Справа № 500/5371/25
20 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.08.2025 в частині взяття ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на військовий облік як військовозобов'язаного;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.08.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією;
визнати протиправним та скасувати наказ ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 (та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 (так в позові).
Позов обґрунтований тим, що 01.08.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 затримано та проведено медичний огляд з визначенням ступеня придатності ОСОБА_1 до проходження військової служби. Незважаючи на наявність у позивача ряду захворювань, додаткових досліджень комісією не проводилося, чим порушено порядок проведення медичного огляду. Згодом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та направлено для проходження військової служби. Однак позивач звертає увагу, що відповідачі не взяли до уваги той факт, що відповідно до відомостей з додатку Резерв+, а також записів у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного ОСОБА_1 станом на 01.08.2025 був не військовозобов'язаним та виключений 28.03.2022 з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (в редакції від 21.03.2022).
Оскільки вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2009 ОСОБА_1 засуджено за частинами 2, 3 статті 307, частиною 2 статті 309, статті 70 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, то відповідно до підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції від 21.03.2022) позивач вважається виключеним з військового обліку як особа, яка була засуджена за особливо тяжкий злочин.
Зазначає, що відповідно до правових висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 не міг застосовувати норми Закону № 2232-XII діючі станом на 01.08.2025 до правовідносин, які виникли 28.03.2022.
Щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини вказує, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій суб'єктів владних повноважень, якими вчинено протиправні дії, спрямовані на призов на військову службу під час мобілізації, хоч Законом № 2232-XII не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію. А тому вважає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде за належне ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Одночасно цією ухвалою суду зобов'язано відповідачів надати належним чином засвідчені копії документів.
23.09.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 проти позову заперечує та зазначає, що дійсно ОСОБА_1 був виключений з військового обліку 28.03.2022 на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції від 21.03.2022), оскільки мав судимість за особливо тяжкий злочин. Однак станом на 01.08.2025 застосовувалась чинна редакція Закону, яка не передбачає виключення з військового обліку через наявність судимості, якщо особа на момент мобілізації не має непогашеної судимості. Зокрема Закон не забороняє мобілізацію осіб із погашеною судимістю, а в спірному випадку судимість за вироком суду від 2009 року вважається погашеною. Крім того незворотність дії закону в часі не поширюється на адміністративні рішення, що базуються на нових законодавчих положеннях, які не погіршують становище особи, а тому законодавство, що діяло у 2022 році не може бути застосоване для оцінки правомірності дій ТЦК у 2025 році.
Твердження позивача про порушення процедури проведення ВЛК вважає безпідставним, адже ВЛК була проведена у встановленому порядку та з дотриманням регламенту, за яким позивач був визнаний придатним до служби відповідним медичним рішенням, яке, в свою чергу, не оскаржене, а наявність документів, що підтверджують проблеми зі здоров'ям позивачем на надані. Вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, у задоволені позовних вимог просить відмовити повністю (а.с.35-37). Також на виконання вимог ухвали від 22.09.2025 представником відповідача 1 надано 26.09.2025 документи витребувані судом.
30.09.2025 представником позивача долучено відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 на скаргу щодо протиправної мобілізації позивача (а.с.52-55).
06.10.2025 від ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому цей відповідач зазначає, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. На підставі наведеного у задоволені позовних вимог просить відмовити повністю (а.с.57). Також представником відповідача 2 надано до суду копію наказу командира ВЧ НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу (а.с.60-62).
Суд, перевіривши доводи учасників, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2009 був засуджений за частинами 2, 3 статті 307, частиною 2 статті 309, статті 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до відомостей з застосунку Резерв+ (копія якого долучена до матеріалів справи) станом на 06.05.2025 щодо позивача наявна така інформація: виключений, не військовозобов'язаний (а.с.17).
Матеріали справи містять копія тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 , виданого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 28.03.2022, про те, що він 28.03.2022 взятий на військовий облік і цією ж датою знятий з військового обліку військовозобов'язаних з виключенням з військового обліку згідно статті 37 частини 6 підпункту 6 Закону № 2232-XII (як такий, що був засуджений) (а.с.18).
01.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 видана повістка №1352/7 ОСОБА_1 на 01.08.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення персональних даних (а.с.16 зворот) та направлення для проходження військово-лікарської комісії.
Згідно з відомостями довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 №2025-0801-1540-4892-3 від 01.08.2025 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби на підставі даних про стан здоров'я перенесених із ЕСОЗ, у зв'язку з актом відмови від проходження ВЛК №4861 від 01.08.2025 (а.с.49).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.08.2025 №582 призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до ВЧ НОМЕР_1 (а.с.47)
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.08.2025 №220 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.62).
08.09.2025 адвокатом сформовано запит до ВЧ НОМЕР_1 про надання інформації (а.с.19). Згодом представником позивача 10.09.2025 сформовано адвокатський запит про надання інформації до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20). Інформацію щодо розгляду відповідних запитів матеріали справи не містять.
Листом від 30.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 у відповідь на скаргу представника позивача від 08.09.2025 повідомив, що порушень вимог чинного законодавства України стосовно призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_1 з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 не встановлено (а.с.55).
Позивач, не погодившись з правомірністю його призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII установлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави є військовозобов'язаними (частина дев'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
За приписами статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок №1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Спір у цій справі стосується того, що позивач вважає, протиправними дії відповідача 1 щодо взяття його на військовий облік та направлення для проходження військової служби, адже він виключений/знятий з обліку і не є військовозобов'язаним.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього регламентовано статтею 37 цього ж Закону, яка на даний час передбачає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 37 Закону №2232-ХІІ з урахування внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, чинних з 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ) зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України:
які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
які зараховані до військового оперативного резерву;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
За нормами частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (з урахування внесених змін Законом №3633-ІХ) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;
6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Редакція частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ до внесення змін Законом № 3633-IX, тобто до 18.05.2024, передбачала, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:
1) призвані чи прийняті на військову службу;
2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) припинили громадянство України;
6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Отож, у зв'язку із прийняттям Закону № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини шостої було виключено.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;
підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;
підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Більш того, з цього часу передбачена можливість призову на військову службу під час мобілізації осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Повертаючись до матеріалів справи, суд зазначає, що з огляду на наведені вище положення Закону № 2232-ХІІ (в редакції Закону № 3633-IX) та Порядку № 560, необхідно дійти висновку про те, що незважаючи на те, що позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024), у зв'язку зі зміною законодавства з 18.05.2024 він підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою його було виключено з військового обліку, та може бути призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з цієї дати.
Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, на переконання суду, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.
Отже, у позивача виник обов'язок стати на військовий облік у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки і отримати статус військовозобов'язаного. У даному випадку судом не встановлено протиправності у діях ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік 01.08.2025 ОСОБА_1 .
В позові представник позивача зазначає, що військово-лікарською комісією порушено порядок медичного огляду, бо незважаючи на наявність у ОСОБА_1 ряду захворювань додаткові дослідження не проводилися.
Стосовно цього, суд зауважує, що предметом цього позову не є оскарження дій чи рішень військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , у тому числі постанови ВЛК про визнання позивача придатним до військової служби, оформленої відповідною довідкою від 01.08.2025.
Також суд враховує, що питання медичного огляду регулюється Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3.2. Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.
За змістом пункту 3.4 глави 3 розділу II Положення №402 лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Як убачається із норм Положення №402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 Розділу ІІ Положення №402. постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 Положення №402).
Зі змісту довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.08.2025 №2025-0801-1540-4892-3 слідує, що солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
У разі наявності сумніву щодо правильності висновку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо придатності до військової служби, ОСОБА_1 мав право звернутися до ВЛК вищого рівня, чи Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку.
Проте, позивач не надав доказів в підтвердження його звернення до ВЛК вищого рівня, чи Центральної військово-лікарської комісії зі скаргою чи заявою щодо перегляду висновку Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , викладеного у довідці від 01.08.2025 №2025-0801-1540-4892-3.
Крім того, у даному випадку відсутні підстави вважати, що стан здоров'я позивача на момент огляду визначено лікарями-спеціалістами військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 необ'єктивний, бо доказів порушення проведення процедури медичного огляду до суду не надано. Представник позивача у позові лише вказав загальною фразою про порушення порядку проведення медичного огляду, проте на надав доказів на підтвердження того, що медичні документи, які надавав позивач, що характеризують його стан здоров'я, не були не враховані ВЛК при проведенні медичного огляду, якщо він такі надавав, чи не враховані його скарги та заяви про направлення на проведення додаткових досліджень стану його здоров'я.
Що стосується позовних вимог в частині визнання наказів ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу за мобілізацією та ВЧ НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу, і, як наслідок, про зобов'язання військової частини виключити позивача із списків особового складу, то суд звертає увагу на таке.
У відповідності із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до положень пункту 9 вказаного Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Згідно із пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують функції, зазначені у пункті 9 цього Положення.
Аналіз наведених приписів законодавства України свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
При цьому, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. У свою чергу, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють повноваження щодо призову громадян на військову службу.
Так, обґрунтовуючи позов позивач висловлює незгоду із діями відповідачів стосовно його призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. При цьому, як слідує з матеріалів справи, в процесі мобілізаційних заходів щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач не надав ІНФОРМАЦІЯ_7 жодних документів, які б підтверджували відсутність законних підстав для його призову на військову службу.
Також варто зазначити, що Верховний Суд в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Аналогічно проведення медичного огляду особи військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач, будучи військовозобов'язаним, та не маючи законних підстав станом на 01.08.2025 не перебувати на військовому обліку, підлягав призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.
При розгляді цієї справи суд не встановив порушень порядку призову на військову службу ОСОБА_1 відповідачем 1.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні основних позовних вимог, то відсутні підстави для задоволення і похідної позовної вимоги про зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
На підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову позивачу необхідно відмовити повністю.
З огляду на відмову у позові питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.