з питань залишення позову без розгляду
19 листопада 2025 року м. Рівне №460/15877/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати в періоди з 01 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою суду від 03.09.2025 визнано причини пропуску строку звернення до суду з позовом поважними та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду; позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Військова частина НОМЕР_1 подала до суду клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2025 №147 сержанта ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 та переведено до нового місця служби - в/ч НОМЕР_2 , а до суду з позовом позивач звернувся 02 вересня 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 від 21.03.2025 містяться наступні правові висновки щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати: «Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.».
Відповідно до таких правових висновків Судова палата зазначила, що спірний період слід умовно ділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього. При цьому, період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком. Проте період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Судова палата погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважала обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу грошового атестата, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. Водночас, Судова палата зауважила, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року та сплинув 30 вересня 2023 року.
Отже, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову потрібно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що в цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Разом з тим, слід наголосити, що ухвалою суду від 03.09.2025 визнано причини пропуску строку звернення до суду з позовом поважними та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду.
Так, при відкритті провадження в адміністративній справі суд виходив з того, що позивачем до позовної заяви подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Також судом встановлено, що згідно військового квитка ОСОБА_1 і надалі проходить військову службу. Суд не може не врахувати ту обставину, що через триваючу широкомасштабну збройну агресію російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан, а позивач є особою, яка задіяна в протидії вказаній агресії. Названі обставини не залежать від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Крім того, період, який минув з моменту пропуску строку є незначним, а правові наслідки не поновлення відповідного строку позбавлять позивача можливості захистити свої права, які для нього вочевидь є важливими.
За наведеного, в ухвалі від 03.09.2025 суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску звернення до суду з даним позовом та поновлення позивачу строку звернення до суду.
Тому, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись частиною першою, другою, шостою статті 121, статтею 240, пунктом 16 частини п'ятої статті 243, статтями 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складений дата 19 листопада 2025 року
Суддя Н.В. Друзенко