Справа № 214/9718/25
1-кп/214/1044/25
11 листопада 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції за участю захисника кримінальне провадження відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, раніше судимого: 08.07.2024 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 125 КК України до 120 год. громадських робіт, зареєстрованого та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , який обіймав посаду стрільця 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, у військовому званні «солдат»,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.
Від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, в якому зазначено, що на теперішній час відсутні дані про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України ризики, встановлені під час досудового слідства, передбачені п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про наступні ризики.
Обвинувачений не має постійного місця роботи та джерел доходу, що свідчить про фінансову неспроможність та неможливість забезпечувати себе у законний спосіб; у зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, за місцем реєстрації не мешкає та не має постійного місця проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати останнього не покидати межі м. Кривого Рогу або території України.
Вказані обставини свідчать про високу ймовірність настання таких ризиків, як переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України), враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх специфіку, корисливий й суспільно небезпечний характер таких дій, а також особу ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований та, ймовірно, отримував дохід лише від своєї протиправної діяльності, що вказує на систематичний характер його протиправної поведінки й дає підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, що є ризиком, визначеним п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України.
Крім того, прокурором в обґрунтування неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів зазначено, що згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи обвинуваченого, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», необхідно застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання, особистої поруки, не зможуть запобігти викладеним вище ризикам, оскільки такі запобіжні заходи не пов'язані із ізоляцією обвинуваченого у відповідній кримінально-виконавчій установі.
У разі застосування більш м'якого запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_4 , не обмежений у пересуванні, фінансових ресурсах, засобах комунікації для здійснення незаконно впливу на інших учасників кримінального провадження, зокрема шляхом вмовляння, підкупу, погроз.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою із зазначених в ньому підстав, просив його задовольнити.
Захисник та обвинувачений в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровська область 23.09.2025 р. відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.11.2025 р.
Згідно вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ по справі «Ілійков проти Болгарії»).
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У клопотанні прокурор вказав на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У справі «Смирнов проти Росії» (п.60) ЄСПЛ зазначив, що «ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку; це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан, зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування».
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує, що ОСОБА_4 з неповною середньою освітою, неодружений, раніше судимий: 08.07.2024 Довгинцівським районним судом м.Кривого Рогу за ч.1 ст. 125 КК України до 120 год громадських робіт, враховує стадію судового провадження, воєнний стан, а також те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, а також продовженням існування наступних ризиків, а саме переховування від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Незаконний вплив на свідків, оскільки ОСОБА_4 з матеріалів кримінального провадженні відомі їх анкетні дані, а тому він, без будь-яких перешкод, зможе змусити їх давати необхідні йому показання, які будуть заважати встановленню об'єктивної істини у справі. Існування відповідного ризику обумовлено і тим, що свідків ще не допитано безпосередньо судом, а відтак їх показання щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень мають значення для кримінального провадження,обвинувачений, наділений потенційною можливістю незаконно впливати на них, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою перешкоджання встановленню істини кримінальному провадженні та розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Інші ризики прокурором не доведені.
Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачений може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків у цьому кримінальному провадженні; неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що відсутні докази щодо звернення осіб, які поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків; запобіжний захід у вигляді домашнього арешту також не може бути застосований у відношенні останнього, зважаючи на те, що відсутні відомості щодо належності на праві власності нерухомого майна, а також на те, ще власник житла та повнолітні особи, які в ньому проживають висловили на це згоду.
Крім того, з огляду на положення ч.8 ст.176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177,178, 183 КПК України, суд, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Вказане свідчить про наявність ризиків,передбаченихст.177 Кримінального процесуального кодексу України,у такому їх ступені, який є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового провадження та неможливості застосувати більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою необхідно задовольнити, а в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 314-315 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України строк тримання під вартою на 60 (шістдесят днів) до 09.01.2026 року включно.
Копію ухвали направити обвинуваченому для відома та установі за місцем його утримання для виконання в частині продовження строків тримання під вартою та вручення обвинуваченому.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали проголошено о 12-00 годині 12 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_1