20 листопада 2025 року Справа № 480/990/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області і просить суд
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.01.2025 №183450011721 щодо відмови у перерахуванні пенсії згідно довідок про заробітну плату від 18.04.2024 № 24/3/1162 від 18.04.2024 за період роботи з серпня 1983 по листопад 1986 року, від 03.05.2024 № 4733 за період роботи з листопада 1986 по серпень місяць 1989 року в Міноборони Республіки Білорусь;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати і виплатити пенсію, починаючи з 06.01.2025, відповідно до ст.40 Закону України №1058, провести заміну періоду 60 місяців до 01.07.2000 року, врахувавши заробітну плату за періоди роботи з серпня місяця 1983 по листопад 1986 року, з листопада 1986 року по серпень місяць 1989 року відповідно до довідок від 18.04.2024 № 24/3/1162, від.03.05.2024 № 4733.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У період з 05.08.1978 по 13.10.1989 позивач проходив військову службу у Збройних Силах РСРС у Білоруському окрузі. Позивач 06.01.2025 подав заяву про перерахунок пенсії, із врахуванням заробітної плати за періоди з серпня 1983 року по листопад 1986 року та з листопада 1986 року по серпень 1989 року. Однак, рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області відмовлено у перерахуванні пенсії згідно довідок про заробітну плату. На думку позивача спірне рішення є необґрунтованим, оскільки подані документи підлягають прийняттю відповідно до положень міжнародних угод у сфері пенсійного забезпечення, чинних на момент набуття ним відповідних пенсійних прав, а також згідно з принципом незворотності дії нормативно-правових актів у часі.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно не врахував заробітну плату за зазначені періоди служби, що вплинуло на розмір пенсії, у зв'язку з чим просить суд скасувати оскаржуване рішення та зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області провести перерахунок пенсії з 06.01.2025.
Представник ГУ ПФУ в Донецькій області подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що заяву позивача від 06.01.2025 було розглянуто за принципом екстериторіальності і 10.01.2025 ухвалено рішення про відмову у зв'язку з відсутністю підтверджених документів, необхідних для перерахунку пенсії. Так, позивач подав довідки про заробітну плату, видані архівами Міністерств оборони Російської Федерації та Республіки Білорусь. Відповідач зазначає, що такі довідки за законом мають бути підтверджені первинними документами, а також повинні пройти спеціальне посвідчення (легалізацію або апостиль), що позивачем зроблено не було. Перевірити автентичність зазначених довідок неможливо через відсутність доступу до відповідних архівів у зв'язку зі збройною агресією.
Відповідач звертає увагу, що для обчислення пенсії із включенням заробітку до 01.07.2000 обов'язковим є підтвердження даних первинними документами. Позивач таких документів ні під час звернення до Пенсійного фонду, ні під час подання позову не надав, тому підстав для врахування поданих довідок у розрахунок пенсії немає.
Також зазначає, що при прийнятті рішення діяв у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства України. З огляду на відсутність належних доказів, необхідних для зміни розміру пенсії, він просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
ГУ ПФУ в Сумській області повідомлялось про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є громадянином Білорусі та отримав посвідку на постійне проживання в Україні, видане 06.12.2016 ( а.с.6).
Також матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , видане 07.08.2024 серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Відповідно до рішення територіального органу ПФУ від 02.08.2024 №183450011721 позивачу на підставі судового рішення було призначено з 01.03.2023 пенсія за віком (а.с.25).
Позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою від 06.01.2025 про перерахунок розміру пенсії до якої надав відповідні довідки (а.с. 54).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №183450011721 від 10.01.2025 (а.с. 56) позивачу відмовлено у перерахунку пенсії та зазначено, що, враховуючи позицію Міністерства соціальної підтримки політики України та Міністерства юстиції України документи, які видані на території Російської Федерації або Республіка Білорусь, виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Видані в цих державах документи, які не мають установленої форми, приймаються на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Оскільки з 23.12.2023 припинила свою дію Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, вчинена у м. Києві 14.12.1995, довідка не може бути врахована для обчислення.
За результатами розгляду наданих заявником документів встановлено, що надані довідки про періоди заробітну плату без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо).
Враховуючи вищевикладене позивачу відмовлено у перерахунку пенсії - заміна періоду 60 місяців до 01.07.2000, у зв'язку з недоцільністю відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач не погодився із рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №183450011721 від 10.01.2025, вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Матеріалами справи підтверджується , що позивач не є громадянином України, а як іноземець, що має посвідку на постійне місце проживання в Україні, звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру пенсії за віком, яку призначено позивачу за рішенням суду з 01.03.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином призначення і виплата пенсій громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Міжнародними договорами (угодами), укладеними Україною з іншими країнами, в частині призначення та виплати пенсій, розподіляються на два види, якими визначено умови пенсійного забезпечення за територіальним принципом (договори, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач), або за пропорційним принципом (договори, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони).
Таким чином відповідно до договорів, що базуються на територіальному принципі, витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач.
Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
На час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії постановою КМУ від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» було вирішено вийти з Угоди від 13.03.1992.
Угода між Урядом України та урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинену 14.12.1995 в м. Києві припинила свою дію для України 23.12.2023.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до Закону України від 1 грудня 2022 року №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Цим же Законом вирішено вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Вказаний Закон №2783-IX набрав чинності 23.12.2022 року.
Статтею 13 «Дійсність документів» вказаної Конвенції передбачалося, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення.
Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
Приписами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачалося, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачалося, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди було передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно частини 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви від 06.01.2025 надано архівні довідки, які містять інформацію про отриману заробітну плату позивача.
Зокрема, позивач надано довідку від 03.05.2024 №3/4733 про заробітну плату позивача за період з листопада 1986 по серпень 1989, що видана Міністерством оборони республіки Білорусь (а.с.52).
Також позивачем надано довідку від 18.04.2024 №24/9/1162 про заробітну плату позивача за період з серпня 1983 р. до жовтня 1986 року, що видана Міністерством оборони РФ (а.с.50).
Зазначене свідчить, що позивач надає довідки іноземних держав, які видані у квітні - травні 2024 року, тобто після прийняття постановою КМУ від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», якою було постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Вказана Постанова №1328 набрала чинності 02.12.2022 року.
Також надані позивачем документи видані позивачу та надані до територіального органу ПФУ після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав, яка набрала чинності 09.02.2023 року, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою (зокрема, трудова книжка, диплом про навчання, військовий квиток, свідоцтво про народження, шлюб, розірвання шлюбу, тощо), приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля) у разі коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
В даному випадку, позивач, який є громадянином республіки Білорусь, при наданні у 2025 році документів, виданих у квітні-травні 2024 року іноземними державами, зобов'язаний надати для врахування територіальним органом ПФУ документів для прийняття на території України із спеціальним посвідченням (консульської легалізації, проставлення апостиля), у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для скасування спірного рішення та задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.01.2025 №183450011721 щодо відмови у перерахуванні пенсії згідно довідок про заробітну плату від 18.04.2024 № 24/3/1162 від 18.04.2024 за період роботи з серпня 1983 по листопад 1986 року, від 03.05.2024 № 4733 за період роботи з листопада 1986 по серпень місяць 1989 року в Міноборони Республіки Білорусь; зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати і виплатити пенсію, починаючи з 06.01.2025, відповідно до ст.40 Закону України №1058, провести заміну періоду 60 місяців до 01.07.2000 року, врахувавши заробітну плату за періоди роботи з серпня місяця 1983 по листопад 1986 року, з листопада 1986 року по серпень місяць 1989 року відповідно до довідок від 18.04.2024 № 24/3/1162, від.03.05.2024 № 4733 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета