20 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14388/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
13 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , відповідно до якої просить:
"визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пільг інваліду війни 2 групи у грошовій форми за спожити житлово-комунальні послуги за 2025 р., а також по нарахуванню індексації і виплати до пенсії за період з 2023 по 2025 роки, грошових одноразових виплат ко дню Незалежності України і дню Захисника і Захисниці»;
скасувати рішення пре призначення пільги на сплату житлово-комунальних послуг / придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива від 01.09.2025 р. ОСОБА_1 як намеренно незаконно, неповно розрахованого пільги на оплату житлово-комунальних послуг»;
зобов'язати відповідача Головного управління Пенсійного фонду в Полтавської області нарахувати та сплачувати ОСОБА_1 , як інваліду війни 2 групи пільги по житлово -комунальним послугам в розмірі 100% з 01.06.2025 року на весь період інвалідності;
зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду в Полтавської області перерахувати і виплатити розмір суми індексації по пенсії за період з 2023 по 2025 в сумі 3916,83 грн ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду в Полтавської області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову виплату як інваліду війни на день Незалежності України і на день Захисника і Захисниць 4800 грн".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року роз'єднано позовні вимоги у справі №440/14029/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльнсості протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, виділивши у самостійні провадження такі позовні вимоги: 1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації і виплати до пенсії за період з 2023 по 2025 роки, а також зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду в Полтавської області перерахувати і виплатити розмір суми індексації по пенсії за період з 2023 по 2025 в сумі 3916,83 грн ОСОБА_1 ; 2. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошових одноразових виплат до дня Незалежності України і дня Захисника і Захисниці», а також зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду в Полтавської області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову виплату як інваліду війни на день Незалежності України і на день Захисника і Захисниць 4800 грн. Залишено в адміністративній справі №440/14029/25 наступні позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пільг інваліду війни 2 групи у грошовій форми за спожити житлово-комунальні послуги за 2025 рік, скасувати рішення пре призначення пільги на сплату житлово-комунальних послуг / придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива від 01.09.2025 р. ОСОБА_1 як намеренно незаконно, неповно розрахованого пільги на оплату житлово-комунальних послуг», а також зобов'язати відповідача Головного управління Пенсійного фонду в Полтавської області нарахувати та сплачувати ОСОБА_1 , як інваліду війни 2 групи пільги по житлово-комунальним послугам в розмірі 100% з 01.06.2025 року на весь період інвалідності.
Абзацом 2 частини 6 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2025 справа №440/14388/25 передана для розгляду судді Ясиновському І.Г.
Отже, справа підлягає прийняттю до провадження судді Ясиновського І.Г.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, що полягає у недоплаті йому разової грошової виплати у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду адміністративну справу 440/14388/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині наступних позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошових одноразових виплат до дня Незалежності України і дня Захисника і Захисниці», а також зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду в Полтавської області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову виплату як інваліду війни на день Незалежності України і на день Захисника і Захисниць 4800 грн. Її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача, враховуючи представник ГУ ПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" делегує Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги. Зазначає, що розмір разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2025 році, яку виплачено позивачу, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2025 №486 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2025 році", яка не суперечить приписам Закону /а.с. 25-31/.
Згідно з ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (надалі також - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.12.2023 /а.с. 15/, а також особою з інвалідністю другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 25.07.2025 /а.с. 16/.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
У серпні 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачу проведено виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік в розмірі 1000,00 грн, що підтверджується довідкою про виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності /а.с. 40/.
28.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області зі скаргою стосовно неналежної виплати, серед іншого, разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024-2025 роки /а.с. 41/.
