Справа № 201/14598/25
Провадження № 1-кс/201/4941/2025
18 листопада 2025 року м. Дніпро
Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 2 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62025170030016609, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 серпня 2025 року, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Водяного Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді кулеметника 2-го стрілецького відділення 5-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Старший слідчий СВ відділу поліції № 2 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_4 звернулася із клопотанням, погодженим прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62025170030016609, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 серпня 2025 року, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказала на те, що Слідчим відділенням ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030016609, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 02.07.1982 3013319633 НГУ-вч-3102 солдат за мобілізацією, кулеметник 2-го стрілецького відділення 5- го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , 08.07.2025 о 21:00 год. самовільно залишив місце служби, розташоване в с. Орлівщина, Дніпропетровська область. Проживає: АДРЕСА_2 . м.т. НОМЕР_2 .
Солдат ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуває на посаді кулеметника 2-го стрілецького відділення 5-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 08 липня 2025 року, близько 21 години 00 хвилин, самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу 2-го стрілецького відділення 5-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався за адресою: АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 28 серпня 2025 року.
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
29 серпня 2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України та 29.08.2025 року слідчим суддею Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_6 , було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гаупвахти.
Згідно листа від МЮУ ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» підозрюваний ОСОБА_6 22.10.2025 після внесення застави у розмірі 90840 гривень був звільнений з під варти після чого його місце перебування було невідоме, за місцем проживання підозрюваний не з'являється та на телефонні дзвінки не відповідав у зв'язку з чим 24.10.2025 року підозрюваного було оголошено в розшук та винесено постанову про зупинення кримінального провадження.
Причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами: висновком службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , донесенням з військової частини НОМЕР_1 , витягом з наказу №146мтд від 10.07.2025 про самовільне залишення частини, тощо.
Вказані докази, які самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
1) переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, що підтверджується тим фактом, що після внесення застави підозрюваний ОСОБА_6 не повідомив про своє звільнення та перестав виходити на зв'язок у зв'язку з чим його було оголошено в розшук, тим самим оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке ОСОБА_7 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Окрім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 , будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов'язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов'язання. Вказане також має стати підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання таким, що не може бути застосований до особи, яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.
2) Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що підозрюваний має мотив та можливість вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
3) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 , неодноразово судимий, останній раз вироком Новомосковського міського суду від 25.02.2021 року за злочини передбачені ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців перебуваючи на волі може продовжувати вчинювати нові злочини або продовжити вчинювати злочини, передбачені ст. 407 КК України, або вчинення злочину, передбаченого ст. 408 КК України.
Беручи до уваги, що органом досудового слідства встановлені докази скоєння підозрюваним ОСОБА_6 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, (згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином), а також те, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дозволить запобігти вказаним ризикам.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Водночас, у відповідності до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Також, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Вік та стан здоров'я підозрюваного не перешкоджають триманню під вартою.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, а також те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти цим ризикам, слідчий просить змінити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Також просить згідно ч. 8 ст. 182 КПК України у зв'язку з невиконання підозрюваним обов'язків покладених на нього ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра після внесення застави зарахувати суму внесеної застави у розмірі 90840 гривень в дохід держави, а саме до спеціального фонду Державного бюджету України.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.
Слідча у судовому засіданні клопотання підтримала, на його задоволенні наполягала.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання, просив застосувати до нього домашній арешт за адресою реєстрації або в м. Дніпрі за адресою проживання його тітки. Зауваживши, що дійсно не з'являвся до слідчого, але через те, що ВСП наступного дня після звільнення з установи виконання покарань затримало його і направило в резервний батальйон Національної гвардії, з якого він втік через чотири дні, а потім декілька днів перебував в м. Кам'янському, звідти обіцяв слідчому прибути, але злякався що його знову затримає ВСП і направить до Національної гвардії, тож поїхав до Києва. До слідчого він так самостійно і не з'явився, бажає продовжити військову службу в НОМЕР_3 бригаді.
Захисник у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищувати, сховати або спотворювати будь-яку з речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вимогами частини першої статті 194 КПК України визначено підстави для застосування запобіжного заходу, до яких належить: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам або ризику, зазначеним у клопотанні.
У судовому засіданні встановлено, що у слідчому відділенні відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62025170030016609 від 19 серпня 2025 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме, самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
29 серпня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та ухвалою слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025 року обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гаупвахти.
Згідно листа МЮУ ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» підозрюваний ОСОБА_6 22 жовтня 2025 року після внесення застави у розмірі 90840 гривень був звільнений з під варти.
З наданих слідчою рапортів та протоколі допиту свідка вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6 після звільнення під заставу до визначеного ним місця проживання у місці Дніпрі не з'явився та ухилявся від явки до слідчого, у зв'язку з чим був оголошений у розшук.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.
Згідно ч. 1 ст. 183 КК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Слідча суддя вважає встановленим наявність ризику переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується доказами у справі щодо його ухилення від явки до слідчого, відсутність за місцем проживання, що стало порушенням обов'язків, передбачених ст.. 194 КПК України, покладених на підозрюваного ухвалою слідчого судді при визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти десяти років. При цьому, суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може здійснити спробу вплинути на свідків з метою примушування їх до надання неправдивих свідчень чи висновків з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний раніше неодноразово судимий, при цьому будучи військовослужбовцем може продовжити вчиняти злочини, передбачені ч. 5 ст. 407 КК України.
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Отже слідчою суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
При цьому слідча суддя вважає, що слідчою доведено, що інші більш м'які запобіжні заходи не взмозі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тож, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу з застави на тримання під вартою, слідча суддя, ураховуючи особу підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, порушення ним обов'язків, визначених ухвалою слідчого судді при застосуванні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, вважає, що клопотання слідчої за погодженням за прокурором підлягає задоволенню
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Крім того, п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
У зв'язку з порушенням підозрюваним запобіжного заходу у вигляді застави, слідча суддя, змінюючи запобіжний захід на тримання під вартою, вважає за можливе не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За таких обставин, слідча суддя вважає за необхідне визначити строк тримання під вартою підозрюваного з дати постановлення ухвали, тобто з 18 листопада 2025 року, в межах строку досудового розслідування,з урахуванням строків, на які досудове розслідування зупинялось, на строк 5 днів, а саме до 22 листопада 2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, слідча суддя
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід з альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування на строк 5 днів, а саме до 22 листопада 2025 року, без визначення розміру застави.
Взяти підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошений 20 листопада 2025 року о 16 годині 00 хвилин.
Слідча суддя ОСОБА_1