Справа № 214/7254/25
2/214/4379/25
Іменем України
19 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, при заочному розгляді, цивільну справу №214/7254/25 за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представники: від позивача - адвокат Ткаченко Ю.О., Ґедзь О.В.,
Директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі скорочено - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») Ґедзь О.В. звернулася до суду з позовною заявою шляхом направлення в електронній формі 25.07.2025, в якій просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики №8825733 від 21.02.2025 у загальному розмірі 32 296 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за основною сумою боргу - 8 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 6 916 грн. 00 коп., заборгованість за комісією - 1 380 грн. 00 коп., пеню - 16 000 грн. 00 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 3 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 21.02.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі скорочено - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 було укладено договір №8825733 про надання коштів у кредит, оформлений у вигляді електронного документу, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та застосуванням електронного підпису за одноразовим ідентифікатором (електронним підписом, що був надісланий позичальникові на вказану ним електронну адресу) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору, позичальник ОСОБА_1 21.02.2025 отримала кредит у безготівковій формі у розмірі 8 000 грн. 00 коп. строком на 360 днів (з 21.02.2025 до 15.02.2026) із фіксованою процентною ставкою - 0,95% щоденно, шляхом перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на банківський картковий рахунок позичальника, в обмін на зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики. ЗА надання кредиту позичальник сплачує комісію, що складає 172,5% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 380 грн. 00 коп.). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка у розмірі 400 грн. 00 коп. за кожен день понадстрокового користування кредитом. Ідентифікація особи позичальника перед укладенням договору була проведена за посередництвом системи BankID НБУ. Підписанням договору позичальник підтвердила, що вона ознайомилася на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця, його послуг, погодилася, що до моменту підписання договору ознайомилася з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, обсяг зобов'язань сторін на наслідки укладення договору їй зрозумілі. Свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі шляхом їх перерахування 21.02.2025 на рахунок ОСОБА_1 №030047518205 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес». Натомість ОСОБА_1 в порушення умов договору свої зобов'язання не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 32 296 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за основною сумою боргу - 8 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 6 916 грн. 00 коп., заборгованість за комісією - 1 380 грн. 00 коп., пеню - 16 000 грн. 00 коп. При цьому, 26.06.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу №26/06/25, за умовами якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №8825733 від 21.02.2025, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму вимог 32 296 грн. 00 коп. З огляду на те, що відповідач наявну заборгованість за договором позики в добровільному порядку не погашає, тому позивач, будучи дійсним кредитом, вимушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. Представник позивача - Ґедзь О.В. у судове засідання не з'явилася, згідно з клопотанням, попередньо направленим до суду, просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будучи неодноразово повідомленою належним чином усіма процесуально можливими способами, визначеними ст.128 ЦПК України. Правом на подання відзиву не скористалася, причини неявки суду не відомі.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача, не подання відзиву у встановлений судом строк, суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи.
Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 21.02.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір про надання кредитної лінії (надійний) №8825733 у вигляді електронного документу, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та застосуванням електронного підпису за одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами п.2.1 договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів або достроково та сплатити плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.2.1.1 договору, мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п.2.2 договору, сума кредиту - 8 000 грн. 00 коп., строк кредитування/строк договору - 360 днів, дата надання кредиту - 21.02.2025, дата повернення кредиту - 15.02.2026, розмір першого обов'язкового платежу - 3 660 грн. 00 коп., дата сплати першого обов'язкового платежу - 22.03.2025, тип кредиту - поновлювана кредитна лінія, комісія за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1 380 грн. 00 коп.; процентна ставка -0,95% в день, що є фіксованою. Денна процентна ставка - 0,0998% (п.2.3.1 договору).
У п.2.4 договору визначено, що умовами договору не передбачено наявність у позичальника права ініціювати укладення додаткових угод щодо продовження строку кредитування.
Підписанням договору, позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця, його послуг, погодилася, що до моменту підписання договору ознайомилася з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, обсяг зобов'язань сторін на наслідки укладення договору їй зрозумілі (п.10 договору).
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.ч.1, 2 ст.1047 ЦК України).
Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3, ч.4, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України “Про електронну комерцію»).
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору №8825733 від 21.02.2025, його форму, наявність електронних підписів одноразовим ідентифікатором з боку позичальника ОСОБА_1 - «523251», що підтверджується довідкою про ідентифікацію позичальника, та представника кредитора, суд дійшов висновку, що договір дійсно укладений сторонами правочину в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надала, як і не спростувала факт укладення кредитного договору.
Крім того, з наданих суду позивачем доказів вбачається, що відповідач вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а саме, зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримала повідомлення від суб'єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») із одноразовим ідентифікатором, та прийняла пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого кредитором одноразового ідентифікатора. Укладення договору оформлено відповідачем у встановлений товариством спосіб. При укладенні договору позичальник здійснила у відповідній послідовності усі вищевказані дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору.
Судовим розглядом також встановлено, що свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі 8 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування грошових коштів 21.02.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» за посередництвом платіжної установи, підтвердженням чому є довідка АИ «ЮНЕКС БАНК» від 02.07.2025 №21-8803.
