Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 листопада 2025 р. справа №520/15206/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Григорова Д.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79016, код ЄДРПОУ: 13814885) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 205050014217 від 08.04.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 11 жовтня 2024 року (враховуючи дату виникнення права на пенсію, дату подання заяви про призначення пенсії - 01.01.2025 року, дату надання додаткових документів в межах встановленого тримісячного строку - 31.03.2025 року) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до стажу роботи, який дає право на пенсію згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоду навчання за професією електрогазозварювальника з 01.09.1989 року по 26.06.1990 року в професійно - технічному училищі №31 сел. Комсомольське Харківської області, періодів роботи повний робочий день: з 03.07.1990 року по 02.10.1990 року на Харківському заводі транспортного устаткування; з 09.10.1990 року по 01.09.2009 року, та з 01.01.2011 року по 21.01.2019 року на ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» (до перейменування - на Балаклійський цементно - шиферний комбінат, після низки перейменувань та наразі - ПрАТ «БАЛЦЕМ»), а також проводити відповідні виплати, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року, та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що порушує право позивача на вільне володіння своїм майном у вигляді пенсії.
Ухвалою суду від 18.06.2025р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача - ГУ ПФУ у Львівській області до суду надано відзив на позовну заяву, згідно якого останній зазначив, що Управління у спірних правовідносинах діяло згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 31.03.2025р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява позивача була розглянута ГУ Пенсійного фонду у Львівській області з урахуванням принципу екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 25.11.2005р. № 22-1 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №205050014217 від 08.04.2025р. було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, визначеного ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; роз'яснено, що пільговий стаж по Списку №2 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу по спеціальному стажу за виключенням періодів:
- з 01.01.2011р. по 21.01.2019р., оскільки наказ на проведення атестації від 01.08.1992р. №442, зазначений у відомостях, дійсний до 31.07.1997р.;
- з 19.11.2019р. по 03.02.2020р., оскільки у відомостях про застраховану особу по спеціальному стажу взагалі не зазначений наказ, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць.
Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням, звернувся до суду.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч.2 ст.19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В зв'язку із встановленим суд зазначає, що нормами ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з частиною 1статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Абзацом 1 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 за № 22-1(далі - Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 (далі Порядок № 637).
Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом, згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 :
позивач з 27.10.2009р. прийнято на роботу електрогазозварником 5 розряду ремонтного цеху у ВАТ "Євроцемент-Україна"; 24.05.2011р. проведена атестація робочих місць по умовам праці та підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; 28.04.2017р. Публічне Акціонерне Товариство "Євроцемент-Україна" перейменовано в Приветне Акціонерне Товариство "Євроцемент-Україна"; 01.08.2018р. позивач переведений електрогазозварником 5 розряду в дільницю з ремонту механічного устаткування; 21.01.2019р. позивач звільнений за угодою сторін;
з 19.11.2019р. позивача прийнято на роботу електрогазозварником 4 розряду експерементального цеху з виготовлення та ремонту нафтогазового обладнання; з 03.02.2020р. позивач звільнений за власним бажанням.
Зазначені записи в трудовій книжці містять підписи уповноважених осіб та печатки відповідних підприємств, закладів, організацій.
Згідно пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 р. у справі № 687/975/17.
Отже, з урахуванням вищенаведеного та правових висновків Верховного Суду, суд вважає, що записи трудової книжки позивача щодо періоду його роботи з 01.01.2011р. по 21.01.2019р., та з 19.11.2019р. по 03.02.2020р. не можуть вважатися неправильними або неточними.
При цьому суд зазначає, що професія (посада), за якою позивач працював, передбачена Списком №2, чинним на час роботи позивача.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, розділом ХХХІІІ загальні професії (у всіх галузях господарства), а саме - електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно списків № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. №383 (далі по тексту Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Між тим, позивач має відповідні записи в трудовій книжці, які підтверджують факт її роботи з 01.01.2011р. по 21.01.2019р., та з 19.11.2019р. по 03.02.2020р. на посаді електрогазозварника, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення як такі, що зазначені у Списку № 2, чинного у відповідний період часу.
Також частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Втім матеріали справи не містять доказів реалізації відповідачем свого права щодо направлення відповідних запитів до архівних установ з метою перевірки обґрунтованості записів в трудовій книжці позивача.
Також, суд враховує, що в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на невідповідність записів трудової книжки позивача вимогам чинного законодавства.
З урахуванням викладеного позовні вимоги, в цілому є обґрунтованими.
При цьому суд вказує, що в даній справі з боку відповідача встановлено саме ухвалення протиправного рішення № 205050014217 від 08.04.2025 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії задоволенню не підлягають, оскільки судом не встановлено протиправних дій, як форми активної поведінки, з приводу відмову у призначенні пенсії позивача.
Стосовно зобов'язання відповідача призначити позивачу з 11 жовтня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до стажу роботи, який дає право на пенсію згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоду навчання за професією електрогазозварювальника з 01.09.1989 року по 26.06.1990 року в професійно - технічному училищі №31 сел. Комсомольське Харківської області, періодів роботи повний робочий день: з 03.07.1990 року по 02.10.1990 року на Харківському заводі транспортного устаткування; з 09.10.1990 року по 01.09.2009 року, та з 01.01.2011 року по 21.01.2019 року на ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА», а також проводити відповідні виплати, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року, та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового, суд виходить з того, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому суд вказує, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на наявність дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду з призначення пенсій, положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд уже зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Подібний висновок, зокрема, міститься у Постанові КАС ВС у справі № 400/4491/20 від 31.05.2022р.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція - це не є обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином суд також вбачає з боку відповідача дискреційні повноваження щодо призначення пенсії. Відтак, з метою належного поновлення прав позивачки, нявними є підстави, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, для виходу за межі заявлених позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, яка ним вже була подана та направлена на розгляд до ГУ ПФУ у Львівській області, з урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні.
При цьому, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018р. по справі № 802/2236/17-а.
З врахуванням викладеного суд вважає, що ключові доводи сторін отримали належну оцінку, решта доводів висновків суду не спростовують.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 258 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково, вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 205050014217 від 08.04.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2025р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні, та прийняти відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених вимог, в сумі 605,60 (шістсот п'ять гривень) 60 коп. Решту судових витрат залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров