Справа № 201/10427/25
Провадження № 2/201/4731/2025
Іменем України
18 листопада 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
22.08.2025 р. ОСОБА_1 звернулася до Соборного районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 1-2).
В обґрунтування вимог в позовній заяві послалася на те, що 20.02.2023 р. ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час спільне життя з відповідачем не склалось, фактичні шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведеться з серпня 2024 року. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Примирення не можливе. З урахуванням викладеного, просила шлюб розірвати.
23.09.2025р., 23.10.2025р., 10.11.2025 позивачка ОСОБА_1 надала заяви, у яких просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала. У заявах надала пояснення, у якихї ввжала, що примирення неможливе, оскільки відповідач постійно принижує її, ображає, погрожує, принижує при дитині, виявляє агресивну поведінку, яка завдає їй моральних страждань та створює атмосферу психологічного тиску. Між ними повністю відсутні любов, повага та взаєморозуміння. Вона має намір побудувати нову сім'ю з іншою людиною, тому збереження або відновлення шлюбу з відповідачем є неможливим і категорично для неї небажаним. З серпня 2024 року сторони не ведуть спільне господарство, не виконують сімейних обов'язків. , щодо дбання про сімейний добробут, повагу та любов один до одного, почуття дружби і моральної підтримки, піклування про іншого з подружжя, та поступово стали чужими один до одного. Я та Відповідач неодноразово протягом останнього року намагалися розмовляти один з одним про наші сімейні проблеми спокійно, вирішувати їх але ніяких результатів це не надало, мають діаметрально протилежні погляди на шлюб сім'ю в зв'язку з різними поглядами на сімейні стосунки. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушення до їх збереження, в тому числі примушувати до статевого зв'язку з допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати припинилось будь-яке взаєморозуміння. Вважала, що розлучення - це єдиний вихід для них побудувати нове щасливе життя та зберегти нормальне бачення про сім'ю нашій спільній дитині (а.с. 33, 42-44, 49, 54).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином. Надав заяву про примирення, яка судом була задоволена. У заяві проти розірвання шлюбу заперечував (а.с. 37, 48).
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони з 20.02.2023 р. перебувають у шлюбі, зареєстрованим Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, актовий запис № 27 (а.с. 3).
Від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).
Судом встановлено, що на теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, сторони не бажають зберегти шлюб, позивачка на розірванні шлюбу наполягає.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013р. (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї суперечитиме інтересам одного з них.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003р., заява №44647/98).
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Аналізуючи та оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази по справі у їх сукупності та співставленні між собою з увагою на їх належність та допустимість, застосовуючи до обставин, які вони доводять та до спірних правовідносин наведені законодавчі норми, суд виходить з такого.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
З метою вжиття заходів до примирення подружжя, судом було зупинене провадження строком на два тижні з метою надання сторонам можливості примиритися і висловити свої позиції. Однак, після того позивчка повідомила суд про неможливість примирення та категорично наполягала на розірванні шлюбу, надавши декілька заяв. Відповідач також не повідомив суд про те, що сторони досягли примирення, додаткових заяв клопотань і пояснень суду не надав.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що сторони остаточно припинили шлюбно-сімейні відносини через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя, спільного господарства не ведуть, приймаючи до уваги, що сім'я в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України, фактично припинила своє існування та формальне збереження шлюбу сторін буде суперечить правам та інтересам сторін, враховуючи той факт, що будь-які відомості які б спростовували зазначені позивачем докази і обставини у суду відсутні та надані не були, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20.02.2023 р. Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, актовий запис № 27 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 115 СК України копію рішення суду про розірвання шлюбу надіслати на адресу Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складений 20 листопада 2025 року.
Суддя О.С. Наумова