Факт зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» також підтверджується наданими на виконання ухвали суду від 04.08.2025 відповіддю АТ «ПУМБ» від 11.09.2025 №КНО-07.8.5/12187БТ, випискою по рахунку, де відображена операція із зарахування коштів 21.02.2025 о 14.58 год. у сумі 8 000 грн. 00 коп., а також звітом по транзакціях з використанням/без використання БПК за період з 21.02.2025 до 24.02.2025. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредиторів вимагати їх повернення.
Натомість ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору №8825733 від 21.02.2025 свої зобов'язання не виконала належним чином, в результаті чого станом на 26.06.2025 утворилась заборгованість у загальному розмірі 32 296 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за тілом позики - 8 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування позикою - 6 916 грн. 00 коп., неустойка - 16 000 грн. 00 коп., комісія - 1 380 грн. 00 коп., що слідує з розрахунку ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». При цьому, на погашення нарахувань за договором ОСОБА_1 жодних платежів не здійснила.
У ході судового розгляду також встановлено, що 26.06.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу №26/06/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало (відступило) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №8825733 від 21.02.2025, укладеним із ОСОБА_1 , у загальному розмірі вимог 32 296 грн. 00 коп., що підтверджується реєстром прав вимог, де вимоги до ОСОБА_1 у вказаному вище розмірі включені за порядковим №240.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Враховуючи, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісний кредитор свої зобов'язання за договором позики перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого судом не встановлено, та з огляду на правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», суд приходить до висновку про обґрунтованість звернення до суду.
Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з розрахунком заборгованості до кредитного договору №8825733 від 21.02.2025, станом на 14.07.2025 відповідач ОСОБА_1 має загальну суму заборгованості за вказаним договором в розмірі 32 296 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за тілом позики - 8 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування позикою - 6 916 грн. 00 коп., комісію - 1 380 грн. 00 коп., пеню - 16 000 грн. 00 коп. Після відступлення прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» кінцево на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» нарахування процентів на тіло кредиту, пені не здійснювалось, а сума відступленого боргу залишилась незмінною, що слідує з розрахунку заборгованості. Проценти за користування позикою нараховувалась за фіксованою ставкою 0,95% в день до 22.05.2025 включно, після чого нарахування процентів припинено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.
Зважаючи на те, що відповідач не здійснив погашення заборгованості по кредиту ні перед попереднім кредитором, ні перед дійсним, тим самим допустив істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 8 000 грн. 00 коп., по процентам за користування кредитом 6 916 грн. 00 коп., комісією - 1 380 грн. 00 коп., які є доведеними та підлягають задоволенню.
При цьому, суд не погоджується із розміром заявленої заборгованості за пенею з огляду на таке.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Так, обсяг відповідальності позичальника за порушення умов договору регламентовано у п.9. Зокрема, у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка у розмірі 400 грн. 00 коп. за кожен день понадстрокового користування кредитом.
Суд констатує, що за своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Виконання зобов'язання за кредитним договором може бути забезпечене неустойкою (штрафом, пенею). Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання - сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
За змістом ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Водночас, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату ухвалення судового рішення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено п.6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст.3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п.18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
На час розгляду справи положення п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.
Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Так, у постановах від 12.02.2025 у справі №758/5318/23, від 06.05.2025 у справі №464/2647/22 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Разом з тим, Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав чинності 24.12.2023, пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» викладено у новій редакції, із виключенням п.6?.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала: якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, від 29.06.2022 у справі №477/874/19). Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15), що свідчить про сталість судової практики з цього питання.
Відтак, викладення Законом України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» у новій редакції, із виключенням п.6?, не змінює визначене п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за кредитними договорами у період воєнного стану та не виключає його.
З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору №б/н від 24.02.2024, підлягають застосуванню саме вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в силу дії прямої норми.
Оскільки пеня за кредитним договором №8825733 від 21.02.2025 нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому ОСОБА_1 звільняється від обов'язку її сплати на користь кредитора. Оскільки ні первісний кредитор, ні дійсний списання пені не здійснили та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості із урахуванням пені, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені є такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, на підставі наведеного, виходячи із принципів законності та справедливості, суд вважає за необхідне вимоги задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором №8825733 від 21.02.2025 станом на 14.07.2025 у загальному розмірі 16 296 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за основною сумою боргу - 8 000 грн. 00 коп., по процентам - 6 916 грн. 00 коп., за комісією - 1 380 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір у розмірі 1 235 грн. 42 коп. та 1 785 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Ткаченко Ю.О. на підставі договору №01-11/24 від 01.11.2024, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (51% задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором №8825733 від 21.02.2025 станом на 14.07.2025 у загальному розмірі 16 296 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за основною сумою боргу - 8 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 6 916 грн. 00 коп., заборгованість за комісією - 1 380 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 1 235 грн. 42 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1 785 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно частині задоволених вимог.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його ухвалення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Відомості про сторін:
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд.9-а, офіс 204.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду складено та підписано без проголошення 19.11.2025.
Суддя О.І. Євтушенко