Відповідно до листа від 10.09.2025 № 15425-15272/П-02/8-1600/25 відповідача повідомлено, зокрема, що Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року №1396 «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах». Розміри виплат у 2024-2025 роках визначено постановами Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році» та від 29.04.2025 № 486 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2025 році». Відповідно до вищезазначених постанов Кабінету Міністрів України розмір разової грошової допомоги до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій складає 1000,00 грн, а для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи - у розмірі 2900,00 грн. Перевіркою встановлено, що у 2024 році виплату разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій було проведено заявнику у серпні 2024 року в розмірі 1000,00 грн разом з пенсією шляхом зарахування коштів на поточний рахунок, відкритий в ПАТ «А-БАНК». У 2025 році разову грошову виплату до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій виплачено в розмірі 1000,00 грн разом з пенсійною виплатою шляхом зарахування на його поточний банківський рахунок в серпні 2025 року. Таким чином, у 2024-2025 роках виплата разової грошової допомоги до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій проведена в повному обсязі у розмірах, передбачених чинним законодавством. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 №302, документом, що підтверджує, зокрема, статус особи з інвалідністю внаслідок війни є посвідчення, яке видається органами соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина. В ході розгляду звернення встановлено, що із заявою про перерахунок пенсії та посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи до органів Пенсійного фонду України ОСОБА_1 не зверталися. Оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відсутнє, то враховуючи зазначене, виплатити разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в розмірі 2900,00 грн не вбачається за можливе. Для розгляду питання виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи йому необхідно подати до органів Пенсійного фонду України відповідну заяву та посвідчення встановленого зразка.
Також, відповідно до змісту вказаного листа зазначено, що відповідно до документів, які містяться в електронній особовій справі, заявник є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни /а.с.42-43/.
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, відповідно до якої, серед іншого, наголошено на протиправності відмови відповідача у виплаті разової грошової допомоги в розмірі 2900 грн з підстав відсутності у матеріалах електронної пенсійної справи посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та долучено до такої заяви копію відповідного посвідчення /а.с. 17/.
В межах розгляду такого звернення відповідачем не надано відповіді по суті питання про виплату разової грошової виплати до Дня Незалежності України /а.с. 48/.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової виплати ОСОБА_1 як інваліду війни на день Незалежності України і на день Захисника і Захисниць 4800 грн, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
На цій підставі позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до статті 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону № 3551-XII).
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини (частина перша статті 7 Закону №3551-XII).
За змістом пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни передбачений статтею 13 Закону № 3551-XII (пункти 1-28), зокрема, однією із таких пільг є надання особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової виплати.
Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25 грудня 1998 року № 367-XIV “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком». Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
Статтею 29 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V), зокрема, установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України № 3551- XII та від 23 березня 2000 року № 1584-III “Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Закон № 1584-III) здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, зокрема, статтю 29 розділу IV Закону № 489-V визнано такою, що не відповідає Конституції України з тих мотивів, що Верховна Рада України не є повноважною під час прийняття закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або у будь-який спосіб змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон № 107-VI) положення статті 13 Закону №3551-ХІІ щодо грошової допомоги інвалідам війни викладено в такій редакції: “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені положення Закону № 107-VI щодо внесення змін до статті 13 Закону № 3551-ХІІ визнані неконституційними з тих мотивів, що внесення до законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону № 3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Внаслідок таких змін протягом 2014-2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни. Окремі з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах №640/9677/20 та № 440/4157/21 були визнані протиправними та нечинними.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 (справа № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Законом України № 2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п'яту статті 13 Закону № 3551-XII, попередня редакція якої була такою: “Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту: “Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною.
Відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються винятково законами України (пункт 6 частини першої статті 92); Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.
За змістом Положення про Пенсійний фонд України, бюджет Пенсійного фонду України затверджує уряд України.
Отже, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України.
29 квітня 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №486 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2025 році" якою установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2025 р. у таких розмірах:
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи - 3100 гривень;
II групи - 2900 гривень;
III групи - 2700 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України потрібно розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проєкту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, зокрема й щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України (абзаци 7, 8 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23 викладено такі правові висновки:
- за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб (пункт 71);
- держава, базуючись на існуючих фінансово-економічних можливостях, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тож в разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте, держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, що відповідають людській гідності. Одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист, є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються передусім внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішні та внутрішні економічні й політичні чинники (пункт 81);
- тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць (пункт 104);
- приписами статті 46 Конституції України встановлено, що такі складові конституційного права громадян на соціальний захист, як забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (1); втрати годувальника (2); безробіття з незалежних від них обставин (3); старості (4), не можуть бути скасовані законом; водночас інші складові елементи права на соціальний захист, не конкретизовані в частині першій статті 46 Основного Закону України або в інших його статтях, визначає Верховна Рада України шляхом ухвалення законів (пункту 105);
- передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб. Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги. (пункти 106, 107, 108, 109);
- шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України (пункт 155);
- Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги (пункт 161);
- оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни не передбачена в Конституції України, тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Основного Закону України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, передбачених, зокрема, у її статті 46 (пункт 171);
- відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини п'ятої статті 13 Закону № 355-ХІІ у редакції Закону № 367-XIV, яка не є чинною (пункт 186).
