Справа № 214/6030/25
2/214/3859/25
Іменем України
17 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/6030/25 за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Представники:
від позивача - адвокат Ткаченко Ю.О., Ґедзь О.В.,
від відповідача - адвокат Гудима Т.В.,
Директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі скорочено - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») Ґедзь О.В. звернулася до суду з позовною заявою шляхом направлення в електронній формі 23.06.2025, в якій просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики №3897121 від 02.12.2020 у загальному розмірі 18 900 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за основною сумою боргу - 6 503 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 12 397 грн. 00 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 3 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 02.12.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі скорочено - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3897121 у вигляді електронного документу, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та застосуванням електронного підпису за одноразовим ідентифікатором (електронним підписом, що був надісланий позичальникові на вказану ним електронну адресу) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору, позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у безготівковій формі шляхом перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на банківський картковий рахунок позичальника, в обмін на зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики. Сума позики - 6 503 грн. 00 коп., строк позики - 30 днів, процентна ставка за користування позикою - 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Підписанням договору позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця, його послуг, погодився, що до моменту підписання договору ознайомився з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, обсяг зобов'язань сторін на наслідки укладення договору йому зрозумілі. Свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі шляхом їх перерахування 02.12.2020 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес». Натомість ОСОБА_1 в порушення умов договору, свої зобов'язання не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 18 900 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за основною сумою боргу - 6 503 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 12 397 грн. 00 коп. При цьому, 21.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено договір факторингу №2106, за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб - боржників, у тому числі за договором позики №3897121 від 02.12.2020, укладеним із ОСОБА_1 . У подальшому, 03.04.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу №03.04.2023-ФК, за умовами якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором позики №3897121 від 02.12.2020, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму вимог 20 187 грн. 56 коп., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 6 503 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування позикою - 13 684 грн. 56 коп. З моменту отримання права вимоги до відповідача за договором позики нарахування жодних санкцій, процентів на заборгованість не здійснювалось. З огляду на те, що відповідач наявну заборгованість за договором позики в добровільному порядку не погашає, тому позивач, будучи дійсним кредитом, вимушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження; задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гудима Т.В. про свою участь в судовому засіданні не заявили, обмежившись поданням відзиву на позов шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». Свої заперечення по суті пред'явлених вимог представник відповідача мотивувала тим, що Законом України №891-ІХ від 15.09.2020 «Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій» передбачено, що будь-який кредит на суму меншу або таку ж як офіційна сума мінімальної заробітної плати на момент отримання кредиту, або укладений кредитний договір на строк до одного місяця, вважається «споживчим кредитом» та регулюється нормами Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відтак, на переконання представника відповідача, визначена умовами договору процентна ставка 1,99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом є несправедливою в сенсі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», є очевидно неспівмірною, суперечить принципам добросовісності, розумності, справедливості, а відтак ця умова договору є нікчемною. Крім того, договір позики було укладено строком на 30 днів, а тому нарахування поза межами строку дії договору є протиправним. Що стосується правомірності відступлення прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» кінцево до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», то представник відповідача вважала, що таке відступлення вимог не доведене належними доказами, а також відсутні докази належного сповіщення позичальника про відступлення таких вимог, що суперечить приписам закону. Стосовно заявлених позивачем процесуальних витрат на професійну правничу допомогу, то представник відповідача вважає їх розмір завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності, не є співмірним зі складністю справи та не враховує витрачений адвокат час.
Правом на подання відповіді на відзив представник позивача не скористався, клопотань про надання додаткового строку не заявляв.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки жоден із учасників справи не заявив про свою участь в судовому засіданні особисто або дистанційно.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши позицію обох сторін, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 02.12.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3897121 у вигляді електронного документу, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та застосуванням електронного підпису за одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За умовами п.2 договору, позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у безготівковій формі в сумі 6 503 грн. 00 коп. шляхом зарахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на банківський рахунок позичальника - банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану банком України - АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Строк позики - 30 днів з кінцевою датою повернення позики - 01.01.2021, процентна ставка - 1,99% за день (фіксована), 2,70% за день - за понадстрокове користування позикою (її частиною), орієнтовна загальна вартість позики - 8 044 грн. 21 коп.
Підписанням договору, позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця, його послуг, погодився, що до моменту підписання договору ознайомився з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, обсяг зобов'язань сторін на наслідки укладення договору йому зрозумілі (п.п.5.1-5.3 договору).
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.ч.1, 2 ст.1047 ЦК України).
Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3, ч.4, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст договору позики №3897121 від 02.12.2020, його форму, наявність електронних підписів одноразовим ідентифікатором з боку позичальника ОСОБА_1 (у форматі «Jw1b8k96B2», направленого на вказану позичальником адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію позичальника) та представника кредитора, суд дійшов висновку, що договір дійсно укладений сторонами правочину в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надала, як і не спростувала факт укладення договору.
