Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 листопада 2025 року № 520/12005/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військова частина НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Відповідача які полягають у застосуванні з 20.05.2023 по 26.02.2025 розрахункової величини в розмірі 1762,00грн, яка є фактично сумою прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні Позивачу грошового забезпечення, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за бойове чергування (бойову службу), одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації невикористаних днів щорічної основної та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дії, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням та звільненням з військової служби та інших похідних додаткових та одноразових видів грошового забезпечення Позивача як військовослужбовця;
- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу з 20.05.2023 по 26.02.2025 грошового забезпечення, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за бойове чергування (бойову службу), одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації всіх невикористаних днів щорічної основної та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дії, нарахованих та виплачених у зв'язку зі звільненням з військової служби та інших похідних додаткових та одноразових видів грошового забезпечення Позивача як військовослужбовця, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 відповідно із одночасною компенсацією податку на доходи фізичних осіб та утриманням зборів, зокрема військового збору відповідно до абзацу п'ятого підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у неврахуванні індексації під час призначення та виплати Позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2024 та 2025 роки;
- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2024 та 2025 роки включивши до її складу індексацію, та обчисливши складові грошового забезпечення для нарахування грошової допомоги на оздоровлення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, 01.01.2025 відповідно із врахування раніше виплачених сум та одночасною компенсацією податку на доходи фізичних осіб та утриманням зборів, зокрема військового збору відповідно до абзацу п'ятого підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати, пов'язані з розглядом справи (на професійну правову допомогу).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідачів які полягають у застосуванні з 20.05.2023 по 26.02.2025 розрахункової величини в розмірі 1762,00грн, яка є фактично сумою прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні Позивачу грошового забезпечення, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за бойове чергування (бойову службу), одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації невикористаних днів щорічної основної та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дії, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням та звільненням з військової служби та інших похідних додаткових та одноразових видів грошового забезпечення Позивача як військовослужбовця та у неврахуванні індексації під час призначення та виплати Позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2024 та 2025 роки є протиправними та такими, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Представником відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , надано відзив на позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому наполягав на позовних вимогах.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Судом із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 08.07.1999 по 28.12.2015, у військовій частині НОМЕР_4 - з 28.12.2015 по 27.12.2016, а з 27.12.2016 по 26.02.2025 - у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягом із послужного списку.
Під час проходження військової служби, відповідачем здійснювалось нарахування та виплата йому грошового забезпечення із застосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу посадового окладу, окладу за військовим званням, та інших похідних видів грошового забезпечення у період з 20.05.2023 по 26.02.2025.
Крім того, під час нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2024 та 2025 роки не врахована індексація грошового забезпечення.
Позивач вважаючи, вказані дії протиправними звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанови № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п. 10 Постанови № 704 вказана постанова набрала чинності з 01.01.2018.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), п. 6 якої, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Як наведено вище, станом на час прийняття Постанови № 704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому необхідно врахувати, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Таким чином, п. 4 Постанови № 704 щодо встановленого алгоритму розрахунку але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року під час розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, не застосовується, а здійснюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
За наведених обставин суд вважає, що з 29.01.2020, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року починаючи з 29.01.2020.
Разом з тим, пунктом 2 постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац перший в такій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023.
В подальшому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 набрало законної сили 18.06.2025, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність, що свідчить про неправомірність його застосування відповідачем у спірних правовідносинах, а отже грошове забезпечення позивача повинно бути перераховано із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за поточний рік у зв'язку із визнанням протиправним та нечинним пункту 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Згідно з ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно у період з 20.05.2023 по 26.02.2025 року не здійснено нарахування грошового забезпечення позивача, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року.
Отже, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 рік, Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01.01.2024 рік, Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік на 01.01.2025 рік.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за бойове чергування (бойову службу), одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації невикористаних днів щорічної основної та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дії, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням та звільненням з військової служби та інших похідних додаткових та одноразових видів грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 року по 26.02.2025 року, із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо бездіяльності відповідача, яка полягає у неврахуванні індексації під час призначення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2024 та 2025 роки.
Частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
З наведених правових норм вбачається, що обрахунок грошової допомоги на оздоровлення здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Частинами 3-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб -роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-Ш, Закону №1282-ХІІ, та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення.
Верховний суд у постанові від 09.11.2023 по справі № 140/6868/21 зробив висновок, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою).
Таким чином, суд вважає, що індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення і має бути врахована під час обрахунку і виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2024 та 2025.
Отже, суд прийшов до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2024 та 2025 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Таким чином, наявні підстави для зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2024 та 2025 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Щодо решти позовних вимог, суд вважає їх передчасними, спрямованими на майбутнє, отже такими, що задоволенню не підлягають, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, наразі спір з приводу вказаних обставин відсутній.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам, доводам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за бойове чергування (бойову службу), одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації всіх невикористаних днів щорічної основної та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дії, нарахованих та виплачених у зв'язку зі звільненням з військової служби та інших похідних додаткових та одноразових видів грошового забезпечення в період з 20.05.2023р. по 26.02.2025р., визначивши їх розмір із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 26.02.2025, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за бойове чергування (бойову службу), одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації всіх невикористаних днів щорічної основної та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дії, нарахованих та виплачених у зв'язку зі звільненням з військової служби та інших похідних додаткових та одноразових видів грошового забезпечення позивача, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у неврахуванні індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 та 2025 роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 та 2025 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.