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, у справі, що розглядається, суд зобов'язаний врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23.
Надаючи оцінку твердженню відповідача про відсутність відомостей про зміну особливого статусу позивачем, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 N 1396 "Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах" затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виплати особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною або за роботу в спеціальних умовах.
Відповідно до пункту 2 Порядку N 1396 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Порядку N 1396 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, зокрема, щодо напрямів, зазначених у підпунктах 3, 4 і 8 пункту 4 цього Порядку, - Пенсійний фонд України.
Підпунктом 4 пункту 4 Порядку N 1396 визначено, що бюджетні кошти спрямовуються на здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України відповідно до Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. N 1396 Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку N 1396 бюджетні кошти розподіляються в межах бюджетних призначень і спрямовуються, зокрема, пенсійному фонду України за напрямом, визначеним підпунктом 4 пункту 4 цього Порядку, - на підставі заявки (за формою, визначеною Мінсоцполітики) на фінансування виплати разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої частиною п'ятою статей 12-15, пунктом 1 частини першої статті 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і частиною третьою статей 6-1-6-4 Закону України Про жертви нацистських переслідувань (далі - грошова допомога), і витрат на оплату послуг, пов'язаних з її виплатою та доставкою організаціями, які здійснюють виплату та доставку пенсій і грошової допомоги за місцем фактичного проживання.
Пенсійний фонд України перераховує кошти для виплати грошової допомоги, в тому числі, отримувачам грошової допомоги із числа військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, служби судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), - на небюджетні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби.
Згідно з пунктом 3 Порядку N 1396 грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
Отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 10-1, 11 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до 24 серпня поточного року включно, яким грошову допомогу не виплачено станом на 1 жовтня, мають право звернутися із заявою щодо її виплати до Пенсійного фонду України (його територіального органу/центру надання адміністративних послуг за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) та отримати її до 1 листопада поточного року (пункт 4 Порядку 1396).
Так, позивач набувши статусу особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни відповідно до посвідчення від 25.07.2025 /а.с. 16/, тобто до 24 серпня 2025 року звернувся із заявою щодо її виплати до відповідача, зокрема, листом від 25.09.2025 (що зареєстрований ГУ ПФ України в Полтавській області 29.09.2025), долучивши до такої заяви копію відповідного посвідчення.
При цьому суд критично оцінює твердження відповідача про необізнаність пенсійного органу стосовно зміни особливого статусу позивача, оскільки як стверджується у листі такого суб'єкта владних повноважень від 10.09.2025, що ще 11.08.2025 через вебпортал Пенсійного Фонду України отримано заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку пільги на житлово-комунальні послуги з зв'язку зі зміною пільгової категорії (встановленням статусу особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни) /а.с. 42-43/.
Як наслідок, враховуючи правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23, позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2025 році, як особа з інвалідністю внаслідок війни II групи у порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2025 №486.
Враховуючи наведене, пенсійним органом не доведено правомірність та обґрунтованість відмови у виплаті позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2025 рік у сумі 2900,00 грн.
Разом з цим не належать задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити на його користь 4800 грн. оскільки розрахунок суми грошової допомоги є компетенцією відповідача, а тому саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу із визначенням суми.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2025 році, як особа з інвалідністю внаслідок війни II групи у порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2025 №486, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2025 році, як особа з інвалідністю внаслідок війни II групи у порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2025 №486, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2025 році, як особа з інвалідністю внаслідок війни II групи у порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2025 №486.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2025 році, як особа з інвалідністю внаслідок війни II групи у порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2025 №486, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя І.Г.Ясиновський