Крім того, з наданих суду позивачем доказів вбачається, що позичальник вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб'єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого кредитором одноразового ідентифікатора. Укладення договору оформлено позичальником у встановлений товариством спосіб. При укладенні договору позичальник здійснив у відповідній послідовності усі вищевказані дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору.
Судовим розглядом також встановлено, що свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі 6 503 грн. 00 коп. шляхом перерахування грошових коштів 02.12.2020 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес», підтвердженням чому є копія платіжної інструкції від 02.12.2020 (замовлення №11228735) та довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 02.05.2025 №КД-000025318/ТНПП.
Факт виконання кредитно-договірних зобов'язань з боку ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перед ОСОБА_1 також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 14.08.2025 №20.1.0.0.0/7-250806/47278 та випискою по рахунку, де відображена операція із зарахування коштів в сумі 6 503 грн. 00 коп. 02.12.2020. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредиторів вимагати їх повернення.
Натомість ОСОБА_1 в порушення умов договору позики №3897121 від 02.12.2020 свої зобов'язання не виконала належним чином та протягом узгодженого сторонами строку кредит у повному обсязі не повернула та проценти не сплатила.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку, станом на 05.06.2025 за договором позики №3897121 від 02.12.2020 нарахована заборгованість у загальному розмірі 18 900 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за тілом позики - 6 503 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування позикою - 12 397 грн. 00 коп.
У ході судового розгляду також встановлено, що 21.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено договір факторингу №2106 у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало (відступило) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором позики №3897121 від 02.12.2020, укладеним із ОСОБА_1 , у загальному розмірі вимог 20 187 грн. 56 коп., що підтверджується реєстром прав вимог №1 до договору факторингу, де вимоги до ОСОБА_1 у вказаному вище розмірі включені за порядковим №7824.
У подальшому, 03.04.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу №030423-ФК, у відповідності до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» передало (відступило) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором позики №3897121 від 02.12.2020, укладеним із ОСОБА_1 , у загальному розмірі вимог 20 187 грн. 56 коп., що підтверджується реєстром заборгованості до договору (додаток №1), де вимоги до ОСОБА_1 у вказаному вище розмірі включені за порядковим №18362.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану фінансову послугу.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Враховуючи, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісний кредитор свої зобов'язання за договором позики перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого судом не встановлено, та з огляду на правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», суд приходить до висновку про обґрунтованість звернення до суду.
Оскільки чинне законодавство не забороняє відступлення вимог за умови їх визначеності, тому суд не вбачає підстав, які б ставили під сумнів правомірність набуття позивачем вимог до ОСОБА_1 як дійсним кредитором. Відповідних зустрічних вимог з цього приводу відповідач та її представник не заявляли.
Суд зауважує, що сам по собі факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредиторові за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення його від виконання зобов'язання, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Відтак, посилання представника відповідача в цій частині суд залишає поза увагою.
Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з розрахунком заборгованості до договору позики №3897121 від 02.12.2020, відповідач ОСОБА_1 має загальну суму заборгованості за вказаним договором в розмірі 18 900 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за тілом позики - 6 503 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування позикою - 12 397 грн. 00 коп. Після відступлення прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» кінцево на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» нарахування процентів на тіло кредиту не здійснювалось, а сума відступленого боргу залишилась незмінною. Проценти за користування позикою нараховувалась за фіксованою ставкою 1,99% в день до 01.04.2021 включно, після чого нарахування процентів припинено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована. Оскільки відповідач та її представник не навели власного контррозрахунку суми боргу, не надали первинних документів, за якими можна було б прослідкувати здійснені ОСОБА_1 платежі, виходячи з обсягу наявних у справі доказів, строку кредитування, суд вважає доведеною заборгованість за тілом кредиту у сумі 6 503 грн. 00 коп. До того ж згідно з позицією відповідача, викладеною у відзиві, остання заперечень по суті розміру заборгованості за тілом кредиту не навела.
Зважаючи на те, що відповідач не здійснила погашення заборгованості по кредиту ні перед попереднім кредитором, ні перед дійсним, та не повернула кредит протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору, тобто до 01.01.2021, тим самим допустила істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 6 503 грн. 00 коп., які є доведеними та підлягають задоволенню.
При цьому, суд не погоджується із розміром заявленої заборгованості по процентам за користування кредитом за договором позики №3897121 від 02.12.2020 у розмірі 12 397 грн. 00 коп. з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст.628 ЦК України.
Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, кредитор повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно умов договору позики №3897121 від 02.12.2020, сторони домовились, що договір є строковим: за умовами п.2 договору, позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у безготівковій формі в сумі 6 503 грн. 00 коп., строк позики - 30 днів з кінцевою датою повернення позики - 01.01.2021, процентна ставка - 1,99% за день (фіксована).
