Справа № 214/8688/25
2-а/214/76/25
Іменем України
18 листопада 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП та просить суд визнати незаконною відмову Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції по складанню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 щодо скоєння дорожньо-транспортної пригоди 11.06.2024, зобов'язавши відповідача скласти вказаний протокол, посилаючись на наявність порушень ОСОБА_2 вимог КУпАП. В обґрунтування вимог позивачем зазначено про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 11 червня 2024 року близько 07-45 години за участю його та Рижкова О.С. автомобілів, за результатами якого інспектором поліції відносно нього, позивача у справі, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 739735 від 11.06.2024. При ухваленні постанови судом від 30 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2025 року, не враховано висновок експертного дослідження від 20.12.2024, складеного позивачем з метою встановлення відповідності дій водіїв у ДТП вимогам ПДР, відповідно до вимог якого у діях обох водії вбачаються порушення ПДР, однак водій ОСОБА_2 мав технічну можливість зупинити автомобіль до місця зіткнення, чим запобігти зіткненню автомобілів. У постанові суду від 30.12.2024 зазначено про відсутність можливості надавати оцінку відповідності дій ОСОБА_2 вимогам ПДР з огляду на розгляд справи в межах складеного протоколу відносно ОСОБА_1 , при зверненні до відповідача із зобов'язанням скласти протокол відносно ОСОБА_2 , відповідач відмовив у листі від 26.07.2025, тому з урахуванням висновку експертного дослідження від 20.12.2024, просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року замінено у справі первісного відповідача Полк патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції належним відповідачем - Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
У судове засідання учасники процесу не з'явилися,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його та представника відсутності, вимоги позову підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції звернувся до суду з відзивом на позов, в обґрунтування якого зазначено, що складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду, як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Наявність експертного дослідження не може бути підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАп відносно ОСОБА_2 , оскільки вихідні дані бралися із заяви позивача та не відповідають обставинам події, зокрема швидкість автомобіля ОСОБА_2 перед ДТП відповідно до постанови суду у справі № 214/5713/24 становила 45 км/год., у вказаному експертному дослідженні зазначено 50 км/год., а швидкість позивача взагалі не береться до уваги. При цьому постановою Дніпровського апеляційного суду у справі № 214/5713/24 встановлено порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 16.11 та 2.1 ПДР та наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тому доводи про зіткнення автівок внаслідок недотримання ОСОБА_2 Правил дорожнього руху необґрунтовані. З огляду на вимоги пункту 7 статті 247 КУпАП, скласти протокол не можливо з огляду на строк після ДТП більше 3 місяців. Позивачем пропущено строк, передбачений ст. 286 КАС України, жодних дій по досудовому врегулюванню спору між позивачем та відповідачем у термін з 12.08.2025 до 02.09.2025 не відбувалось, тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні вимог.
Третя особа ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову не визнає.
Ураховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, 11 червня 2024 року о 07-40 годині в м. Кривий Ріг, Саксаганський район, перехрестя вул. 30-річчя Перемоги вул. Генерала Радієвського ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Honda Civic, не виконав вимоги д.з. 2.1 «Дати дорогу», а саме рухаючись другорядною дорогою не дав дорогу транспортному засобу Volkswagen, що рухався по головній дорозі, у результаті чого сталось зіткнення та авто отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди. Фіксація нагрудний відеореєстратор 475862, 475855. Своїми діями ОСОБА_1 1 порушив вимоги п.п. п.2.3 16.11 Правил дорожнього руху України, його дії кваліфіковано за ст.124 КУпАП.
Указані обставини встановлені постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 грудня 2024 року у справі № 214/5713/24 (провадження № 3/214/2468/24), якою визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2025 року, постанова Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 грудня 2024 року залишена без змін.
На обґрунтування вимог позивач посилається на висновок експертного дослідження № ЕД-19/104-24/49852-ІТ, складеного 20 грудня 2024 року за заявою захисника Гацелюка С.В. у справі про адміністративне правопорушення № 214/5713/24, відповідно до висновків якого у діях ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимог п. 10.1, 16.11 та д.з. 2.1 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з ДТП; у діях ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимог п. 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з ДТП, що, на думку позивача, є підставою для складення відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Основного Закону України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частина 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом п. 19 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно зі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Як зазначено у ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
Стаття 258 Кодексу визначає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 5 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395): У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені статтею 124 КУпАП.
Пункт 1 Розділу VIII Інструкції № 1395, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 7), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
Крім цього, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення виноситься на місці скоєння адміністративного правопорушення. Нормами КУпАП та Інструкції не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення за заявою одного з учасників ДТП, після вжитих заходів об'єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та після винесення судом рішення, якщо у цьому рішенні немає відповідної вказівки суду.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Стаття 286 КАС України, встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Вирішуючи даний спір, суд пересвідчується у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, суд зазначає, що складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне зобов'язання його скласти, є безпідставними.
Суд також зауважує, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997, будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, оспорювані позивачем дії або бездіяльність відповідача повинні мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Позивачем, під час судового розгляду справи, не було конкретизовано та сформульовано в чому саме виразилося порушення передбачених Конституцією та законами України прав, свобод та охоронюваних інтересів у сфері публічно-правових відносин у зв'язку із непритягненням відповідачем особи до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» у тому ж рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Разом з тим, суд зазначає, що в цій справі, обраний позивачем спосіб захисту, як оскарження бездіяльності ППП УПП в Дніпропетровській області та зобов'язання скласти процесуальні документи з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншу особу, не створить для скаржника жодних юридичних прав та/чи обов'язків.
Крім цього, з огляду на завдання адміністративного провадження, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси заявника.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №826/3585/18, від 14 липня 2020 року у справі 363/3888/17.
Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не складення протоколу відносно ОСОБА_2 не порушує права позивача, оскільки не породжують, не змінюють та не припиняють його права і обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Суд вважає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, повноваження відповідача щодо прийняття будь-яких нормативно-правових актів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - Національною поліцією.
Згідно з рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Судові витрати на підставі ч. 5 статті 139 КАС України, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статями 77, 134, 139, 243-246,286 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.
Третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 18 листопада 2025 року.
Суддя А.В. Ткаченко