про забезпечення позову
20 листопада 2025 року Справа № 480/8805/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Осіпова О.О., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань).
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
Ухвалою від 20.11.2025р. відкрито провадження у справі, яка призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що за період з 01.09.2025 до 30.09.2025 позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду, розраховану з 50000 грн. пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 та наказу Міністерства оборони України №260.
За результатами службової перевірки військовою частиною НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 була здійснена переплата. Наказом командира військової частини від 15.11.2025 №4761 змінено попередній наказ щодо виплати за вересень 2025 року, визначено нарахування винагороди з розрахунку 30000,00 грн. та вирішено утримати зайво виплачені кошти.
Підставою для проведення службової перевірки був акт від 31.10.2025, у якому зазначено, що винагорода у розмірі 50000,00 грн. була виплачена військовослужбовцям, які не обіймали посад у складі командування та штабу військової частини, що, на думку перевіряючих, призвело до переплат. У акті також міститься вимога проведення подальших перевірок виплат за період з червня 2023 року до серпня 2025 року.
Крім того, розпорядженням вищого командування від 13.11.2025 призначено додаткову перевірку виплат за цей же період.
Відтак представник позивача вважає, що подальше проведення таких перевірок створює ризик ухвалення рішень, які охоплюватимуть увесь період з 2023 до 2025 років та можуть призвести до істотного й необґрунтованого погіршення майнового стану позивача, що ускладнить поновлення його прав і зумовить необхідність нових звернень до суду.
З огляду на викладене просить суд застосувати заходи забезпечення позову відповідно до статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи відсутність необхідності отримати додаткові документи або пояснення від учасників справи, суд розглядає заяву представника позивача без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Надаючи оцінку доводам заявника про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із ч.2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 151 КАС України передбачено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, відповідно до якого позов може бути забезпечено шляхом:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 р. у справі № 826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у цьому випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді такої заяви покладається виключно на заявника.
Предметом спору є скасування п.1,2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761.
Пунктом 2 зазначеного наказу з ОСОБА_1 утримується надмірно сплачена додаткова винагорода.
Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити виконання рішення суду та унеможливити ефективний захист прав позивача.
Дослідивши наведені на обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності та проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову в частині заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов'язаних із нібито надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року, до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі.
Однак суд зазначає, що лише незгода позивача з діями чи бездіяльністю (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та саме звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними не є достатньою підставою для підтвердження існування очевидних ознак протиправності в діях або бездіяльності відповідача та не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Доказів того, що відповідачем вчиняються активні дії з проведення службового розслідування для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди з розрахунку 50 000 грн на місяць за період з червня 2023 року до серпня 2025 року, а також перевірки, призначеної за розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 13 листопада 2025 року №613/20/23468 у частині, що стосується виплати позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50 000 грн за період з червня 2023 року до серпня 2025 року, позивачем не надано.
Разом з тим, у позовній заяві зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 проведено службову перевірку, за результатами якої позивачу було здійснено переплату додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. Враховуючи висновки службової перевірки, видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761, яким другим пунктом внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 №6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» та визначено нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 30000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (замість належних 50000,00 грн). Третім пунктом зазначеного наказу визначено утримати з грошового забезпечення позивача, на думку відповідача, надмірно нараховані та виплачені кошти додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року.
Посилання заявника на можливість настання у майбутньому негативних наслідків чи порушення його прав шляхом видання відповідачем наказів, розпоряджень чи інших документів, які можуть призвести до обмеження або погіршення майнового стану позивача, не може визнаватися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі твердження є передчасними та не свідчать про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам чи інтересам. Накази або розпорядження, на які посилається позивач, на момент звернення до суду не були винесені та не є предметом оскарження у цій справі.
Отже, заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у цій справі. Викладені в заяві про забезпечення позову доводи щодо необхідності зупинення службового розслідування та проведення перевірки не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у відповідній частині.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене відсутні передбачені ч. 1 ст. 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у цій частині у задоволенні заяви слід відмовити.
Отже, суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) коштів, пов'язаних із надмірно виплаченими розмірами додаткової винагороди за вересень 2025 року, до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
В решті вимог заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.
Копію ухвали надіслати для відома позивачу та його представнику, а військовій частині НОМЕР_1 - для відома та виконання.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Суддя О.О. Осіпова