20 листопада 2025 року Справа № 480/8646/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8646/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.09.2024 № 183450031896 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницікій області повторно розглянути заяву від 12.09.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до п. «а» ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою до участі у адміністративній справі №480/8646/24 залучено другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
У подальшому, від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позовні вимоги викладені в новій редакції та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.09.2024 № 183450031896 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницікій області повторно розглянути заяву від 12.09.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до п. «а» ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зарахувавши до загального трудового (страхового) стажу період навчання з 01.09.1996 по 01.07.1998 в Макіївському медичному училищі відповідно до диплому НОМЕР_1 від 03.07.1998.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачці протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідач - ГУ ПФУ у Хмельницькій області відзив з обґрунтуванням своєї позиції у справі не подав.
Від відповідача - ГУ ПФУ у Сумській області надійшло клопотання до якого додано матеріали пенсійної справи. Крім цього, на переконання відповідача - ГУ ПФУ в Сумській області вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими, тому просить суд відмовити їй у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з недосягненням пенсійного віку 50 років.
Дослідивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
12.09.2024 року ОСОБА_1 (далі -Позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 1.
Разом з необхідними для призначення пенсії документами було надано і рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи (витяг з протоколу № 23 від 08 серпня 2024 № 2) яким було зараховано Позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2023 № 36 наступні періоди :
- з 11.10.2006 по 01.01.2009 рентгенлаборантом радіологічного відділення в КМУ Міська лікарня № 2 м. Макіївка;
- з 01.01.2009 по 23.09.2014 рентгенлаборантом для обслуговування рентгентерапевтичної установки радіологічного відділення в КМУ Міська лікарня № 2 м. Макіївна;
- з 01.09.2015 по 22.07.2017 рентгенлаборантом (з обслуговування дистанційних гамматерапевтичних апаратів) відділеня променевої терапії № 2 у Обласному комунальному закладі «Сумський обласний клінічний онкологічний диспансер»;
- з 22.02.2017 по 22.07.2024 рентгенлаборантом по обслуговуванню гамматерапевтичних апаратів відділеня променевої терапії № 2 у Обласному комунальному закладі «Сумський обласний клінічний онкологічний диспансер».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.09.2024 № 183450031896 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) .
У зазначеному рішенні про відмову в призначення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначило наступне:
«Вік заявниці - 45 років.
Страховий стаж особи - 39 років 07 місяців 21 день, з них на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України - 16 років 06 місяців 20 днів, зарахований по 30.06.2024 р.
Має право на зниження пенсійного віку на 10 років.
До страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1996 по 01.07.1998, оскільки додаток до диплома НОМЕР_1 від 03.07.1998 не завірений печаткою навчального закладу;
- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років з 01.01.2004 по 31.12.2004 не зараховано до страхового і пільгового стажу, оскільки відсутній наказ про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Враховуючи викладене вище, підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 розділу XIV "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" немає, в зв'язку з недосягненням на день звернення пенсійного віку 50 років."
Отже, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з недосягненням пенсійного віку 50 років.
Позивачка, вважаючи, що рішенням від 20.09.2024 № 183450031896 про відмову в призначенні призначені пенсії за віком, як працівнику зайнятому на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці по Списку № 1 є протиправним та безпідставним, звернулася до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Статтею 3 Конституції України передбачено, що, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загально-ов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІУ) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Статтею 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УІІІ, який набув чинності з 01.04.2015 року підняв віковий ценз для жінок до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-УІІІ від 03.10.2017 року було доповнено Закон України №1058-ІУ статтею 114, відповідно із п. 1 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Вказана норма набула чинності з 01.10.2017року.
Таким чином з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме:
- пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІу редакції Закону №213- VIII від 02.03.2015 пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІУ від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-УІІІ від 03.10.2017 року.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1- р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УІІІ.
Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015.
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1 , а саме:
- пункт «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р.,
- та пункт 2 частини 1 статті 114 Закону №1058-ІУ від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-УІІІ від 03.10.2017.
Відносно позивачки, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІв редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р, та 50 років за пунктом 2 частини 1 статті 114 Закону №105 8-1V.
Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» судами мають бути враховані висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.0І.2020р відповідно до якого, у пункті 3.2. Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.
У пункті 4.4. Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13, Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом України № 213-УІІІ від 02.03.2015р., виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058 не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19 та ч. З ст. 22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
Зазначаю, що норми статті 114 Закону України №1058 абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, які були визнанні неконституційними, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону 1058 принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та статтею 14 Закону №1058.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Враховуючи постанову Великої палати Верховного суду від 03 листопада 2021 (рішення набрало законної сили, оскарженню не підлягає та є остаточним) було змінено тільки мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/21 якою було чітко визначено - оскільки норми Закону № 1788 та Закону № 1058 регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип і dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788 з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058.
Відповідач безпідставно не врахував рішення Конституційного суду України рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 та не застосував до позивачки пункт «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Щодо незарахування періоду навчання Позивачки.
Як свідчить з матеріалів справи, відповідно до диплому НОМЕР_1 від 03.07.1998 Позивачка навчалася в Макіївському медичному училищі за спеціальністю «Сестринська справа» та отримала кваліфікацію - медична сестра.
На сьогодні м. Макіївка внесена з 24.02.2022 в перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Всі сполучення та листування на сьогодні розірвані.
Відповідно до п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Пунктом 2 Порядку орган ПФУ надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних .
Органам ПФУ надано право направлення запитів на підприємства, установи, учбові заклади, приватні фірми та інші організації для перевірки наданих пенсіонером документів та встановлення їх дійсності.
Формальні неточності у документах, а саме відсутність печатки в додатку до диплома НОМЕР_1 від 03.07.1998, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував позивачці період навчання з 01.09.1996 по 01.07.1998 в Макіївському медичному медучилищі відповідно до диплому НОМЕР_1 від 03.07.1998.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення від 20.09.2024 №183450031896 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відповідає приписам пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, а тому підлягає скасуванню.
При цьому, суд враховує, що повноваження щодо дослідження документів, наданих особою до заяви про призначення (перерахунок) пенсії та встановлення наявності умов, встановлених законодавством для призначення (перерахунку) має той орган Пенсійного фонду України, на розгляд якого надійшла відповідна заява.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до положень пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновку суду.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. В даному випадку витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з ГУ ПФУ в Хмельницькій області, оскільки саме даним відповідачем було прийнято протиправне рішення, яке сприяло негативним наслідкам для позивачки .
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 20.09.2024 № 183450031896 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву від 12.09.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до п. «а» ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Чекірди Гната, 10, м.Хмельницький, 29013 , код ЄДРПОУ 21318350) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець