20 листопада 2025 року Справа № 480/1814/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/1814/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009), і просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ЄДРПОУ 21108013) у проведенні перерахунку основної державної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно з приписами статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали від Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та у разі доцільності (тобто збільшення розміру пенсії) здійснити з 01.01.2025 та у подальшому кожного календарного року з 01 січня перерахунок та виплату основної державної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року (з 01.01.2025 розмір мінімальної заробітної плати - 8000 грн.), здійснюючи перерахунок щороку з врахуванням індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати в Україні.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Також йому встановлена 3 група інвалідності довічно. Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У грудні 2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки має право на пенсійне забезпечення відповідно до вимог цього Закону. Листом від 07.01.2025 відповідач повідомив, що коефіцієнт заробітної плати з 01.01.2024 (2,48105) є меншим за коефіцієнт заробітної плати з 01.01.2021, з якого проводиться обчислення розміру пенсії позивача (2,90126), а тому проводити перерахунок його пенсії з 01.01.2024 недоцільно, оскільки зменшується розмір пенсії.
Позивач вважає відмову протиправною, зазначаючи, що в законі не вказано, що пенсія повинна нараховуватися за формулою. Тому пенсія йому має бути виплачена з розрахунку з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як це передбачено ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою суду від 11.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, але у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав. З огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Суд встановив, що позивач у період з 04.09.1986 до 20.11.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, йому встановлена 3 група інвалідності довічно. Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.17).
У грудні 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про перерахунок пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 07.01.2025 відповідач відмовив у перерахунку пенсії, зазначивши про недоцільність такого перерахунку, оскільки після перерахунку розмір пенсії позивача зменшиться (а.с.10-11).
Суд вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок пенсії позивачу є необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на таке.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території (ч. 1 ст. 1 Закону № 796-XII).
Відповідно до ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до примітки до вказаної статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Отже, громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні) в цей період вважаються такими, що проходять військову службу, та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями.
У даному випадку позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний під час проходження військових зборів. Тобто, у розумінні Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач є військовослужбовцем, відповідно, на нього поширюються норми і гарантії цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Отже, оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), та особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то на підставі ст. 54 Закону № 796-XII він має право на пенсію по інвалідності.
З 01 жовтня 2017 року редакція частини третьої статті 59 Закону № 796-XII була змінена Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148-VIII) та з того часу регулювала, що "особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, а саме:
1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;
2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби, а також змінена підстава обрахунку: замість "з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження" на "з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення, визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 (далі - Порядок № 1210). Цей Порядок також визначає, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Постановою від 15 листопада 2017 р. № 851 Кабінет Міністрів України вніс зміни до Порядку № 1210, а саме доповнив пунктом 9-1, відповідно до якого за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Аналогічна норма міститься і в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме в ч. 3 ст. 59 Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 543 внесено зміни до п. 9-1 Порядку № 1210, а саме абзац перший пункту 9-1 викладено в редакції: "9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:".
Порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, визначений у статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, стаття 59 Закону стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
У цьому рішенні Конституційний Суд України наголошує, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус. Конституційний Суд України зазначив, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Отже, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Вказаним рішенням установлено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, фактично внаслідок негативного правотворення після Рішення Конституційного Суду України положення частини третьої статті 59 Закону № 796-XII про умови та порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений положеннями цієї норми Закону, зазнали змін і стали поширювати свою дію не тільки на військовослужбовців дійсної строкової служби, але й на військовослужбовців із числа військовозобов'язаних, призваних на військові збори.
У даному випадку позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період перебування на військових зборах і внаслідок чого став особою з інвалідністю, тому на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на обчислення та перерахунок пенсії, і воно не залежить від позиції відповідача щодо доцільності такого обчислення. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в рішенні від 25.02.2020, та позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.05.2021, у справі № 520/1972/19.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність не здійснивши перерахунку та виплати пенсії позивачу, не дотримавшись вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.
Відтак, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок та виплату позивачу пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом із цим, вимоги в частині здійснювати у подальшому кожного календарного року з 01 січня перерахунок та виплату пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, здійснюючи перерахунок щороку з врахуванням індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати в Україні задоволенню не підлягають, з огляду на їх передчасність.
Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися з захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.
Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв'язку з передчасністю її заявлення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок та виплату позивачу пенсії від 11.12.2024, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька