує, що в період внесення записів про періоди роботи позивача, не зараховані відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі Інструкція №58).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа №275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Наявність належних записів не спростовується відповідачем.
Таким чином, інформація, якої недостатньо відповідачу для зарахування трудового стажу при роботі в колгоспі: про встановлений та вироблений мінімум трудової участі (ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення") міститься в самій трудовій книжці позивача на сторінках 2-3 та сторінках 18-19, але це не було враховано при розгляді заяви про призначення пенсії.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій № 204150008596 від 30.07.2025 підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо позовних вимог -зобов'язати Головне управління пенсійного фонду в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 до трудового стажу для обчислення пенсії стаж роботи з 01.11.1981 по 12.06.1984 року в колгоспі “Комуніст» та з 01.03.1988 по 28.03.1989 рік в колгоспі “Побєда» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 08.07.2025 року.
З системного аналізу положень ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст.8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим мотивуванням спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. При цьому, суд зауважує, що приписи перелічених норм права встановлюють, що суд не має прав перебирати на себе функції органів державної влади, на які законами України покладені певні обов'язки, надані повноваження та віднесені до виключної компетенції такого суб'єкта.
Отже, суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача зобов'язати Головне управління пенсійного фонду в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 до трудового стажу для обчислення пенсії стаж роботи з 01.11.1981 по 12.06.1984 року в колгоспі “Комуніст» та з 01.03.1988 по 28.03.1989 рік в колгоспі “Побєда» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 08.07.2025 року задоволенню не підлягають.
Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що судом скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, шляхом зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, буд. 106,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49008, код ЄДРПОУ13486010) , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення № 204150008596 від 30.07.2025 Головного управління ПФУ в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, буд. 106,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49008, код ЄДРПОУ13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев'ятьсот шістдесят вісім) грн.96 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.