Таким чином, суд приходить до висновку, що за погодженням сторін, строк дії договору позики №3897121 від 02.12.2020 визначено до 01.01.2021. Доказів його пролонгування у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. До того ж слід зауважити, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст.1048 та ст. 625 ЦК України.
Відтак, у межах 30-денного строку кредитування до закінчення дії кредитного договору, а саме до 01.01.2021, відповідач ОСОБА_1 зобов'язана була повернути кредиторові позику в сумі 6 503 грн. 00 коп. і сплатити проценти за користування нею за ставкою 1,99% за день. Оскільки строк дії кредитного договору закінчився 02.01.2021, тому починаючи з цієї дати нарахування кредитором відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування є безпідставним, а тому суд погоджується з доводами представника відповідача в цій частині.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача як дійсного кредитора підлягає заборгованість за відсотками, нарахована до 01.01.2021 включно за узгодженою сторонами ставкою 1,99% в день, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.
Що стосується посилань представника відповідача на положення ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимальної процентної ставки в 1%, то суд вважає їх неправозгідними, оскільки як на момент укладення договору, так і до закінчення строку його дії положення ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» такої норми не містили. Договір було укладено сторонами на основі їх вільного волевиявлення та узгоджених умов, підстав вважати його умови нікчемними або несправедливими суд не вбачає. Зміни до ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо введення поняття «денна процентна ставка», порядку її розрахунку та максимального обмеження внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, тобто вже після закінчення строку дії договору, який не пролонгувався, та підстави для їх застосування у рамках спірних правовідносин відсутні. До того ж, у п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» чітко вказано, що дія п.5 розділу I цього Закону (тобто щодо внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідачем в свою чергу не заявлено у даній справі зустрічних позовних вимог про визнання недійсними умов кредитного договору в частині визначення розміру процентів, тому підстав вважати нарахування процентів за узгодженою сторонами ставкою неправомірним суд не вбачає.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на момент відступлення права вимоги заборгованість по процентам була нарахована у розмірі 12 397 грн. 00 коп. до 01.04.2021, тобто частково за період з 02.01.2021 до 01.04.2021, коли у попереднього кредитора припинилось право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку із закінченням строку кредитування. Після відступлення права вимоги новий кредитор процентів не нараховував, вимог про застосування положень ст.625 ЦК України у рамках даного спору не заявляв. При цьому, у графі розрахунку «Сплачено процентів» відображено операції із зарахування коштів за платежами позичальника ОСОБА_1 , здійсненими з метою повернення кредиту, а саме: 02.01.2021 - 871 грн. 92 коп., 17.01.2021 - 565 грн. 07 коп., 30.01.2021 - 462 грн. 33 коп., 06.02.2021 - 256 грн. 85 коп., 11.02.2021 - 256 грн. 85 коп., 16.02.2021 - 359 грн. 59 коп., 23.02.2021 - 359 грн. 59 коп., загалом сплативши 3 132 грн. 20 коп.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Беручи до увагу строк кредитування, розмір відсотків, визначений в кредитному договорі (фіксована ставка - 1,99% за кожен день кредитування, строк кредитування - 30 днів), розмір сплачених відповідачем коштів, зарахованих на погашення процентів за користування позикою у загальному розмірі 3 132 грн. 20 коп., та провівши власний розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за договором позики №3897121 від 02.12.2020 у розмірі 750 грн. 10 коп., виходячи з розрахунку: (6 503 грн. * 1,99% : 100% * 30 днів) - 3132,20 грн.
Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про доведеність порушення ОСОБА_1 кредитно-договірних зобов'язань, правомірність пред'явлення позовних вимог ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» як дійсним кредитором, які підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за договором позики №3897121 від 02.12.2020 у загальному розмірі 7 253 грн. 10 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 6 503 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 750 грн. 10 коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 920 грн. 51 коп. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору та 1 330 грн. 00 коп. на відшкодування документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Ткаченко Ю.О. на підставі договору №01-11/24 від 01.11.2024, пропорційно частині задоволених вимог (38%). Підстави для зменшення таких витрат відсутні, оскільки початково заявлений їх розмір не є завищеним, співмірним зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи.
Вимог про відшкодування процесуальних витрат, понесених у справі, відповідач не заявляла та про намір заявити про їх відшкодування в порядку ухвалення додаткового рішення в межах встановленого процесуального строку не заявляла.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики №3897121 від 02.12.2020 у загальному розмірі 7 253 грн. 10 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 6 503 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 750 грн. 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 920 грн. 51 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1 330 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно частині задоволених вимог.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд.9-а, офіс 204.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено та підписано 17.11.2025.
Суддя О.І. Євтушенко