Справа № 180/1639/25
2/180/829/25
18 листопада 2025 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Янжули О.С.,
при секретарі - Котовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яводчак О.В., звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступ6ником якого є Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат".
За час роботи на даному підприємстві ОСОБА_1 отримав хронічні професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював. Тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм, недосконалість технологічних процесів, відсутність денного освітлення, несприятливий мікроклімат, важка фізична праця, вимушена робоча поза сприяли розвитку професійних захворювань.
Крім того, за час роботи на підприємстві відповідача, з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом № 5/1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1 від 20.01.2011 року та актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 20.01.2011 року.
16.07.2025 року позивач первинно пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 75%, з яких: 55% професійне захворювання з 16.04.2025 року, 20% нещасний випадок на виробництві встановлений 17.01.2011, крім того йому встановлено другу групу інвалідності.
Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров'я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури та лікування. Просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 800 000,00 гривень без нарахування податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.
27 серпня 2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, в повному обсязі, посилаючись на те, що між сторонами укладені договори від 16.05.2025 року про відшкодування моральної шкоди за спричинене професійне захворювання та травму, на підставі яких відповідач відшкодував позивачу моральну шкоду сплативши по 5000 гривень по кожному договору окремо.
08 вересня 2025 року представник позивача - адвокат Яводчак О.В. надав суду відповідь на відзив в якому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримує та просить їх задовільнити у повному обсязі.
Позивач та його представник - адвокат Яводчак О.В. надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про розгляд справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не надходило.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно положень статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_1 , заведеної 28 травня 1992 року на ОСОБА_2 .
За час роботи на даному підприємстві, а саме: 17 січня 2011 року позивач отримав травму на виробництві, яка обумовлена умовами в яких він працював, а саме: закрита черепно-мозкова травма з струсом головного мозку. Забій шийного відділу хребта, що підтверджується Актами форми Н-1, Н-5.
За даним нещасним випадком складено Акти за формою Н-1 та Н-5 від 20 січня 2011 року.
Крім того, позивач, працюючи на даному підприємстві, також отримав і професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 від 30 травня 2025 року (Форма П-4).
16.07.2025 року позивач первинно пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, де йому було встановлено другу групу інвалідності "професійне захворювання" та 75 % втрати професійної працездатності , у т.р. 55 відсотків втрати професійної працездатності "професійне захворювання" на один рік + 20 відсотків втрати професійної працездатності "нещасний випадок на виробництві "безстроково
Виходячи з медичних документів, акту № 5/17 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, який стався 17 січня 2011 року о 14 год. 30 хв., акту проведення розслідування нещасного випадку, який стався 17 січня 2011 року 14 год. 30 хв., акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку про те, що у зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на шахті, позивач отримав професійні захворювання та травму на виробництві.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок виробничої травми, спричиненої негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).
Згідно зі ст.38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.
За таких обставин, з огляду на вище зазначені норми Законів, під час судового розгляду доведено, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
У зв'язку з вищевикладеним, суд не бере до уваги посилання відповідача на укладений між сторонами договір від 16.05.2025 року про відшкодування моральної шкоди за спричинене професійне захворювання, оскільки його було укладено до встановлення у позивача стійкої втрати працездатності вперше (по проф.захворюванню) висновком рішенням експертної команди.
Щодо договору від 16.05.2025 року про відшкодування моральної шкоди за травму на виробництві, як на підставу відмови у задоволенні позову, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
Згідно ч. 2 ст. 115 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до положень ст. 116 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.
Положення вищевказаної угоди не відповідають матеріалам справи, відомості яких не оспорюються сторонами (дата проведення оцінювання експертною командою, дата складення та затвердження Акту форми Н-1,Н-5,П-4 дата звільнення позивача з роботи) дає можливість визначити, що дана угода фактично зводиться до єдиного завдання - обмеження можливості позивача мати не заборонені законом цивільні права (право на компенсацію спричиненої немайнової шкоди), що вказує на нікчемність цього правочину та підтверджує, що він не створює жодних юридичних наслідків.
Зазначена угода за своєю суттю являється обмеженням можливості позивача мати право на відшкодування моральної шкоди, яке передбачене Цивільним кодексом України та Конституцією України.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях суду апеляційної інстанції, зокрема у справі№ 185/8504/21 провадження№ 22-ц/803/3597/22.
Внаслідок втрати професійної працездатності, у зв'язку з виробничою травмою та професійним захворюванням, у позивача наявна моральна шкода, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, погіршилися його здібності, він втратив професійну працездатність, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений постійно приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки професійного захворювання та травми, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпПУ їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує значні тяжкі зміни його життєвих зав'язків, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, тривалість та характер моральних переживань, що пов'язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку зі ушкодженням здоров'я, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 200 000,00 грн., з яких 100 000 гривень за отримане професійне захворювання, 100 000,00 грн. за отриману травму на виробництві, з утриманням податку та обов'язкових платежів.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23,1167 ЦК України; ст.ст.2,3,4,6,9,10,12,13,19,76-81,133,141,247,258,259,263-265,268,273,352,354-355 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок травми на виробництві - 100 000 гривень, в відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок отриманого професійного захворювання - 100 000 гривень, всього - 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням податку та обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) судовий збір на користь держави в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне Товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62.
Суддя: О. С. Янжула