Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 листопада 2025 р. № 520/20987/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Луганської області (код ЄДРПОУ 02844564, просп. Науки, буд. 5, м. Харків, 61022), Державної судової адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди в період з 01.05.2025 по 31.07.2025, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
- стягнути з Господарського суду Луганської області, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) за кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода», на користь позивача заборгованість з належної суддівської винагороди за період з 01.05.2025 по 31.07.2025 в розмірі 166 680,00 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної суддівської винагороди за період з 01.05.2025 по 31.07.2025 зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році в розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) за кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода», виплати належної суддівської винагороди за період з 01.05.2025 по 31.07.2025 в розмірі 166 680,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Луганської області строком на п'ять років.
Відповідно до наказу Господарського суду Луганської області від 24.12.2013 № 120-к позивача зараховано до штату Господарського суду Луганської області.
Наказом Господарського суду Луганської області від 17.12.2018 № 119-к позивачу поновлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15% посадового окладу судді.
Відповідно до Указу Президента України від 22.04.2019 № 159/2019 «Про призначення суддів» позивача призначено на посаду судді Господарського суду Луганської області.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Луганської області від 15.05.2023 № 2 позивача обрано на посаду заступника голови суду строком на три роки з 05.06.2023 до 04.06.2026. На виконання зазначеного рішення зборів суду був виданий наказ Господарського суду Луганської області від 02.06.2023 № 44-к. Також цим наказом позивачу встановлено щомісячну доплату за перебування на адміністративній посаді у розмірі 5% посадового окладу судді.
Наказом Господарського суду Луганської області від 24.12.2024 № 91-к позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу судді.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що починаючи з 01.05.2025, і по 31.07.2025 Господарський суд Луганської області як розпорядник бюджетних коштів протиправно здійснював нарахування і виплату належної позивачу суддівської винагороди виходячи не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2025 рік - 3028,00 грн, а виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановленого законом про Державний бюджет на 2025 рік у розмірі 2102,00 грн, що потягло за собою в означений період нарахування і виплату суддівської винагороди у розмірі, що на 166 680,00 грн менше ніж належить.
Позивач також вважає, що Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів, у травні - липні 2025 року допустила протиправну бездіяльність щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди в сумі 166 680,00 грн.
Наведені протиправні дії та бездіяльність відповідачів позивач вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
Так, організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, здійснюється у відповідності до Закону України Про судоустрій і статус суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судоустрій і статус суддів, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України Про судоустрій і статус суддів, зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ч. 2 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Тобто, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 № 966-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік визначено, з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.
Тобто, Законами України Про Державний бюджет України на 2025 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн., саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Зазначені положення статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому відсутні підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2025 р. у розмірі 3028 грн. для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 р. у справі №240/9028/24.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV.Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, починаючи з 2021 законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими нормами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Тобто, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 р. у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачі діяли правомірно, здійснюючи нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди в період з 01.05.2025 по 31.07.2025, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн., а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо клопотання позивача від 14.11.2025 про врахування під час розгляду цієї справи ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 про зупинення провадження у справі № 520/4760/25, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
З огляду на викладене, суд наголошує, що обов'язковою до врахування при вирішенні спору є правова позиція саме Верховного Суду, а не ухвали чи висновків апеляційних судів.
Так, процесуальні рішення суду апеляційної інстанції мають значення виключно у порядку, передбаченому чинним КАС України і не є обов'язковими для застосування у даних спірних правовідносинах.
Зазначене рішення апеляційного суду, на яке посилається позивач у клопотанні, не містить обов'язкових для суду висновків щодо застосування норм матеріального чи процесуального права.
При цьому суд враховує, що питання про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі вже було предметом розгляду Харківського окружного адміністративного суду, за результатами якого ухвалою від 28.10.2025 у задоволенні відповідного клопотання позивача було відмовлено, а повторна заява про зупинення провадження у справі ухвалою від 13.11.2025 повернута без розгляду.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування під час розгляду цієї справи ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 про зупинення провадження у справі № 520/4760/25.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Луганської області (код ЄДРПОУ 02844564, просп. Науки, буд. 5, м. Харків, 61022), Державної судової адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 листопада 2025 року.
Суддя Н.А. Полях